КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.03.2008                                                                                           № 34/635

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - 1. Вілько Н.Г. (довір. № 97 від 29.12.07)             2. Макаревич С.П. (довір. № 1822 від 07.12.07)

відповідача –             Пироговський Е.М. (довір. № 1 від 01.11.07)

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 27.12.2007

 у справі № 34/635  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГОУкраїна"

                              Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства "ІСТ-Захід"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс"

             

                       

 про                                                  стягнення 392300,66 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.07р. у справі           № 34/635 з метою забезпечення позову накладено арешт на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю„ Експрес-Транс”, а саме, на транспортні засоби: DAF45 5883 державний номер АА9245СВ, MAN 8/224 6871 державний номер АА4594ХТ   KRUKENMEIER 00 державний номер АА4594ХТ,  MAN L 2000 6871 державний номер АА 3720ЕЕ , MAN 8.163 4580 державний номер АА 7003СВ, MERCEDES-BENZ 815 ATEGO 4249 державний номер АА1246ВА,  IVECO ML 75Е 3908 державний номер АА 9312 АХ,  VOLKZWAGEN VW 2V 4299 державний номер АА0349СМ в межах позовних вимог.

Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно зі статтею 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, як вирішує питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову. Відповідно до статті 66 даного Кодексу господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно умов страхового полісу № 280205404 від 10.10.07р. та страхового акта від 11.12.07р. Дочірнє транспортно-експедиційне підприємство „ІСТ-Захід” платіжним дорученням № 32/797 від 12.12.07р. перерахувало франшизу в розмірі 78 460,13 грн. на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна”.

Пунктом 14.6 договору страхування передбачено, що з моменту виплати страхового відшкодування до Страховика переходить право вимоги у межах фактично сплаченого відшкодування, яке страхувальник або інша особа, що отримала відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд першої інстанції в ухвалі зазначає, що враховуючи обставини справи та той факт, що ціна позову є значною і існує реальна можливість в ускладненні або взагалі унеможливленні виконання рішення господарського суду в майбутньому, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню.

          Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „ Експрес-Транс” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.07р. у справі № 34/635.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що в позовній заяві не надано суду об’єктивних причин застосування мір з забезпечення позову, не надано обґрунтування, чим саме може утруднити виконання рішення суду. Відповідач добросовісно здійснює господарську діяльність сплачує податки. Судом не досліджено той факт, що арешт майна, а саме автомобілів якими відповідач здійснює господарську діяльність повністю призведе до припинення господарської діяльності відповідача. Відповідач зазначає, що забезпечення позову доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення  позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В будь-якому випадку забезпечення позову щодо юридичної особи неможливе, коли воно припиняє її господарську діяльність.          

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

          Закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” і Дочірнє транспортно-експедиційне підприємство „ІСТ-Захід” звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Експрес-Транс” 313 839,87 грн. страхового відшкодування та 78 460,13 грн. завданих збитків.

          З метою вжиття заходів забезпечення позову позивачі в позовній заяві просили Господарський суд міста Києва вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю„ Експрес-Транс”, а саме, на транспортні засоби: DAF45 5883 державний номер АА9245СВ, MAN 8/224 6871 державний номер АА4594ХТ   KRUKENMEIER 00 державний номер АА4594ХТ,  MAN L 2000 6871 державний номер АА 3720ЕЕ , MAN 8.163 4580 державний номер АА 7003СВ, MERCEDES-BENZ 815 ATEGO 4249 державний номер АА1246ВА,  IVECO ML 75Е 3908 державний номер АА 9312 АХ,  VOLKZWAGEN VW 2V 4299 державний номер АА0349СМ.

          Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей  66, 67 Господарського процесуального кодексу господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову шляхом, зокрема,   заборони відповідачеві вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, накладенням арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.

Накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві ця форма забезпечення позову є забороною розпорядження майном до набрання рішенням законної сили чи до скасування ухвали про забезпечення позову, внаслідок чого відповідач позбавляється права розпоряджатися майном або коштами, на які накладено арешт. При застосуванні цього заходу забезпечення позову необхідно врахувати, зокрема, що арешт на майно накладається тільки у межах розміру ціни позову, арешт на майно накладається, коли воно є безпосереднім об’єктом спору.

В пункті 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.94 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та пункті 4 листа Вищого  арбітражного суду України № 01-8/516 від 22.09.2000 “Про практику вирішення окремих категорій спорів” вказується на те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову, є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявність зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у  зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду  в разі невжиття таких заходів.

          В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що після накладення арешту на рухоме майно відповідач не зможе сплачувати митні збори за вантажі, що знаходяться на митниці, вимушений буде порушувати зобов’язання за укладеними угодами перед контрагентами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.06р.   № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” Верховний суд України вказав, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Предметом спору даної справи є стягнення грошової суми, враховуючи роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.94р. зі змінами та доповненнями, Господарський суд першої інстанції повинен був при достатньо обґрунтованому припущенні, що кошти можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, накласти арешт на грошові суми відповідача з обмеженням арешту коштів розміром суми позову та можливих судових витрат. Судом першої інстанції не досліджено питання щодо наявності коштів на рахунках відповідача, оціночної вартості рухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.06р. № 01-8/2776, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Арешт на індивідуально визначене майно, згідно пункту 6.2 вищевказаного роз’яснення може бути накладений  за позовами про визнання права власності або витребування цього майна. Тобто арешт на індивідуально визначене майно може бути накладений лише у позовах про визнання права власності або витребування цього майна.

Позивач не довів свої припущення, а суд першої інстанції недостатньо обґрунтував необхідність заходів забезпечення позову та припущення, що невжиття заходів щодо арешту рухомого майна може зробити неможливим виконання рішення господарського суду щодо стягнення грошових коштів з відповідача, а тому колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.07р. у даній справі підлягає скасуванню, як така, що  не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам  і матеріалам справи.

ПОСТАНОВИВ:

 1. Задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ Експрес-Транс”.

          2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2007р. у справі № 34/635.

3. Матеріали справи № 34/635 повернути до Господарського суду    міста Києва.      

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 04.03.08 (відправлено)