2-22/11

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

26 січня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Щукіній О.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідачів, посилаючись на наступні обставини: 4 лютого 2008 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися з листом до міністра внутрішніх справ України Луценко Ю.В., в якому розповсюдили відносно нього - позивача ОСОБА_4 недостовірну негативну інформацію про те що він, знаходячись на посаді голови Шахтарської райдержадміністрації:

1.          Є організатором і керівником всіх протиправних дій злочинного угрупування на території Шахтарського району Донецької області.

2.          Всупереч діючому законодавству уклав договір на використання земельної дільниці ландшафтного парку «Донецький кряж»и Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОТА» для власних потреб.

3.          Отримує по 500 доларів з кожної із 94 нелегальних міні-шахт, розташованих на території Шахтарського району.

4. Незаконно видав 11 дозволів на користування водоймищами на території Шахтарського району.

Дані твердження, вказує позивач, є несправедливими та принижують його честь, гідність і ділову репутацію, дискредитують його в суспільній думці і думці окремих громадян, порушують його права та законні інтереси і спричиняють у моральні страждання.

7 лютого 2008 року відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернувшись із заявою до   голови Донецької обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»народного депутата України Задирко Г.О., розповсюдили відносно нього, позивача, недостовірну негативну інформацію про те що:

1. Він - позивач здійснює корупційні дії, які полягають:

- у «кришуванні»кримінальних структур причасних до рейдерського захвату Сільського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»в селі Маринівка Шахтарського району; незаконному наданні земель у користування; позаконкурсному наданні водних об'єктів.

2.          В сприянні шляхом бездіяльності самозахопленню більш ніж 100 земельних ділянок на території Шахтарського району.

Використовуючи вищенаведену інформацію, відповідачі прийшли до висновку, що рекомендація ОСОБА_4 на посаду голови Шахтарської райдержадміністрації компрометує як ДОО ВО «Батьківщина», так і її лідера прем'єр-міністра України Ю.В. Тимошенко і просили призупинити подання на нього.

Вищезазначені твердження, зауважує позивач, є неправдивими і принижують його честь, гідність та ділову репутацію, дискредитують його у суспільній думці та думці окремих громадян, порушують його права і законні інтереси та спричиняють йому моральні страждання.

Висунуті відповідачами в листі та заяві обвинувачення відносно нього, ОСОБА_4, не обґрунтовані, а факти викладені в розповсюдженій інформації не відповідають дійсності та не є результатом його адміністративної діяльності, як державного службовця.

Для нього, зазначає позивач, честь і гідність нерозривні. Все життя він із шаною відносився до будь-якої людини як до особистості і завжди дорожив своєю репутацією, як результатом визнання позитивної оцінки своїх професіональних, моральних якостей, а тому приниження його честі, гідності і ділової репутації вважає неприпустимим.

Позивач вважає, що розповсюджені відповідачами відомості є недостовірними та підлягають спростуванню, як такі, що містять негативну інформацію.

Стаття 3 Конституції України наголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні вищою соціальною цінністю.

У статті 28 Конституції України, а також у статтях 297 і 299 Цивільного кодексу України закріплено право кожної людини на повагу до її гідності і честі, недоторканність ділової репутації, котрі частиною 1 ст. 201 ЦК України віднесені до особистих немайнових благ.

У відповідності до ст.55 Конституції України, зазначає позивач, права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частини 3 та 4 ст.277 ЦК України наголошують, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною і спростування «достовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

У зв'язку із цим, вказує позивач, він звернувся до суду з позовною заявою про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист часті, гідності і ділової репутації громадян і організацій»№7, відповідач повинен довести, що розповсюдженні їм відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести тільки факт розповсюдження відомостей, які його ганьблять, особою, до якою пред'явлений позов.

Відповідачі розповсюдили відомості, є такими що ганьблять його, позивача, містять бездоказові ствердження про порушення ним законодавства, неправомірної поведінки, несумлінного відношення до виконання своїх посадових повноважень.

У поданій відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заяві, яка адресована іншій особі, використані фрази «кришування»кримінальних структур», носить завідомо неправдивий характер і сприймається ним, позивачем, як пряме приниження його честі і гідності, як посадової особи.

Розповсюдження неправдивих непідтверджених відомостей, які складаються у ствердженнях відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про те, що, він, позивач, отримує с кожної із нелегальних 94 міні-шахт Шахтарського району по 500 доларів в місяць, з посиланням на неназване джерело інформації, не є обставиною, яка звільняє відповідачів від відповідальності за розповсюдження.

Метою вищезазначених діянь є спроби:

-          сформувати край негативний образ керівника Шахтарської районної державної адміністрації, як особи, яка представляє собою небезпеку для суспільства;

-          очорнити його в очах осіб, котрим були надіслані лист та заява;

-          незаконно притягнути його, позивача, до будь-якої відповідальності, пориваючись опорочити його, шляхом розповсюдження неправдивої інформації під виглядом достовірного повідомлення.

У  зв'язку  із  розповсюдженням  відповідачами  вищевказаних недостовірних відомостей, які є наклепницькими і порушують його особисті майнові права і інтереси, йому, позивачу, спричинено моральну шкоду. Ця шкода полягає:

-          у приниженні його честі, гідності, престижу і ділової репутації;

-          у моральних стражданнях, які він зазнав внаслідок: вимушеної потреби давати принизливі для нього пояснення, спростовувати розповсюджені відповідачами неправдиві відомості перед рідними  та близькими, а також іншими особами із числа підлеглих, співробітників, керівників;

-          усвідомлення факту можливої недовіри до нього збоку вищенаведених осіб та суспільства в цілому; перенесення психоемоційного стресу, який привів до погіршення стану здоров'я у вигляді загострення хвороби серця.

З урахуванням реальних наслідків вище визначених дій відповідачів, зазначає позивач, розмір компенсації завданої йому моральної шкоди у грошовому виразі становить 17000 гривень.

Цей розмір він встановив виходячи із глибини моральних та фізичних страждань, завданих йому погіршенням стану здоров'я, вимушених змін в його житті і зусиль, необхідних для їх поновлення.

Просив:

1.          Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_5 визнати такими, що не відповідають дійсності і ганьблять честь, гідність та ділову репутацію його, ОСОБА_4, відомості, які викладені у листі від 4 лютого 2008 року адресованому міністру внутрішніх справ України Луценку Ю.В. про те, що:

-          голова Шахтарської райдержадміністрації є організатором і керівником всіх протиправних дій злочинного угрупування на території Шахтарського району Донецької області;

-          головою Шахтарської райдержадміністрації ОСОБА_4 укладений договір на використання земельної ділянки Регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж»з товариством з обмеженою відповідальністю «ФОТА» для особистих потреб;

-          ОСОБА_4 отримує з кожної із 94 нелегальних міні-шахт Шахтарського району Донецької області по 500 доларів на місяць;

-          голова Шахтарської райдержадміністрації Донецької області ОСОБА_4 видав незаконно 11 дозволів на використання водоймищ.

Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_5 спростувати вищевказані відомості протягом 10 днів з моменту набрання чинності рішення суду по цій позовній заяві шляхом надіслання міністру внутрішніх справ України Луценку Ю.В. листа такого змісту: «Вважати такими, що не відповідають дійсності і ганьблять честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4 відомості, які викладені в листі від 4 лютого 2008 року та адресованому Міністру внутрішніх справ України Луценку Ю.В. про те що:

Голова Шахтарської райдержадміністрації ОСОБА_4 є організатором і керівником всіх протиправних дій злочинного групування на території Шахтарського району Донецької області.

Головою Шахтарської райдержадміністрації ОСОБА_4 укладений договір на використання земельної ділянки Регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж»з товариством з обмеженою відповідальністю «ФОТА»для особистих потреб.

ОСОБА_4 отримує з кожної із 94 нелегальних міні-шахт Шахтарського району Донецької області по 500 доларів на місяць.

Голова Шахтарської райдержадміністрації Донецької області ОСОБА_4 видав незаконно 11 дозволів на використання водоймищ».

3. Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнати такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4 відомості, які викладені в заяві від 7 лютого 2008 року адресованій Голові Донецької обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»народному депутату Задирко Г.О., про те, що:

ОСОБА_4 здійснює корупційні дії, які полягають:

-          у «кришуванні»кримінальних структур, які причасні до рейдерського захоплення Сільського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»в селі Маринівка Шахтарського району Донецької області.

