СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
26 лютого 2008 року | Справа № 2-18/1845-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Окул Н. Л., дов. № 482 від 21.02.2008 р. (Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим);
відповідача: Комедова О. М., дов. № б/н від 15.02.2008 р. (Колективне підприємство Ялтинської міської Ради "Ялтакурорттеплоенерго");
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 25 січня - 01 березня 2005 року у справі № 2-18/1845-2005
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (вул. Павленка, 20,Сімферополь,95006)
до Колективного підприємства Ялтинської міської Ради "Ялтакурорттеплоенерго" (вул. Блюхера, 4а,Ялта,98600)
про стягнення економічних санкцій у розмірі 688156,00 грн. та штрафу в сумі 1376312,00 грн.,
за зустрічним позовом Колективного підприємства Ялтинської міської Ради "Ялтакурорттеплоенерго" (вул. Блюхера, 4а,Ялта,98600)
до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (вул. Блюхера, 4а,Ялта,98600)
про визнання недійсним рішення № 177 від 15.10.2003р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 25 січня –1 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2005 року, у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено, рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим від 15 жовтня 2003 року за № 177 визнано недійсним. Судові рішення мотивовано тим, що висновки Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим з тарифів за теплопостачання, встановлених КП „Ялтакурорттеплоенерго”, не відповідають чинному законодавству та обставинам справи за формальними та іншими ознаками, а відтак позовні вимоги первісного позову задоволенню не підлягають.
Не погодившись з вказаними актами, Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та призначити повторну судово-бухгалтерську експертизу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2008 року по справі № 2-18/1845-2005 касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим задоволено частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2005 року по справі № 2-18/1845-2005 скасовано.
Справу передано до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду постановлено при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з невірним застосуванням норм матеріального права. Сторона вказує, що при проведенні судової експертизи експерту не були надані документ, які додані до акту перевірки № 1234 від 25 вересня 2003 року, якими підтверджено порушення формування тарифів теплопостачання. Судовому експерту не були поставлені необхідні питання. Сторона наполягала на проведенні додаткової експертизи з дослідженням документів, доданих до акту перевірки. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Від Колективного підприємства Ялтинської міської Ради „Ялтакурорттеплоенерго” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач (за первісним позовом) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Статтею 4 Закону України „Про ціни і ціноутворення” визначено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 (далі –Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі –Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковуються останньому.
Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи –державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.
За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів АР Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з форсуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцініспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, Державна інспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.
Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17 січня 2006 року зі справи № 13/189, від 24 січня 2006 року зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 6 жовтня 2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У вересні 2003 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим в Колективному підприємстві „Ялтакурорттеплоенерго” проведено перевірку правильності формування та застосування тарифів на теплову енергію для інших споживачів за період з 1 листопада 2001 року по 1 березня 2003 року.
За результатами перевірки складено акт № 1234 від 25 вересня 2003 року, у кому вказано, що підприємство необґрунтовано формувало тарифи на послуги теплопостачання на підставі техніко-економічних обчислень.
На підставі цього акту Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим прийнято рішення № 177 від 15 жовтня 2003 року про застосування до Комунального підприємства „Ялтакурортенерго” економічних санкцій у сумі 688156,00 грн. та штрафу у розмірі 1376312,00 грн. за порушення державної дисципліни цін.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання недійсним рішення № 177 від 15 жовтня 2003 року з наступних причин.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав про формальні ознаки невідповідності оспорюваного рішення діючому законодавству, тобто перевірка проведена у Колективному підприємстві „Ялтакурорттеплоенерго”, а економічні санкції та штрафи застосовані відносно Комунального підприємства „Ялтакурортенерго”, якого взагалі не існує.
Стосовно суті оскаржуваного рішення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість його прийняття. Тарифи з теплопостачання формувались підприємством у повній відповідності до діючого законодавства, зокрема до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 25січня 1996 № 27 „Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення” із змінами та доповненнями до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Інструкції з планування, обліку та калькуляції собівартості робіт (послуг) на підприємствах та в організаціях житлово-комунального господарства, затвердженої Наказом Державного комітету ЖКГ України від 31 березня 1997 року № 24 та зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 19 травня 1997 року № 183/1997.
Даний висновок ґрунтується на підставі судово-бухгалтерської експертизи № 2321 від 9 грудня 2004 року Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Доводи апелянта про порушення формування тарифів на послуги теплопостачання в Колективному підприємстві „Ялтакурортпелоенерго” спростовуються висновком додаткової судово-бухгалтерської експертизи № 1594 від 19 листопада 2005 року, яка призначена за клопотанням апелянта.
Судова колегія вважає рішення господарського суду прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для його скасування немає.
Колективне підприємство Ялтинської міської Ради „Ялтакурорттеплоенерго” у судовому засіданні надало судовій колегії заяву, у котрій просило замінити сторону по даній справі, а саме, Колективне підприємство Ялтинської міської Ради „Ялтакурорттеплоенерго” на Комунальне підприємство Ялтинської міської Ради „Ялтакурорттеплоенерго”, котре виступає його правонаступником. Докази правонаступництва відповідачем (за первісним позовом) також надані.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, судова колегія вирішила задовольнити вказану заяву і замінити Колективне підприємство Ялтинської міської Ради „Ялтакурорттеплоенерго”, на його правонаступника - Комунальне підприємство Ялтинської міської Ради „Ялтакурорттеплоенерго”.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення у справі прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1), 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня - 01 березня 2005 року у справі № 2-18/1845-2005 залишити без змін.
3. Замінити відповідача (за первісним позовом) - Колективне підприємство Ялтинської міської Ради "Ялтакурорттеплоенерго" по справі № 2-18/1845-2005 її правонаступником - Комунальним підприємством Ялтинської міської Ради "Ялтакурорттеплоенерго".
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова