СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
26 лютого 2008 року | Справа № 2-1/15945-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Василевська С.В.
за участю представників сторін:
позивача: Люсий Віктор Юрійович, довіреність № 21 від 25.02.08, товариство з обмеженою відповідальністю "Практика";
відповідача: Таранцева Світлана Миколаївна, довіреність № 02-23/1717 від 12.11.07, виконавчий комітет Керченської міської ради,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Практика" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 20 грудня 2007 року у справі № 2-1/15945-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Практика" (вул. С. Разіна, 10,Керч,98306)
до виконавчого комітету Керченської міської ради (вул. Кірова, 17,Керч,98300) про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Практика”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, виконавчого комітету Керченської міської ради, про скасування рішення № 938 від 12 вересня 2007 року.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року у справі № 2-1/15945-2007 А (суддя Ковтун Л.О.) в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Практика” відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Практика” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у справі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а також неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.
Як твердить апелянт, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що предметом позову є не право власності на рекламну конструкцію, а рішення виконавчого комітету Керченської міської ради про демонтаж цієї конструкції у той час, як позов містить посилання на незаконність вимог виконавчого комітету Керченської міської ради
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
У період з 27 лютого 2006 року по 05 березня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю „Практика” встановило у м. Керчі рекламні конструкції за адресами: вул.. Ген. Петрова (навпроти магазину „Пролів”), вул.. Ген. Петрова (на перехресті з провул. Степним), вул..Горького (район маг. „Азов”), вул.. Горького (біля пам’ятного знаку Максиму Горькому).
28 лютого 2006 року Керченською міською радою на 39 сесії 4 скликання прийнято рішення „Про інвентаризацію рекламних конструкцій на території м. Керч”, згідно з яким власників рекламних конструкцій, які не переоформили дозвіл та не уклали договори з міською радою, зобов’язано у строк до 10 березня 2006 року демонтувати рекламні конструкції та привести територію у первинний стан (пункт 2); у випадку невиконання власниками рекламних конструкцій рішення ради Управлінню житлово-комунального господарства доручено здійснити демонтаж відповідних конструкцій (підпункт 3.1 пункту 3).
12 вересня 2007 року виконавчий комітет Керченської міської ради прийняв рішення №938 “Про демонтаж рекламної конструкції по вул. Горького (у пам’ятного знака М. Горького) в м. Керчі”, яким зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Практика” демонтувати в строк до 17 вересня 2007 року рекламну конструкцію по вул. Горького (у пам’ятного знака М. Горькому), яка розташована на перехідній доріжці вул. Горького, м. Керч. У випадку невиконання товариством з обмеженою відповідальністю “Практика” вимог виконавчого комітету Керченської міської ради Управління Житлово-комунального господарства зобов’язано виступити замовником зі знесення рекламної конструкції, встановленої із порушеннями, розміщеної по вул. Горького (у пам’ятного знака М. Горькому) за рахунок коштів, передбачених місцевим бюджетом на 2007р. за статтею “Поточний ремонт об’єктів благоустрою –доріг”, провести знесення та зберігання рекламної конструкції, встановленої без дозволу, тощо, провести повернення рухомого майна за наявністю документів, які підтверджують право власності за умовою компенсації витрат, понесених комунальним службам міста при демонтажу рекламної конструкції.
Зазначене рішення було направлено на адресу позивача та отримано ним 18 вересня 2007 року, що підтверджується поштовим повідомленням.
Позивачем не було виконано вимоги, вказані в рішенні виконавчого комітету Керченської міської ради № 938 від 12 вересня 2007 року, що підтверджується листами комунального підприємства „Автокомунсервіс” № 371/01-06 від 19.12.07 та Управління Житлово-комунального господарства № 23.01-16/810 від 19.12.07, зі змісту яких вбачається, що рекламна конструкція, розташована по вул. Горького (у пам’ятного знака М. Горькому), знесена.
Вважаючи, що рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 938 від 12 вересня 2007 року не відповідає вимогам чинного законодавства, товариство з обмеженою відповідальністю „Практика” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції судового рішення, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Практика” з наступних підстав.
Засади рекламної діяльності в Україні визначені Законом "Про рекламу" від 03 липня 1996 року № 270 із змінами та доповненнями і "Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно зі статтею 16 зазначеного Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року, зовнішня реклама розташовується на підставі дозволу і в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Згідно з пунктом 24 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
З листа Управління Головного архітектора міста Керчі № 258/17-01-10 від 17 грудня 2007 року вбачається, що рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Керч, вул. Горького (у пам’ятного знака М. Горькому) встановлена товариством з обмеженою відповідальністю „Практика” без відповідного дозволу та без укладення договору на тимчасове користування місцем розміщення рекламної конструкції (а.с. 62).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 4 статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Радою Європи 15 жовтня 1985 року, якщо повноваження делегуються органам місцевого самоврядування центральним чи регіональним органом, органи місцевого самоврядування у міру можливості мають право пристосовувати свою діяльність до місцевих умов.
Згідно з пунктом 45 Типових правил розміщення зовнішньої реклами контроль за їх додержанням здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.
Пунктом 46 Правил передбачено, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.
Судова колегія вважає неспроможними посилання позивача як на доказ обґрунтування позовних вимог на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2007 року у справі № 2-29/5003.1-2007, якою рішення місцевого господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2007 року про зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції та відновлення пошкодженого при установці рекламних конструкцій тротуарного покриття - скасоване, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2007 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду скасована, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2007 року, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Практика” залишено без змін.
Крім того, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року у справі № 2-20/19102-2006 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Практика” про скасування рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 741 про демонтаж рекламних конструкцій по вул. Пролетарській у місті Керчі відмовлено.
Враховуючи, що у справі № 2-20/19102-2006 існував спір між сторонами, які беруть участь у даній справі за аналогічними обставинами, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративний, цивільний або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За загальним правилом, підставами для визнання акту недійсним або його скасування є невідповідність такого акту вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за результатами розгляду справи факту такого порушення встановлено не було, а само оскаржуване рішення відповідає як вимогам чинного законодавства, так і визначеній компетенції виконавчого комітету Керченської міської ради, у зв’язку з чим підстави для скасування даного рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та виніс оскаржувану постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування даного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Практика” залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року у справі № 2-1/15945-2007 А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко