КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
10.01.08 р. № 10/242-07
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Федорчук Р. В
Судді :
Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.
секретар судового засідання: Гонтар О.В.
представники сторін:
від позивача: Уколов О.Л. –дов. № 27-Д-07 від 11.12.2007 року,
Кулік Н.В. –дов. № 15-Д-07 від 17.09.2007 року,
від відповідача 1: не з’явились,
від відповідача 2: не з’явились,
від третьої особи: не з’явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Металіст»на рішення господарського суду Київської області від 06.11.2007 року,
у справі № 10/242-07 (колегія суддів Тищенко О.В., Подоляк Ю.В., Маляренко А.В.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод», Київська обл.
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Металіст», Київська обл.
2. Щасливської сільської ради Бориспільського р-ну., Київської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Бориспільського районного відділу земельних ресурсів, Київська обл.
про визнання договору недійсним та визнання права оренди земельної ділянки,
в с т а н о в и в :
ЗАТ «Бориспільський автозавод»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Фірма «Металіст»та Щасливської сільської ради Бориспільського р-ну про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання права оренди земельної ділянки (а.с. 6-7).
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2007 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Бориспільський районний відділ земельних ресурсів (а.с. 1-2).
Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2007 року по справі № 10/242-07 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 29,71 га. укладений між ТОВ «Металіст»та Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області 11 січня 2002 року та визнано право оренди земельної ділянки площею 7,244 га. в межах села Проліски Бориспільського району Київської області за ЗАТ «Бориспільський автозавод»відповідно до договору оренди від 30 жовтня 2004 року (а.с. 202 -208).
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2007 року у справі №10/242-07 ТОВ «Фірма «Металіст» звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог ЗАТ «Бориспільський автозавод»(а.с. 218-221).
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Фірма «Металіст»посилається на те, що ЗАТ «Бориспільський автозавод»є неналежним позивачем по даній справі. Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «Фірма «Металіст»зазначає, що судом першої інстанції було надано невірну правову оцінку рішенню Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2007 року, не досліджено наявність обмежень та обтяжень на земельну ділянку, що передавалася ТОВ «Фірма «Металіст», а також безпідставно визнано право оренди земельної ділянки за ЗАТ «Бориспільський автозавод».
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2007 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю повноважених представників сторін (а.с. 213-214).
Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення суду та заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду таким, що підлягає залишенню без змін.
Представник першого позивача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Представник другого відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Третя особа не реалізувала надане їй чинним законодавством процесуальне право на участь в судовому засіданні при розгляді справи, та документів, що підтверджують поважність причин такого нез’явлення до суду не подала.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник першого, другого відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 215-217).
В судовому засіданні 10.01.2008 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом Київської області ТОВ «Фірма «Металіст»отримало право користування земельною ділянкою площею 29,71 га на підставі договору оренди, укладеного 11 січня 2002 року між ТОВ «Металіст»та Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (а.с. 10-12).
Рішенням Щасливської сільської ради від 15 квітня 2004 року №168.9-17-XXIV було вилучено у ТОВ «Фірма «Металіст», за результатами розгляду листа зазначеного товариства, земельну ділянку площею 7,005 га, та в подальшому передано на умовах оренди ЗАТ «Бориспільський автозавод».
30 жовтня 2004 року між ЗАТ «Бориспільский автозавод»та Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,244 га, що знаходиться в межах села Проліски Бориспільського району Київської області.
В пред’явленому позові ЗАТ «Бориспільский автозавод», як орендар земельної ділянки, права на земельну ділянку якого оспорюються, просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 29,71 га, укладений між ТОВ «Фірма «Металіст»та Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області 11 січня 2002 року, та визнати право оренди земельної ділянки площею 7,244 га в межах села Проліски Бориспільського району Київської області за ЗАТ «Бориспільський автозавод»відповідно до договору оренди від 30 жовтня 2004 року.
Відповідно до підпунктів «а»«в»ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною.
Частиною 1 ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що предмет позову ЗАТ «Бориспільский автозавод»відповідає способам захисту, передбаченим чинним законодавством, і воно є належним позивачем, оскільки захищає своє право на користування земельною ділянкою. При цьому колегія також враховує наявність факту порушення і оспорення прав позивача, та наявність спору між сторонами.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду Київської області про те, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2007 року, яким визнано протиправним та скасовано рішення Щасливської сільської ради №203.1-20-ІV від 14.09.2004 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення полігону випробувань автомобільної техніки ЗАТ „Бориспільський автозавод”, не обмежує ЗАТ «Бориспільський автозавод»в користуванні земельною ділянкою, що передана останньому на підставі договору оренди. На момент укладення зазначеного договору оренди від 30.10.2004р. вказане рішення Щасливської сільської ради було чинне. При цьому, колегія суддів враховує, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2007 року не набуло законної сили з підстав його оскарження ЗАТ „Бориспільський автозавод” в апеляційному порядку.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд погоджується з обставинами, що були встановлені Господарським судом Київської області.
Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Фірма «Металіст»та Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області від 11 січня 2002 року вимогам чинного законодавства не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 2 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені в ч. 2 ст. 14 Закону України “Про оренду землі ”(в редакції від 20 грудня 2001 року), згідно якої істотними умовами договору оренди є: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.
