СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
26 лютого 2008 року | Справа № 2-30/8330-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Черткової І.В.,
Гонтаря В.І.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явися;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 20.11.2007 року у справі № 2-30/8330-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатне агентство "Кримський екпрес" (вул. Кримських партизан, 4/55, к. 96,Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання незаконними та нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у місті Сімферополі від 22.05.2007 №38550/ю/23-7 та № 38551/ю/23-7
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Передплатне агентство "Кримський екпрес" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання незаконними та нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 року №38550/ю/23-7 та №38551/ю/23-7 про визначення податкового зобов’язання на суму 4260,00 грн. та 5323,50 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 20.11.2007 року у справі №2-30/8330-2007А позов задоволено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента відповідача не може бути підставою для визначення податкових зобов’язань, оскільки покупець не може нести відповідальність за несплату продавцем податків.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час вирішення спору порушив вимоги норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 26.02.2008 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Щепанську О.А. на суддю Гонтаря В.І.
У судове засідання, призначене на 26.02.2008 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
11.05.2007 Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатне агентство "Кримський екпрес" з приватним підприємством „Гефест Крим” за період з 01.10.2004 по 31.03.2005. На підставі проведеної перевірки був складений акт № 2803/23-7/3159235 від 11.05.2007.
Документальною перевіркою були встановлені порушення підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3549,0 грн., у тому числі по періодах 4 квартал 2004 року - в сумі 2991,00 грн., 1 квартал 2005 року - в сумі 558,00 грн.
Крім того, встановлено порушення порушено підпунктів 7.2.3., 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункту 2.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.2007 №165, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2840,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2004 року - в сумі 497,00 грн., листопад 2004 року - 390,00 грн., грудень 2004 року - 1506,00 грн., лютий 2005 року - 212,00 грн., березень 2005 року - в сумі 235,00 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №38551/ю/23-7 від 21.05.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5323,50 грн., в тому числі 3549,00 грн. за основним платежем та 1774,50 грн. штрафних санкцій та №38550/ю/23-7 від 21.05.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4260,00 грн., в тому числі 2840,00 грн. за основним платежем та 1420,00 грн. штрафних санкцій.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Вичерпний перелік витрат, що можуть бути включені до складу валових витрат перелічений в пунктах 5.1., 5.2. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. До них, зокрема відносяться витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а так само витрати, зроблені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються для подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9. пункт 5.3. стаття 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).
Державна податкова інспекція в місті Сімферополі вважає, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат та до складу податкового кредиту валові витрати та суми податку на додану вартість по податковим накладним, які видані приватним підприємством „Гефест Крим”, оскільки рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя від 27.10.2006 визнано недійсним з моменту видачі статут приватного підприємства „Гефест Крим”, зареєстрований 16.08.2004 під №18821020000000165 Виконкомом Сімферопольської міської ради; свідоцтво №00790223 від 10.08.2004 про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також визнані недійсними усі первинні бухгалтерські документи приватного підприємства „Гефест Крим”.
Однак, судова колегія не може погодитись з такими твердженнями Державної податкової інспекції в місті Сімферополі і вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Згідно статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків постачальниками, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до ЄДРПОУ, за умови необізнаності покупця щодо таких відомостей.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Крім того, визнання в судовому порядку недійсними з 27.10.2006 статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість приватного підприємства „Гефест Крим” не є підставою для визнання здійснених ним з іншими особами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки їх контрагенти по договорам можуть нести відповідальність лише при наявності їх вини.
Також слід звернути уваги і на те, що під час проведення перевірки позивачем були представлені податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, донарахування Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі податку на додану вартість та податку на прибуток та застосування штрафних санкцій на покупця при несплаті цього податку продавцем є неправомірним та не відповідає чинному законодавству.
З приведених підстав судова колегія також вважає неправомірним нарахування позивачу штрафних санкцій, оскільки судом встановлено неправомірність донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, відповідач посилається на те, що постановою Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.06.2007 у справі №3-9344/07 директор підприємства позивача Рощункін А.С. визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 163-1 частиною 1 Кодексу України про Адміністративні правопорушення за порядок ведення податкового обліку. На думку відповідача, даний факт підтверджує неправомірність дій підприємства.
Проте, судова колегія не може погодитись з такими твердженнями, оскільки на підставі частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Даний спір розглядається щодо підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатне агентство "Кримський екпрес", а ні стосовного його директора, тому судова колегія не приймає до уваги постанову Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.06.2007 у справі № 3-9344/07
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007 року у справі № 2-30/8330-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді І.В. Черткова
В.І. Гонтар