СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

21 лютого 2008 року

Справа № 2-16/10984-2007А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Плута В.М.,

секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача - Флуд Іван Михайлович, довіреність № 105  від 02.07.07 - Приватне підприємство Фірма "Автодель";

представник відповідача - Вербич Ігор Олександрович, довіреність № 5/10-0   від 14.01.08 - Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Омельченко В.А.) від 22.11.2007 у справі № 2-16/10984-2007А

за позовом           Приватного підприємства Фірма "Автодель" (пр. Перемоги, 19,м. Сімферополь,95000)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання нечинним рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач  звернувся   до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача про визнання нечинним  рішення   Державної податкової інспекції  в місті Сімферополі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006492303 від 09.08.2007.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Омельченко В.А.) від 22.11.2007 у справі № 2-16/10984-2007А позов задоволено. Визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006492303 від 09.08.2007.          Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства  Фірми  «Автодель»03,40 грн. державного мита.

                    Не погодившись з вказаною постановою суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати.

                    Заявник апеляційної скарги посилається на те, що постанову суду прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права.

                    Розглянувши матеріали справи повторно в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

                    1 серпня 2007 року між приватним підприємством Фірма «Автодель»та громадянкою Подчерняєвою О.В. було укладено договір купівлі-продажу автомобілю «Реugeot-207 СС».

1 серпня 2007 року співробітниками Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим було проведено перевірку Приватного підприємства Фірма «Автодель»на предмет дотримання норм Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», перевірка дотримання законодавства проводилася в автосалоні за адресою: пр. Перемоги 110, місто Сімферополь.

В ході перевірки була проведена закупівля автомобіля «Реugeot-207 СС»на суму 201000,00 гривень. Сума була передана касирові підприємства для перерахунку. Касиром були перераховані грошові кошти та виданий    покупцеві внутрішній документ підтверджуючий виконання покупцем своїх зобов'язань згідно пункту 4.1.  договору купівлі-продажу, як дозвіл для виписки довідки-рахунку і видачі товару (автомобіля).

Між Приватним підприємством Фірма «Автодель»та Подчерняєвою О.В. була досягнута усна угода про те, що грошові кошти за автомобіль будуть перераховані на розрахунковий банківський рахунок Підприємства.

З цією метою Подчерняевій О.В. був вручений рахунок-фактура з вказівкою реквізитів, поточного банківського рахунку Приватного підприємства Фірми «Автодель»для переводу грошових коштів як оплата за автомобіль, згідно договору купівлі-продажу.

Після перерахунку грошових коштів касиром вищезгадана сума була передана уповноваженій особі підприємства - менеджерові по напряму «Реugeot-207 СС» для переказу на розрахунковий банківський рахунок від імені Подчерняєвої, згідно договору про надання банківських послуг, укладеного з АКБ ЧБРР від 31 січня 2001 року і усної домовленості з останньою. Факт здачі грошових коштів на розрахунковий рахунок підтверджується квитанцією Банку №ПН1147 від 1 серпня 2007 року.

Прийняття Подчерняєвою вказаного рахунку-фактури підтверджується факт її згоди на переказ   грошових коштів за автомобіль на розрахунковий банківський рахунок.

При перевірці каси грошові кошти в сумі 201000,00 грн. співробітниками Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим виявлені не були.

9 серпня 2007 року Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006492303 від 9 серпня 2007 року.

Згідно вказаного рішення, на підставі акту перевірки від 1 серпня 2007 року, встановлено порушення Приватним підприємством Фірми «Автодель» пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача застосована сума штрафних санкцій - 1005434,55 грн.

Судова колегія, вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006492303 від 9 серпня 2007 року, винесено з порушенням чинного законодавство з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в наявній і/або в безготівковій формі при продажі товарів зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку і переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з розпечатуванням відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій, пункт 2 - видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Проте, на підставі статті 9 Закону, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються (крім іншого) при виконанні всіх банківських операцій.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» дає визначення термін) розрахункова банківська операція, якою є (крім іншого) рух грошей на банківських рахунках.

