У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.02.08 Справа №4/426-пд-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Акімовій Т.М.
За участю представників від позивача – Ігнатов Д.І., довіреність від 27.08.2007 р.; від відповідача 1- Гладкова Н.В., довіреність №34 від 11.10.2007 р.; від відповідача 2 – Чумаченько К.О., довіреність №227/01 від 17.01.2007 р.;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Проектно – будівельна фірма «Херсонбуд», м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 05.12.2007 р. по справі № 4/426-ПД-07
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд», м. Херсон (далі ВАТ «ПБФ «Херсонбуд»);
до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон (далі РВФДМУ по Херсонській області);
до відповідача 2: Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона, м. Херсон (далі УПФУ в Суворовському районі);
про визнання договору оренди недійсним
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 223 від 11.02.2008 р. справу № 4/426-ПД-07 передано для розгляду колегії у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), суддів – Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В., якою справа прийнята до розгляду.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.12.2007 р. по справі № 4/426-ПД-07 (суддя Ємленінова З.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, які дають йому право на звернення з позовом до суду відповідно до вимог ст.1 ГПК України, тому вимоги щодо визнання договору оренди державного майна № 527-27-065/45 суд першої інстанції вважає такими, що не підлягають задоволенню, як нормативно необгрунтовані.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ «ПБФ «Херсонбуд», позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду в якій зазначає, що судом першої інстанції були невірно з’ясовані обставини справи та порушені норми матеріального права. Вважає, що зазначений договір оренди порушує права та законні інтереси ВАТ «ПБФ «Херсонбуд», суперечить законодавству України, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того, вказує, що передача гуртожитку в оренду для мети, не пов’язаної із забезпеченням житлом, заборонена законодавством. Вважає, що єдиним дозволеним законом способом управління спірним майном в даному випадку є передача майна на умовах відповідного договору безоплатного зберігання позивачеві. Також зазначає, що він не є державним підприємством, а при укладенні спірного договору відповідачі керувалися нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які на правовідносини сторін не поширюються. До того ж, до укладення договору РВ ФДМУ не здійснювало ніяких дій щодо прийняття від позивача спірного майна для подальшої його передачі УПФУ, тобто без врахування того, що це майно перебувало у сфері володіння і користування позивача. Просить суд рішення господарського суду Херсонської області від 05.12.2007 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник ВАТ «ПБФ «Херсонбуд» у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
РВ ФДМУ по Херсонській області, відповідач 1 по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обгунтованість судового рішення. Звертає увагу суду на те, що гуртожиток за призначенням позивачем вже не використовується та перші три поверхи цього гуртожитку надавались в роенду як нежитлові приміщення. Крім того, вказує на те, що гуртожиток не може бути використаний для проживання людей. Твердження позивача, що єдиним дозволеним способом управління спірним майном є передача його на умовах договору безоплатного зберігання позивачеві є безпідставним та не відповідає вимогам законодавства. З висновком суду, що з укладанням спірного договору оренди не могли бути порушені законні права та інтереси позивача погоджується, оскільки власником спірного майна була та залишається держава. Надання в оренду відповідачу 2 нежилих приміщень зазначеного гуртожитку не можна вважати наданням приміщень для потреб промислового характеру, тому спірний договір оренди не порушує вимог законодавства, а посилання позивача на ст. 6 Житлового кодексу в даному випадку є безпідставним. Просить суд рішення господарського суду Херсонської області від 05.12.2007 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги та підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
ПФУ в Суворовському районі м. Херсона, відповідач 2 по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення та просить суд відмовити позивачу в задоволені апеляційної скарги.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги та підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
За клопотанням представників позивача та відповідачів 1, 2 судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами.
Представником позивача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про оголошення постанови в повному обсязі, у зв’язку з чим в судовому засіданні 12.02.2008 р. оголошено перерву до 19.02.2008 р.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору: 02.08.2007 р. між РВ ФДМУ по Херсонській області (відповідач-1) та УПФУ в Суворовському районі м. Херсона (відповідач-2) укладено договір оренди державного майна №527-27-065/45, а саме вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 1234,3 кв. м., які розміщені на другому та третьому поверхах будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-а Гуртожиток не увійшов до статутного фонду ВАТ ПБФ «Херсонбуд» в процесі приватизації, але залишився у нього на балансі.
Пунктом 1.2 договору зазначено, що мета оренди – розміщення службових приміщень управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона.