- незаконному виділенні земель в користування та поза конкурсному виділенні водних об'єктів.

ОСОБА_4 сприяв шляхом бездіяльності самозахопленню більше 100 земельних ділянок на території Шахтарського району Донецької області. Рекомендація бюро Шахтарського районного відділення Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»ОСОБА_4 на посаду голови Шахтарської райдержадміністрації компрометує як Донецьку обласну організацію Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», так і її лідера прем'єр-міністра України Ю.В.Тимошенко.

Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати протягом 10 днів з моменту набуття чинності рішення суду по цій позовній заяві шляхом направлення заяви, адресованої Голові Донецької обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»Народному депутату України Задирко Г.О., наступного змісту:

«Вважати такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4 відомості, які викладені в заяві від 7 лютого 2008 року, адресованій Голові Донецької обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»Народному депутату України Задирко Г.О., яро те що:

ОСОБА_4 здійснює корупційні дії, які полягають:

-          у «кришуванні»кримінальних структур, які причасні до рейдерського захоплення Сільського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»в селі Маринівка Шахтарського району Донецької області;

-          незаконному виділенні земель в користування та позаконкурсному виділенні водних об'єктів.

ОСОБА_4 сприяв шляхом бездіяльності самозахопленню більше 100 земельних ділянок на території Шахтарського району Донецької області.

Рекомендація бюро Шахтарського районного відділення Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»ОСОБА_4 на посаду голови Шахтарської райдержадміністрації компрометує як Донецьку обласну організацію Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», так і її лідера Прем'єр-міністра України Ю.В. Тимошенко».

4. Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3    вибачитися перед ОСОБА_4 протягом 10 днів з моменту набуття чинності рішення суду по цієї позовної заяві за використання в заяві від 7 лютого 2008 року, адресованій Голові Донецької обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»Народному депутату Задирко Г.О., фрази «кришування»кримінальних структур», яка є наклепом на позивача.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на його, ОСОБА_4, користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому розповсюдженням інформації, яка не відповідає дійсності, 8000 гривень.

6.          Стягнути з ОСОБА_3 на його, ОСОБА_4, користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому розповсюдженням інформації, яка не відповідає дійсності, 7000 гривень.

7.          Стягнути з ОСОБА_5 на його, ОСОБА_4, користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому розповсюдженням інформації, яка не відповідає дійсності, 2000 гривень.

8.          Стягнути з відповідачів солідарно суму сплаченого судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, а також витрат, які були понесені ним за надання юридичної допомоги.

Ухвалою суду від 1.04.2009 року ОСОБА_5 було виключено від участі у справі, як неналежного відповідача.

У судове засідання позивач не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримував вимоги свого довірителя. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що вважає, що всі заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню виходячи з настанов Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Першим питанням визначення законності пред'явленого позову, зазначила відповідач, постає питання належності відповідачів, визначених позивачем, якими є, на думку позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як фізичні особи. При цьому ані позивач, ані суд, приймаючи позов до розгляду, не звернули увагу на те, що, зокрема, ксерокопія звернення до народного депутата України Задирка Г.О. за підписами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надруковане на фірмовому бланку Донецької обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини, має вихідний номер і дату, на місці підпису зазначені посади осіб, які підписали: голова ДОО ВКОПЛ ОСОБА_3, голова ДОО КУН ОСОБА_2 Обидва підписи засвідчені печатками зазначених організацій. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виконуючи свої посадові обов'язки в своїх організаціях підписали звернення як посадові особи організацій.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму відповідачем по справі в такому випадку є юридична особа, від імені якої підписано звернення.

Отже, ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_2 не є належними відповідачами в даній справі, що є підставою для відмови у позові.

Також, відповідач звернула увагу суду на те, що у п.14 зазначеної Постанови Пленуму звертається увага судів на необхідність перевірки відомостей в позовній заяві про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача, осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин.

