КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2008 № 6/455
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Позивача – Іванов В.М. (довір. №2-16д від 24.12.07);
Від відповідача – Липич К.Ю. (довір. №3 від 22.01.08);
Коломієць В.М. (довір. №1 від 09.01.08);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2007
у справі № 6/455
за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Дочірнього підприємства "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України"
про стягнення 967706,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2007р. у справі № 6/455 позов Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства „Виробничо-збутове підприємство „Нафтогаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на користь Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” 948674,89 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 16154,4 грн. пені, три проценти річних в розмірі 2877,08 грн., 9677,06 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що нафтопродукти за договором, укладеним між ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” (постачальником) та ДП „ВЗП „Нафтогаз” НАК „Нафтогаз України” (покупцем) про поставку нафтопродуктів, отримано відповідачем , що підтверджується актами прийому-передачі з відтиском печатки відповідача. Відповідач вартість нафтопродуктів не оплатив, стосовно чого не заперечує. Вимоги про стягнення з відповідача пені є правомірними, оскільки справу про банкрутство відповідача було порушено 21.08.2003р., до укладення договору, умовами якого передбачено сплата пені у випадку порушення договірних зобов’язань вже після прийняття рішення про введення мораторію, у зв’язку з чим дія мораторію на задоволення вимог позивача про сплату пені не розповсюджується.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2007р.та скасувати в частині нарахування штрафних санкцій.
В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що суд не приймає до уваги, що 21.08.2003року Господарським судом міста Києва порушено справу про банкрутство ВЗП „Нафтогаз”. Протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Висновки суду про те, що справу про банкрутство відповідача №23/553 було порушено 21.08.2003р., до укладення договору, умовами якого передбачено сплату пені у випадку порушення договірних зобов’язань, у зв’язку з чим мораторій на задоволення вимоги кредитора про сплату пені не розповсюджується, не відповідають встановленим фактам, оскільки договір поставки нафтопродуктів підписано 16 серпня 2006р, тобто після порушення справи про банкрутство відповідача, а тому пеня та три проценти річних не нараховуються.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Між Дочірньою компанією „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та Дочірнім підприємством „Виробничо-збутове підприємство „Нафтогаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (покупець) 16.08.2006р. укладено договір поставки нафтопродуктів №128/ДП-06, предметом якого є поставка дизельного палива (нафтопродукти).
Пунктом п.1.2 договору №128/ДП-06 від 16.08.2006р. сторони погодили, що постачальник (позивач) зобов’язується поставити покупцю (відповідачу) в 2006 році, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.
Відповідно до п.2.4 договору кількість фактично поставлених відповідачеві нафтопродуктів в кожному конкретному місяці поставки визначається підписаним сторонами актом приймання-передачі або/та накладними.
Приймання-передача нафтопродуктів, поставлених позивачем відповідачеві оформлюється щомісяця актами приймання-передачі або/та накладними до 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі транспортних накладних наданих позивачу відповідачем.
У разі відвантаження нафтопродуктів згідно даного договору автотранспортом, фактичний обсяг відвантажених нафтопродуктів визначається на підставі накладних без складання актів приймання-передачі (п.3.6 договору).
Згідно п.5.2 договору остаточний розрахунок на нафтопродукти, отримані в звітному місяці, покупець проводить до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів прийому-передачі або/та накладних.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається з актів прийому-передачі від 30 вересня 2006р. та від 11 жовтня 2006 року ( копії в матеріалах справи) позивач умови договору виконав належним чином, поставивши відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 934075,8 грн.
Наявність заборгованості в розмірі 934075,8 грн. відповідач не заперечував в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні при розгляді справи апеляційною інстанцією.
Відповідно до п.6.2 договору №128/ДП-06 від 16.08.2006р. за несвоєчасну оплату отриманих нафтопродуктів, зазначених у п.5.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пені в розмірі 0,5 відсотка із суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені постачальником збитки.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.
Господарським судом міста Києва встановлено, що провадження у справі №23/553 про банкрутство ДП „Виробничо-збутове підприємство „Нафтогаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” порушено ухвалою від 21.08.2003р. Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупинення
виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
За договором №128/ДП-06 від 16.08.2006р. відповідач вартість нафтопродуктів не оплатив. Таким чином, зобов’язання відповідача перед позивачем та строк їх виконання виникли після порушення справи про банкрутство. Поточні кредитори, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство є поточними вимогами. При цьому, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів. Таким чином вимоги про стягнення пені в розмірі 16154,4 грн. є правомірними.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 948674,89 грн. та трьох процентів річних в розмірі 2877,08грн., оскільки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2007р. по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2007р. у справі № 6/455 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Виробничо-збутове підприємство „Нафтогаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 6/455 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
25.02.08 (відправлено)