Цей договір діє з 02.08.2007 р. до 02.07.2010 р. (п.10.1 договору оренди).
Проте, позивач вважає, що зазначений договір оренди порушує права та законні інтереси підприємства, суперечить законодавству України, що регулює відносини в сфері оренди державного майна, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Предметом судового розгляду в суді першої інстанції було визнання договору оренди, укладеного між відповідачами недійсним.
Рішенням господарського суду від 05.12.2007 р. в задоволені позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини пов’язанні з орендою державного та комунального майна регулюються законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. № 22-69-ХІІ (далі Закон про оренду).
Згідно до абзацу 4 ч.1 ст. 4 Закону про оренду, об’єктами оренди є майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.
Відповідно до ст. 5 Закону про оренду, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.
Згідно витягу Плану приватизації державного майна орендованого проектно – будівельним підприємством «Херсонбуд», правонаступником якого є позивач, вказаний гуртожиток не увійшов до його статутного фонду, але залишився у нього на балансі, тобто гуртожиток є державною власністю.
Проте, позивач вважає, що оскільки відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-ХІІ, гуртожитки не підлягає приватизації, то єдиним дозволеним способом управління цим гуртожитком є передача його на умовах договору безоплатного зберігання, а не передачі в оренду, з доводами якого колегія суддів не погоджується в силу наступного.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України «Про порядок управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» від 19.05.1999 р. №908/68, затвердженого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 р. за №414/3707, затверджено Положення «Про порядок управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» (далі Положення).
Згідно до п.2.2.1 Положення, передача в оренду державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, застосовується в першу чергу щодо майна, яке не підлягає приватизації, але може передаватися в оренду.
Пунктом 1.3 Положення передбачено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів:
- забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю;
- сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів;
- наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі;
- пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.
Отже, зазначена норма передбачає, що уповноважений орган при управлінні державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств, але знаходиться на їх балансі при виборі та забезпечені способу подальшого використання майна зобов’язаний застосовувати найбільш ефективний спосіб управління цим майном. Ефективність такого способу підтверджується тим, що позивач відповідно до договору від 03.08.2007 р. про відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, зобов’язався виконувати поточний ремонт орендованих приміщень та вносити плату до 10 числа місяця на рахунок балансоотримувача в сумі 5223, 40 грн.
Пунктом 1.4 вказаного Положення, встановлено вичерпний перелік способів управління зазначеним державним майном, а саме: передача майна в оренду; передача майна в комунальну власність; передача в управління центральних і місцевих органів виконавчої влади та передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання.
Однак, передача державного майна господарським товариствам на умовах договору безоплатного зберігання застосовується тільки в разі не можливості застосування попередніх способів управління державним майном.
В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що РВФДМУ по Херсонській області правомірно було прийнято рішення щодо застосування способу управління державним майном таким, як передача його в оренду.
По – перше, чинне законодавство не містить заборони надання в оренду житлових приміщень для потреб непромислового характеру. Надання в оренду відповідачу 2 приміщення на другому та третьому поверхах будівлі не можна вважати наданням приміщень для потреб промислового характеру.
По – друге, матеріали справи містять докази того, що гуртожиток не використовується за призначенням та не є приданим для проживання в ньому людей. Доказів, які б спростовували зворотне позивачем суду не надано. Більш того, в матеріалах справи міститься довідка №10 від 15.02.2005 р. начальника ЖКК «Херсонбуд» адресована відповідачу 1, в якій зазначено, що в гуртожитку по вул. Комкова, 76 – а станом на 15.02.2005 р. прописаних мешканців не має.
По – третє, відповідно до Наказу Фонду державного майна №787/151 від 20.04.2004 р., зареєстрованого в Мін’юсті України 20.05.2004 р. за №634/9233 господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України, тобто майно, що знаходиться на балансі позивача повинно належним чином утримуватися та зберігатися, чого позивачем не було дотримано, а відтак твердження позивача, що він користується вказаним гуртожитком, обслуговує його та зберігає не відповідає дійсності.
Крім того, як зазначалося у вищенаведеному, спірне майно є державною власністю, а орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення, тобто на вказані органи покладено обов’язок по управлінню державним майном, тому жодних прав у позивача щодо спірного майна не має, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин та з огляду на викладене доводи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів до уваги не приймає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд», м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 05.12.2007 р. – без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.