Саме тому відповідачами перед судом було заявлено клопотання про зобов'язання позивача надати суду до огляду оригінали доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Вказує, що суд, зобов'язавши позивача, не добився виконання своєї ухвали про надання ним оригіналів. А ігнорування позивачем до того ж зобов'язання суду з'явитись до суду і надати пояснення щодо способу поширення інформації позбавляє суд доказів факту поширення інформації, яку позивач вважає недостовірною і такою, що ганьбить його честь і гідність.

Таким чином у суду в матеріалах справи відсутній доказ того, що про позивача була поширена інформація, яка йому шкодить.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зазначає відповідачка, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи-позивача; в) поширення недостовірної інформації (такої, що не відповідає дійсності); г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.

Так, доказом поширення інформації, яка ганьбить честь і гідність ОСОБА_4 мав би бути оригінал документу, який би був поширений і потрапив до позивача шляхом поширення, що підтверджує факт поширення такої інформації.

Натомість, ОСОБА_4 надав суду незавірену належним чином ксерокопію звернення ДОО ВКОПЛ до народного депутата України Задирка Г.О. від 07.02.2008 року за №17л. та ксерокопію звернення до міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В. ДОО КУН без номера від 04.02.2008 року.

Не пояснивши суду причини невиконання двох ухвал суду представник позивача звернувся до суду з немотивованим проханням запросити оригінал звернення ДОО ВКОПЛ до народного депутата Задирка Г.О. у ДОО «ВО Батьківщина», яке суперечило ст.60 ч.1, 2 ЦПК України.

Суд, вважає відповідачка, в порушення диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст.11 ч.1 ЦПК України, задовольнив прохання представника позивача, взявши на себе функцію добування доказів.

Супровідний лист №32960 від 24.11.2010 року заступника голови ДОО ВО «Батьківщина»Т.Павлюк свідчить про те, що лист-звернення до народного депутата України Задирка Г.О. не було передано адресату, оскільки оригінал листа зберігається в архіві ДОО ВО «Батьківщина».

За роз'ясненням п.15 ч.2 Постанови Пленуму під поширенням інформації слід розуміти викладення в заявах, адресованих іншим особам такої інформації. Якщо заява була відправлена, але не була доставлена до адресата-народного депутата України Задирка Г.О. - то факту поширення інформації не відбулось.

Що ж до заяви, адресованої міністру ВСУ Луценку Ю.В., то немає підтвердження хоча б відправки заяви адресату.

Отже, суд не отримав підтвердження факту поширення інформації, яка є предметом позову, тому за кваліфікацією ознак правопорушення, викладених в п.15 Постанови Пленуму перша ознака правопорушення відсутня.

Кваліфікаційні ознаки правопорушення за п.б та п.г, викладені в п.15 Постанови Пленуму є похідними від факту поширення інформації, яка дає підстави для аналізу її за викладеними ознаками. При відсутності факту поширення інформації втрачає доказовий сенс питання кваліфікації цієї непоширеної інформації за ознаками п.б) та п.г).

Надання позивачем суду ксерокопій звернень ДОО ВКОПЛ та ДОО КУН щодо особи ОСОБА_4 без надання ним оригіналів, які він не міг надати суду з причини відсутності їх у нього, а також ігнорування вимоги суду пояснення щодо способу отримання ним ксерокопій цих
документів, є доказом того, що якась особа чи якісь особи надали позивачеві ксерокопій цих документів до відома.

За таких обставин згідно п.15 ч.4 Постанови Пленуму судам необхідно враховувати, що повідомлення оскаржуваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденціальності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Постанова Пленуму (п.16) звертає також увагу суддів на необхідність оцінки характеру інформації, яка поширюється. Якщо інформація міститься у зверненнях до органу державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що
зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь, то на таке звернення згідно ст.40 Конституції України мають право будь-які особи і в такому випадку має місце реалізація зазначеного конституційного права, а не поширення інформації.

Якщо навіть інформація виявиться недостовірною, то вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.

Отже, вважає відповідачка, все викладене свідчить про таке: позов заявлений позивачем до неналежних осіб; позивач не надав суду доказів наявності кваліфікованих ознак скоєного щодо нього правопорушення, яке характеризується як поширення недостовірної інформації про особу; характер звернень та суб'єктів звернень виключає віднесення подій, які є обставинами позову, до поширення недостовірної інформації, а відносить їх до реалізації конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України.

