СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

21 лютого 2008 року

Справа № 2-22/9839-2007А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

представник позивача - Логінов Андрій Вікторович, довіреність № б/н від 14.05.07 - Кредитна спілка "Едельвейс";

представник відповідача - Чурочкін Андрій Борисович, довіреність №  2454/9/10-014 від 03.12.07 - Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Яковлєв С.В.) від 16 листопада 2007 року у справі № 2-22/9839-2007А

за позовом  Кредитної спілки "Едельвейс"

(вул. Фрунзенське шосе, 12а, смт Партеніт,  місто  Алушта, Автономна Республіка Крим, 98542)

(вул. Фрунзенське шосе, 7, кв. 55, смт Партеніт, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98542)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим

(вул. Леніна 22-а, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка "Едельвейс" (далі позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушта (далі відповідач) № 0000022200/0 від 12.01.2007. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення перевірки склали акт перевірки, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , що призвело на думку відповідача до заниження податку на прибуток на суму 29211,35 грн. Позивач вважає, що висновки позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

                    В ході розгляду справи, представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000022200/0 від 12.01.2007, № 0000022200/1 від 10.02.2007, №0000022200/2 від 24.04.2007 та №0000022200/3 від 06.07.2007.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2007 року у справі № 2-22/9839-2007 А (суддя Яковлєв  С.В.) позов Кредитної спілки "Едельвейс" до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, задоволено.

                    Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим                                № 0000022200/0 від 12.01.2007, № 0000022200/1 від 10.02.2007,                                   № 0000022200/2 від 24.04.2007, № 0000022200/3 від 06.07.2007.

                    Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки "Едельвейс" 03,40 грн. судового збору.

                    Не погодившись з цим судовим актом, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим  звернулась до Севастопольського апеляційного  господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2007 року у справі № 2-22/9839-2007 А скасувати.

                    Заявник апеляційної скарги посилається на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

                    Розглянувши матеріали справи повторно в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

                    На підставі направлення від 04.12.2006 № 806/22, працівники відповідача провели планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, іншого законодавства за період з 07.09.2004 по 30.09.2006. За результатами вказаної перевірки 25.12.2006, був складений акт № 1983/22/33009885, в якому зроблений висновок, зокрема, про порушення позивачем підпункту 7.11.9 пункту 7.11. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на загальну суму 29211,35 грн.

                    На підставі вказаного акту відповідач 12.01.2007, прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000022200/0, відповідно до якого визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток у сумі 10703,60 грн., з яких 7490 грн. - за основним платежем, 3213,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

                    Діючи відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позивач 24.01.2007, звернувся до відповідача зі скаргою про перегляд податкового повідомлення рішення № 0000022200/0 від 12.01.2007.

                    Відповідачем, 10.02.2007, прийнято рішення № 664/10/23, яким  відмовлено позивачу у задоволені скарги.

                    На підставі акту № 1983/22/33009885 відповідач прийняв 10.02.2007 податкове повідомлення-рішення № 0000022200/1, визнав позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 10703,60 грн., з яких 7490 грн. - за основним платежем, 3213,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

                    Позивач 20.02.2007, звернувся до Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим зі скаргою на перегляд податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000022200/0 від 12.01.2007.

                    Державна податкова адміністрація 19.04.2007 прийняла рішення № 948/10/25-021 про відмову у задоволенні скарги.

                    На підставі акту № 1983/22/33009885 відповідач 24.04.2007, прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000022200/2 , відповідно до якого визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток у сумі 10703,60грн., з яких 7490 грн. - за основним платежем, 3213,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

                    Позивач надіслав до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.01.2007.

                    Державна податкова адміністрація України рішенням № 6315/6/25-03/5 від 02.07.2007 залишила зазначену скаргу без задоволення.

                    Відповідач 06.07.2007 прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000022200/3, відповідно до якого визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток у сумі 10703,60 грн., з яких 7490 грн. - за основним платежем, 3213,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

                    Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                    Стаття 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

                    Відповідно до пункту 3.1 зазначеного закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

                    Згідно пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

                    Підпунктом 7.11. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначений порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій, до яких зокрема, відносяться кредитні спілки, створені у порядку, визначеному законом (абзац «в»).

                    У підпункті 7.11.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «в»підпункту 7.11.1, отриманні у вигляді, зокрема, доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

                    Під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті (підпункт 7.11.13 статті 7 Закону).

                    Згідно підпункту 7.11.9 вказаного Закону у разі, коли неприбуткова організація отримає доход із джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

                    До матеріалів справи залучена копія Статуту позивача, затвердженого рішенням установчих / загальних зборів протокол №5 від 30.04.2006.

                    У пункті 2.1. Статуту визначено, що позивач є неприбутковою організацією заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

                    Згідно пункту 5.1. Статуту позивач має право, зокрема , надавати кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

                    Матеріали справи свідчать про те, що у період часу з 07.09.2004 по 30.09.2006 позивачем за оформлення та надання кредитів отримано коштів у розмірі 29211,35грн. Позивач вказав, що зазначені кошти були сплачені членами кредитної спілки за надання   ним кредитів. Проти зазначеного факту не заперечував представник відповідача.

                    Згідно статті 1 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка - це неприбуткова організація заснована фізичними особами, професійними ми спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Порядок ведення господарської діяльності кредитної спілки визначений у статті 21 Закону, в якої передбачено, що вона відповідно до свого статуту може зокрема надавити кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

                    Вивчивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що позивач отримав доход у сумі 29211,35 грн. у період, який перевірявся, в наслідок надання кредитів своїм членам за рахунок активів, сформованих в наслідок внесення вступних та інших внесків, у вигляді процентів від сум наданих кредитів. За таких обставин стає зрозумілим, що зазначені кошти є пасивним доходом позивача в розумінні підпункту 7.11.13 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

                    Внаслідок зазначеного ці доходи згідно підпункту 7.11.4 статті 7 вказаного Закону звільняються від оподаткування.

                    Судова колегія не може погодитись з твердженнями відповідача про необхідність застосування підпункту 7.11.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , тому, що у матеріалах справи відсутні докази того, що вказані доходи у сумі 29211,35 грн. отримані позивачем із джерел, інших ніж визначені у підпункті 7.11.4 Закону, тобто в наслідок здійснення ним операцій не з його активами, а з іншими коштами.

                    В силу викладеного судова колегія вважає, що згідно з зазначеними вище положеннями статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідач безпідставно нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 7490грн.

                    Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов 'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

                    Стаття 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

                    Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства, та порядок їх застосування визначені у статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платник податків має сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору але на більш 50 відсотків такої суми.

                    Приймаючи до уваги визнання неправомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 7490 грн., судова колегія вважає, що у відповідача не було підстав для застосування до позивача  штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3213,60 грн.

                    В силу викладеного судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

                    На підставі висловленого, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2007 року у справі № 2-22/9839-2007А залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        

Судді