З вищевикладеного виходить, що переказ Приватному підприємству Фірми «Автодель» грошових коштів Подчерняєвою О.В. на розрахунковий банківський рахунок підприємства є банківською операцією.

Крім того, згідно до преамбули до Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові основи застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, і ніяк не правові основи проведення розрахунків в цілому.

Оплата ж за автомобіль проводилася через банківську установу, отже, застосуванні реєстратора розрахункових операцій при прийнятті грошових коштів за придбання автомобілю від Подчерняєвої О.В. не є обов'язковим, оскільки грошові кошти були внесені уповноваженим представником Приватного підприємства Фірми «Автодель» за узгодженням з останньою на розрахунковий банківський рахунок підприємства, отже, розрахункова операція (у сенсі обумовленому Законом) касиром підприємства не проводилася.

Таким чином, норми Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в даному випадку не застосовні, оскільки підлягають застосуванню положення Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними    агрегатами, затверджених Наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України №228 від 31 липня 2002 року зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 під № 681/6969, а також норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІП від 05.04.2001.

Відповідно до пункту 1.14. Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених Наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України №228 від 31 липня 2002 року розрахунки за придбані транспортні засоби, номерні агрегати та супутні товари проводяться у безготівковому порядку через установи банків або за готівку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та в іншому порядку відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2.3. Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами на продані транспортні засоби покупцю видається сервісна книжка, інструкція про порядок експлуатації, розрахунковий документ, який засвідчує факт продажу, довідка-рахунок або акт приймання-передачі транспортного засобу підприємства-виробника, які є підставою для реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ, а у разі продажу транспортних засобів і номерних агрегатів через філію суб'єкта господарювання або уповноваженого дилера - акт приймання-передачі транспортного засобу між суб'єктом господарювання та філією або уповноваженим дилером.

При цьому законодавець серед ознак і функцій розрахункового документа виділяє лише: «підтверджує факт продажу». Термін «розрахунковий документ», застосований в Правилах, не тотожний аналогічному терміну, використовуваному законодавцем в Законі України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та нормативних документів, виданих на його основі.

Позивачем була видана Подчерняєвій О.В. банківська квитанція встановленого зразка №ПН1147 від 1 серпня 2007 року. А відповідно до пункту 24.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІП від 05.04.2001, при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Отже, відповідним чином оформлена квитанція банку №ПН1147 від 1 серпня 2007 року крім інших, має функцію підтвердження надходження грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок Приватного підприємства Фірми «Автодель», отже, підтверджує факт продажу автомобіля.

Відповідно до пункту 20.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІП від 05.04.2001, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірної у списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до договору купівлі-продажу, розрахунки по операції можуть проводитися в порядку безготівкового розрахунку.

Між Подчерняєвою та Приватним підприємством Фірмою «Автодель» було укладено усну угоду (правочин в усній формі) про те, що грошові кошти за автомобіль будуть перераховані на розрахунковий банківський рахунок підприємства. З цією метою Подчерняєвій О.В. був вручений рахунок-фактура з вказівкою реквізитів, поточного банківського рахунку Приватного підприємства Фірми «Автодель».

Таким чином, судова колегія доходить до висновку, що прийняття Подчерняєвою О.В. вказаного рахунку-фактури підтверджується факт її згоди на приміщення грошових коштів за автомобіль на розрахунковий банківський рахунок.

Таким чином, переказ грошових коштів в сумі 201000,00 грн. на розрахунковий банківський рахунок Приватного підприємства Фірми «Автодель»уповноваженим представником підприємства проводилося, як форма реалізації раніше висунутих намірів продавця (правочину) в порядку, передбаченому приписами   Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач заперечує проти позову, але не доказав правомірність винесених рішень. При таких обставинах, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 03,40 грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі висловленого, судова колегія вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2007 у справі № 2-16/10984-2007А залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        В.І. Гонтар

Судді                                                                      Ю.В. Борисова

                                                                      В.М. Плут