У зв’язку із викладеним, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 підтримувала доводи ОСОБА_3 Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступних підстав.

Статтею 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа  має  право  на життя,  право на охорону здоров'я,  право на  безпечне для життя  і  здоров'я  довкілля,  право  на  свободу  та особисту  недоторканність,  право  на недоторканність особистого і сімейного життя,  право на повагу до гідності та честі,  право  на таємницю  листування,  телефонних  розмов,  телеграфної та іншої кореспонденції,  право на недоторканність житла,  право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим  Кодексом  та   іншим законом, не є вичерпним.

Відповідно до положень ст..275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого  особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також  іншим  способом  відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.           

Як зазначено у ст..277 ЦК України, фізична особа, особисті  немайнові  права  якої  порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь,  а також на спростування цієї інформації.

Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить  членам  її  сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її   поширила, не доведе протилежного.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.      Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду  із заявою  про  встановлення факту недостовірності цієї інформації та її  спростування.  

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична   особа,  цей  документ  має  бути відкликаний.

Фізична особа,  особисті немайнові права якої  порушено  у друкованих  або  інших  засобах  масової інформації,  має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь  та  спростування  у  тому  ж  засобі  масової інформації є  неможливими  у  зв'язку  з  його  припиненням,  така відповідь  та  спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації,  за рахунок особи,  яка поширила  недостовірну інформацію.  

Спростування недостовірної  інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.      

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У cтатті 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з  позовом про захист її гідності та честі.

Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 7.02.2008 року відповідачами: ОСОБА_3, як головою Донецької обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини, та ОСОБА_2, як головою Донецької обласної організації «Конгресу українських націоналістів», було підписано і надіслано на бланку Донецької обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини на ім’я голови Донецької обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»Народного депутата України Задирко Г.О. за вихідним номером 17-л листа, у якому зазначено наступне:

«Як мені стало відомо за поданням бюро Шахтарської РО ВО „Батьківщина" підготовлена рекомендація у відповідні інстанції на призначення на посаду голови Шахтарської райдержадміністрації сьогоднішнього голови РДА ОСОБА_4.

ДОО Всеукраїнського Комітету оборони прав людини впродовж останніх років веде напружену боротьбу саме з ОСОБА_4 проти його корупційних дій, які полягають в „кришуванні" кримінальних структур, що причетні до рейдерських захоплень підприємств (СТОВ „Україна", с. Маринівка Шахтарського району), незаконному виділенню земель в користування, поза конкурсне виділення водних об'єктів .

За зверненням прокуратури ОСОБА_4 притягався до адміністративної відповідальності за корупцію.

На території Шахтарського району Донецької області більше ста ділянок самозахоплення землі за сприяння ОСОБА_4 шляхом бездіяльності.

Селяни не отримали актів на землю, а за отриманими не отримали виділення їх в натурі.

Це питання розглядалось на сесії Шахтарської райради, ОСОБА_4 вказано на недопустимість масового порушення земельних прав громадян.

Зазначені дії ОСОБА_4 дали підстави обласним організаціям політичних партій КУН і УРП „Собор" звернутись до голови Донецької ОДА та Президента України з заявами про відкликання своїх рекомендацій 2005 року на призначення ОСОБА_4 головою Шахтарської РДА та вимогою провести в Шахтарському районі комплексну перевірку з відповідними кадровими змінами.

Все вищенаведене підтверджується документально. Тому рекомендація зазначеної особи на посаду голови Шахтарської РДА компрометує як ДОО ВО „Батьківщина", так і її лідера Прем'єр-міністра України Ю.В.Тимошенко.

В зв'язку з вищевикладеним

ПРОШУ

1.          призупинити подання на ОСОБА_4

2.          призначити компетентну комісію для вивчення документів про діяльність ОСОБА_4 , які подає і надасть ДОО ВКОПЛ із зазначених фактів;

3.          провести засідання бюро ДОО ВО „Батьківщина" із запрошенням зацікавлених осіб: Членів бюро Шахтарської РО ВО „Батьківщина", голови ДОО ВКОПЛ ОСОБА_3, голів ДОО КУН і УРП „Собор" М.В.Олійник і Г.Г.Ясько;

4.          за результатами висновків комісії зробити оргвисновки по відношенню членів бюро РО Шахтарської ВО „Батьківщини", які проявили „зацікавленість" у рекомендації корумпованої особи на посаду голови РДА».