Виходячи зі змісту п.2.1 оспорюваного договору земельна ділянка передавалася в оренду для розміщення комплексу утилізації побутових відходів.
Пунктом 2.5 оспорюваного договору сторони визначили, що екологічні, економічні, організаційні обмеження щодо використання земельної ділянки відсутні.
Обмеження та обтяження земельної ділянки є однією з істотних умов, яке визначає чинне законодавство.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»(в редакції від 20 грудня 2001 року) істотні умови договору оренди землі не можуть суперечити законам України.
Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 162 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
В силу ч. 2 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Статтею 5 Закону України «Про відходи»передбачено, що основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку. Забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними.
Отже, за змістом наведених норм закону земельні ділянки, на яких розміщається комплекс утилізації побутових відходів, потрібно використовувати з екологічними обмеженнями.
Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 59 Цивільного Кодексу УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню його недійсним, оскільки істотна умова якою визначено відсутність обмежень чи обтяжень на земельну ділянку, що передавалася ТОВ «Фірма «Металіст»для розміщення комплексу утилізації відходів суперечить нормам закону, наведеним вище.
Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги довідку про відсутність обмежень та обтяжень на земельну ділянку в момент укладення оспорюваного договору, оскільки ТОВ «Фірма «Металіст»належним чином не обґрунтував неможливість її подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від ТОВ «Фірма «Металіст». Крім того, відомості викладені у даній довідці не спростовують факту невідповідності оспорюваного договору наведеним вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в оспорюваному договорі відсутня істотна умова щодо визначення сторони, що має нести ризик випадкового знищення чи пошкодження орендованого майна.
В силу ч. 3 ст.14 Закону України «Про оренду землі»(в редакції від 20 грудня 2001 року) відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
Колегія суддів вважає, що відсутність в договорі сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини, є порушенням статті 14 Закону України «Про оренду землі»та є додатковою підставою для визнання спірного договору від 11 січня 2002 року недійсним.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Київської області правильно зроблено висновок про визнання за ЗАТ «Бориспільський автозавод»права на користування земельної ділянки площею 7,244 га, що знаходиться в межах села Проліски Бориспільського району Київської області згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Бориспільский автозавод»та Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області 30 жовтня 2004 року.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка висновкам: Бориспільського районного відділу земельних ресурсів від 12.05.2004р. № 521, Бориспільської районної державної адміністрації (висновок головного архітектора району від 26.04.2004р.), Щасливської сільської ради Бориспільського району санітарно-епідеміологічною станцією від 26.04.2004р. № 6/6, Бориспільської районної ради від 29.04.2004р. № 61, погодження Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області № 06-13/2518, та погодження Обласного центру з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва від 13.05.2004р. № 3/138.
Зазначені висновки разом з землевпорядною експертизою (від 20.07.2004 р., під №4-1401) є правовою підставою для відведення земельної ділянки площею 7, 244 га, що знаходиться в межах села Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, Закритому акціонерному товариству «Бориспільський автозавод»після чого і був укладений договір оренди, яким визначено право використання земельної ділянки площею 7,244 га в межах села Проліски Бориспільського району Київської області.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховує те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області та ЗАТ «Бориспільський автозавод»від 30 жовтня 2004 року, ніким не оспорений, а тому ЗАТ «Бориспільський автозавод»має законне право на безперешкодне користування земельною ділянкою відповідно до умов вказаного договору .
Відповідач 1 надіслав суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд апеляційної скарги терміном на один місяць у зв”язку з хворобою директора підприємства, та неможливістю явки в судове засідання представника за дорученням Серпутько Г.М. через перебування останнього у відпустці за межами України.
Колегія суддів, з”ясувавши думку учасників судового засідання, порадившись на місці, відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 т.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством і установчими документами, через свого представника.
Першим відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин щодо неможливості явки в судове засідання представника Серпутько Г.М., а з наданого суду листка непрацездатності вбачається, що директор першого відповідача перебуває на санаторно-курортному лікуванні у санаторії в м.Ворзель Київської області. Суду не надано також доказів щодо неможливості явки в судове засідання іншого представника.
Відповідач 2 також направив суду клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого посилався на тяжку хворобу і перебування на стаціонарному лікуванні т.в.о. голови Щасливської сільської ради, на підтвердження чого суду доказів надано не було.
В той же час, з матеріалів справи вбачається наявність у другого відповідача представника для участі у даній справі, що підтверджується належним чином оформленою довіреністю (а.с.135), неможливість явки якого в судове засідання не обґрунтована, відповідних доказів суду не надано.
З врахуванням зазначеного, з”ясувавши думку учасників судового засідання, колегія суддів, порадившись на місці, відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.
Відмовляючи в задоволенні вказаних клопотань про відкладення справи першого і другого відповідачів, колегія суддів також враховує, що з тексту обох клопотань не вбачається наміру відповідачів щодо додаткового надання доказів чи особистих пояснень в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 06.11.2007 року по справі № 10/242-07 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105, ГПК України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Металіст»на рішення господарського суду Київської області від 06.11.2007 року по справі № 10/242-07 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 06.11.2007 року по справі № 10/242-07 залишити без змін.
3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 10/242-07 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Федорчук Р. В
Судді :
Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.