У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.02.08 Справа №7/4/07-11/587/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Акімовій Т.М.
В присутності представника позивача – Курінний О.Т, довіреність № 72 від 07.09.07 р.; Кокін А.Ж., довіреність № 71 від 07.09.07 р.; від відповідача – Марініч Н.В., довіреність № ВКВ 377205 від 26.11.07 р.;
Розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2007 р. по справі № 7/4/07-11/587/07
за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс-К”, м. Запоріжжя (далі ТОВ «Ренесанс-К»);
до відповідача – Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Запоріжжя (далі ВП «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Енергоатом»);
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 47 від 21.01.2008 р. справу № 7/4/07-11/587/07 передано для розгляду колегії у складі: Хуторной В.М. (доповідач), Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2007 р. по справі № 7/4/07-11/587/07 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача 247326 грн. - основного боргу, 2473,26 грн. - державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вказане рішення мотивовано тим, що сторони надали в судове засідання акт звіряння взаємних розрахунків станом на 27.09.07 р., в якому відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 247326 грн., відповідач здійснив часткову оплату боргу, своїми діями він визнав наявність боргу, тому строк позовної давності за договорами підряду в даному випадку спливає 14.02.07 р., тобто до подачі позову.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВП «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Енергоатом», відповідач по справі, у поданій суду апеляційній скарзі вказує на порушення господарським судом норм матеріального права. Вважає, що судом не застосовано статтю 257 ЦК України, судом неправомірно прийнято у якості доказу переривання перебігу строку позовної давності факт складання не уповноваженою посадовою особою відповідача «актів звіряння» та «витягів із регістрів аналітичного обліку». Зазначає, що твердження господарського суду про те, що саме часткова сплата боргу є підтвердженням боржником свого боргу є помилковим, строки позовної давності за вимогами, що витікають з договорів підряду, спливають до 13.11.06 р.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та заперечує проти доводів позивача, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
ТОВ «Ренесанс-К», позивач по справі, у поданому відзиві на апеляційну скаргу вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу відповідача – без задоволення.
За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні 12.02.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
Правовідносини між сторонами визначені договором підряду № 69/298-03 від 13.05.2003 р. (далі – Договір -1), згідно з умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту залізничного шляху в обсязі 0,15 км і стрілкових переводів в кількості одного комплекту.
Вартість робіт за Договором-1 визначається протоколом узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною Договору-1, і складає 160112 грн., без ПДВ (32022 грн.). Всього 192134 грн. (п. 2.1 Договору-1).
Відповідно до п. 2.2. Договору-1 розрахунок проводиться за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.
Також правовідносини між сторонами врегульовані договором підряду № 69/410-03 від 16.07.2003 р. (далі –Договір-2), згідно з умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту залізничного шляху в обсязі 0,2 км.
Вартість робіт за Договором-2 визначається протоколом узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною Договору-2, і складає 134144,08 грн., в т. ч. ПДВ 22357,35 грн. (п. 2.1 Договору-2).
Відповідно до п. 2.2. Договору-2 розрахунок проводиться за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.
Позивач виконав передбачені Договором - 1 і Договором - 2 роботи на загальну суму 307326 грн., що підтверджується двосторонніми підписаними актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 від 12.10.2003 р. (а. с. 17 –41). Факт виконання робіт, зазначених в Договорах 1 і 2, відповідач не заперечує.
Відповідач свої зобов’язання за Договорами 1 і 2 щодо оплати виконаних робіт виконав частково в сумі 60000 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 247326 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 32 від 05.04.2004 р. (а. с. 42 - 43), в якій запропонував відповідачу перерахувати суму заборгованості в сумі 247326 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідач в своїй відповіді на претензію позивача (а. с. 44) зазначив, що вона задоволенню не підлягає.
Стягнення з відповідача на користь позивача 247326 грн. основного боргу стало предметом спору у суді першої інстанції. Господарським судом позов задоволено, з чим не погодився відповідач та оскаржує його в апеляційному порядку.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Пунктами 2.2 Договорів 1 і 2 передбачено, що розрахунок проводиться за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Оскільки акти приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 підписані Підрядчиком 12.10.2003 р. (т. 1 а. с. 19-22), а Замовником підписані без зазначення дати, останній день для розрахунку не можливо встановити.
Відповідно до ст. 71 Цивільний кодекс УРСР в редакції від 18 липня 1963 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
В даному випадку строк пред'явлення позову не сплив, тому господарський суд правомірно застосував правила про позовну давність ЦК України. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Згідно із ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в розумінні ст. 264 ЦК України діями про визнання відповідачем боргу є часткова сплату боргу відповідачем.
На виконання зобов'язання за договором підряду № 69/410-03 від 16.07.2003 р. позивач отримав кошти від відповідача за платіжними дорученнями: № 4796 від 01.12.2003 р в сумі 10000 грн.; № 1210 від 13.02.2004 р. в сумі 3333,33 грн.; № 1209 від 13.02.2004 р. в сумі 16666,67 грн.
На виконання зобов'язання за договором підряду № 69/298-03 від 13.05.2003 р. позивач отримав грошові кошти від відповідача за платіжними дорученнями: № 4719 від 26.11.2003 р в сумі 20000 грн.; № 263 від 29.01.2004 р. в сумі 8333,33 грн.; № 262 від 29.01.2004 р. в сумі 1666,67 грн.
Якщо навіть вважати датою підписання актів приймання-передачі виконаних робіт 12.10.03 р., то строк позовної давності за вищенаведеними договорами підряду перервався з моменту часткової сплати та почав свій перебіг заново.
За таких обставин, суд дійшов вірного висновку, що на момент звернення позивача до суду - 08.12.2006 р., строк позовної давності на сплив, а відповідно позовні вимоги заявлені правомірно, відповідають нормам діючого законодавства та є обґрунтованими матеріалами справи.
Апеляційна інстанція не приймає до уваги акт звірки взаємних розрахунків від 27.09.07 р. в якості допустимого доказу по справі, оскільки останній може свідчити про визнання боргу відповідачем лише за наявності відповідних повноважень у представника відповідача, який підписав вказаний акт, доказів таких повноважень сторонами не надано.
За таких обставин та враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2007 р. по справі № 7/4/07-11/587/07.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2007 р. по справі № 7/4/07-11/587/07 - без змін.
Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 13.02.2008 р.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.