Позивач оспорює викладені у зазначеній заяві відомості стосовно того, що він, позивач, здійснює корупційні дії, які полягають:

- у «кришуванні»кримінальних структур, причасних до рейдерського захоплення Сільського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»у селі Маринівка Шахтарського району; незаконному наданні земель у користування; поза конкурсному наданні водних об'єктів.

- у сприянні шляхом бездіяльності самозахопленню більш ніж 100 земельних ділянок на території Шахтарського району.

Однак жодна із цих обставин не знайшла свого підтвердження у суді, оскільки, відповідачами суду не було надано ніяких доказів, які б підтверджували наведені у заяві факти, і зазначені у вказаній заяві факти про, начеб то, протиправну діяльність із боку позивача, який у заяві іменується помилково, як «ОСОБА_4», так і «ОСОБА_4», як посадової особи –голови Шахтарської райдержадміністрації, є такими, що не відповідають дійсності та паплюжать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4, як людини, так і посадової особи в очах людей.

Разом із тим, суд вважає, що позов пред’явлено не до належних відповідачів.

Так, із наданого суду оригіналу листа від 7.02.2008 року на ім’я Народного депутата України Задирко Г.О. витікає, що його надруковане на фірмовому бланку Донецької обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини, він має вихідний номер 17л, на місці підпису зазначені посади осіб, які підписали його: голова ДОО ВКОПЛ ОСОБА_3, голова ДОО КУН ОСОБА_2 Обидва підписи засвідчені печатками зазначених організацій.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виконуючи свої посадові обов'язки в своїх організаціях, підписали звернення, як посадові особи організацій.

Тому, відповідно до положень ст..277 ЦК України та п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачем по справі у такому випадку є юридична особа, від імені якої підписано звернення.

Отже, ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_2 не є належними відповідачами по даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову у даній частині.

Також, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині визнання такими, що не відповідають дійсності та паплюжать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 відомостей, начеб то, викладених 4 лютого 2008 року у листі адресованому Міністрові внутрішніх справ України Луценко Ю.В. про те, що :

- голова Шахтарської райдержадміністрації є організатором і керівником всіх протиправних дій злочинного угрупування на території Шахтарського району Донецької області;

- головою Шахтарської райдержадміністрації ОСОБА_4 укладений договір на використання земельної ділянки Регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж»з товариством з обмеженою відповідальністю «ФОТА»для особистих потреб;

- ОСОБА_4 отримує з кожної із 94 нелегальних мінішахт Шахтарського району Донецької області по 500 доларів на місяць;

- голова Шахтарської райдержадміністрації Донецької області ОСОБА_4 видав незаконно 11 дозволів на використання водоймищ, оскільки, позивачем суду не надано оригіналу зазначеного листа та доказів його надіслання й отримання адресатом, на той час, міністром внутрішніх справ України Луценко Ю.В.

Також факт отримання листа від 4.02.2008 року, адресованого, на той час, міністру внутрішніх справ України Луценко Ю.В., не підтвердило і МВС України (лист від 21.04.2001 року за №5/2612, а.с.158).

Відповідачка ж факт написання такого листа у судовому засіданні заперечувала.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у вказаній частині не доведено факту розповсюдження із боку відповідачки ОСОБА_2 інформації, що є недостовірною та такою, що паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію, а тому, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити і у зазначеній частині.

Враховуючи, що із боку позивачів не було допущено порушень прав позивача, суд вважає за необхідне у задоволенні позову і в іншій частині: в частині зобов’язання відповідачів до спростування відомостей, викладених у вищезазначених листах та стягнення з них моральної шкоди, також відмовити.

В силу ст..88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 60 грн.

На підставі ст..ст.270, 275, 277, 297, 299 ЦК України та, керуючись ст.213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди –залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                                       Князьков В.В.