КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2011                                                                                           № 3/4

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4”

на рішення              Господарського суду м. Києва

від                            01.02.2011          

у справі                    № 3/4 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом              Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго”

                                в особі Структурного відокремленого підрозділу

                               „Енергозбут Київенерго”

до                            Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4”

про                          стягнення 353 846,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача      ОСОБА_1 – дов. № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.2011

від відповідача  ОСОБА_2 – дов. № 40 від 10.04.2011

                           ОСОБА_3 – дов. № 40 від 10.04.2009

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (надалі – позивач) у січні 2011 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з 01.02.2009 по 01.12.2010, у розмірі 283 220,32 грн. основного боргу, 40 014,51 грн. інфляційних втрат, 12 699,80 грн. – 3% річних та 17 912,20 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2011 у справі № 3/4:

-  позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задоволено частково;

- стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 223 220,32 грн. боргу, 40 014,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 12 699,80 грн. – 3% річних, 17 912,20 грн. пені, 2 938,46 грн. витрат по оплаті державного мита та 195,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване наступним:

-          вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті за спожиту теплову енергію за договором за період з 01.02.2009 по 01.12.2010 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 223 220,32 грн. (враховуючи часткову оплату відповідачем в сумі 60 000,00 грн. до звернення позивача з указаним позовом), оскільки вартість поставленої позивачем теплової енергії відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно в повній сумі оплачена не була;

-          розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені визнаний судом обґрунтованим та в цій частині позов задоволено на суми, заявлені позивачем.

Житлово-будівельний кооператив „Автотранспортник-4”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 22.07.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2011 у справі № 3/4 та ухвалити нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв’язку з неповідомленням належним чином відповідача про час та місце судового засідання, місцевим судом порушено права та законні інтереси відповідача, оскільки він був позбавлений можливості заперечувати по суті позовних вимог.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 3/4 від 08.08.2011  апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” була прийнята до провадження та судове засідання було призначене на 22.08.2011.

У судовому засіданні 22.08.2011 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була  оголошена перерва до 01.09.2011.

У зв’язку зі зміною колегії суду (у відповідності до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/11 від 31.08.2011) ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 3/4 від 31.08.2011 колегією суддів справу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 01.09.2011 та розгляд справи  було розпочато спочатку.

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, рішення скасувати повністю та в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні та рішення місцевого суду залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (як енергопостачальною організацією) та Житлово-будівельним кооперативом „Автотранспортник-4” (як абонентом) укладений договір № 1630426 від 01.12.2001 на постачання теплової енергії у гарячій воді (копія договору – а.с.17) з протоколом розбіжностей (копія протоколу - а.с.33).

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 названого договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а також підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток № 2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору.

Згідно з п.2.3 договору № 1630426 від 01.12.2001 відповідач, зокрема, зобов’язався:

- додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (пп.2.3.1);

- виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пп.2.3.2);

- додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в додатку № 7 до договору (пп.2.3.3).

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку 4 до договору (а.с.27), а саме - в пунктах 1-3 цього додатку передбачено, що:

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі;

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: вул.  Меліоративна, буд. № 11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент” повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору № 1630426 від 01.12.2001 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться: центральне опалення - по приладах обліку; ГВП – розрахунковим способом.

Обсяги постачання теплової енергії абоненту узгоджені сторонами в додатку № 1 до договору (а.с.20).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором  постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2009 по листопад 2010 позивачем у відповідності до договору поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 1 102 738,69 грн.

Проте, відповідач за поставлену енергію у вказаному періоді розрахувався частково, у зв’язку з чим станом на 01.12.2010 у нього існувала  заборгованість перед позивачем у розмірі 283 220,32 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами (розрахунком, обліковими картками відповідача, протоколами (відомостями) за спірний період тощо, копії яких наявні в матеріалах справи).

Однак, з поданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 01.01.2011 вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачем 29.12.2010 року було здійснено часткову оплату боргу за використану теплову енергію в сумі 60 000,00 грн.

Отже, зважаючи на встановлені факти, вимоги вищезазначених правових норм та положення укладеного сторонами договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму 223 220,32 грн. (за виключенням часткової оплати відповідачем основного боргу в сумі 60 000,00 грн. до звернення позивача з даним позовом).

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 40 014,51 грн. та 3% річних у розмірі 12 699,80 грн. (згідно розрахунку позивача) нормативно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу за порушення зобов’язань по оплаті за договором за період з червня 2010 по листопад 2010 на підставі п.3.5 додатку № 4 до договору № 1630426 від 01.12.2001 нараховано пеню в сумі 17 912,20 грн. (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ).

Місцевий господарський суд позовні вимоги в цій частині визнав обґрунтованими та задовольнив їх.  Однак, судова колегія з цим не погоджується з огляду на наступне.

Згідно п.3.5 додатку № 4 до договору № 1630426 від 01.12.2001 (а.с.27) встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Однак, відповідно до Протоколу розбіжностей по договору № 1630426 на відпуск теплової енергії у гарячій воді з ЖБК „Автотранспортник-4” (а.с.33), який підписаний та скріплений печатками підприємств, сторонами погоджено викласти п.3.5 додатку № 4 до договору № 1630426 від 01.12.2001 у наступній редакції:

„У зв’язку з тим, що згідно Закону України від 13.11.1996 № 486/96-ВР „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” призупинено нарахування пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг населенням, «Київенерго», як виняток, тимчасово призупиняє нарахування пені абоненту – ЖБК „Автотранспортник-4” по договору № 1630426 до відміни дії вищезгаданого Закону”.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на заборгованість, в період дії названого Закону, то судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 912,20 грн. пені  є безпідставними та необґрунтованими, а відтак, задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що справу було розглянуто за відсутності відповідача без належного повідомлення про час та місце судового засідання та він був позбавлений можливості заперечувати по суті позовних вимог, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки матеріалами справи підтверджено, що всі процесуальні документи у встановленому порядку були надіслані місцевим судом на адресу ЖБК „Автотранспортник-4” згідно витягу з ЄДРПОУ (м. Київ, пр-т Маяковського,15-В).

Усі інші доводи апелянта судовою колегією до уваги також не приймаються, оскільки матеріалами справи не підтверджуються та спростовуються вищевикладеним.  

З урахуванням усього вищенаведеного, висновок місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 223 220,32 грн. основного боргу, 40 014,51 грн. інфляційних втрат та 12 699,80 грн. - 3 % річних є правильним, а в іншій частині – позов задоволенню не підлягає.

Невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи у відповідності до п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставами для скасування або зміни цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2011 у справі № 3/4 – частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 17 912,20 грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” задовольнити частково.

2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2011 у справі № 3/4 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” скасувати в частині стягнення пені в розмірі 17 912,20 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2011 у справі № 3/4  викласти в наступній редакції:

«2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” (02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 15-В, код ЄДРПОУ 22934163)  на користь  Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 223 220 (двісті двадцять три тисячі двісті двадцять) грн. 32 коп. основного боргу, 40 014 (сорок тисяч чотирнадцять) грн. 51 коп. інфляційних збитків, 12 699 (дванадцять тисяч шістсот дев’яносто дев‘ять) грн. 80 коп. – 3% річних, 2 759 (дві тисячі сімсот п’ятдесят дев‘ять) грн. 34 коп. витрат по сплаті державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 04 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».         

4. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) на користь Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-4” (02225, м. Київ, пр-т Маяковського,15-В, код ЄДРПОУ 22934163) 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 52 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва

6. Матеріали справи № 3/4 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді