ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2008 р. Справа № 12/6330
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
розглянувши апеляційну скаргу Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці Дунаєвецький район Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "21" грудня 2007 р. у справі № 12/6330
за позовом Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву, смт. Дунаївці Дунаєвецький район Хмельницької області
до Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці Дунаєвецький район Хмельницької області
про стягнення збитків на суму 195632,63грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.12.06 рокуу справі №12/6330 позов Державного підприємства „Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з державного матеріального резерву до Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району – задоволено. Стягнуто з Дунаєвецької селищної Ради Дунаєвецького району Хмельницької області на користь Державного підприємства „Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з державного матеріального резерву – 196306грн. 08коп. збитків, 1963грн. 06коп. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дунаєвецька селищна Рада звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, судом не повністю з`ясовано всі обставини справи, а при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема скаржник вказав, що відповідно до ст. 7 Закону України „ Про житлово–комунальні послуги ” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово–комунальних послуг належить не тільки п. 2 цієї статті – встановлення цін (тарифів, на житлово–комунальні послуги відповідно до закону), але і п. 3 – затвердження норм споживання та якості житлово–комунальних послуг, контроль за їх виконанням.
Також скаржник зазначив, що суд не взяв до уваги твердження відповідача про економічну обґрунтованість тарифів, відсутність договору на право вироблення та надання послуг, відсутність затверджених норм споживання.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, його представник в судовому засіданні заперечив проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
25.01.2005 року позивач листом звернувся до голови Дунаєвецької селищної ради з проханням затвердити економічно обґрунтовані тарифи на водопостачання, водовідведення, теплопостачання, або передбачити в бюджеті суму на відшкодування різниці в ціні згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
07.02.2006 р. при перевірці комбінату Хмельницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України планових прогнозованих тарифів на послуги з водопостачання, водовідведення та теплопостачання, комбінату було зроблено зауваження про неможливість прогнозувати тарифи без включення рентабельності.
Листом від 08.02.2006 р. комбінат звернувся до відповідача з проханням затвердити нові економічно обґрунтовані тарифи на водопостачання, водовідведення, теплопостачання, або передбачити в бюджеті суму на відшкодування різниці в ціні згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги". При цьому, комбінатом було надано всі економічно обґрунтовані розрахунки тарифів згідно фактичних показників за 2005 рік по комбінату.
31.01. 2006 року Дунаєвецька селищна Рада, провівши засідання круглого столу з питання розгляду тарифів та призначивши на 06 лютого 2006 року громадські слухання, згідно листа від 06.02.2006 р. № 15 звернулась до комбінату за отриманням інформації, яка фактично не стосується затвердження тарифів чим порушила ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а 10 лютого 2006 року прийняв рішення про накладення мораторію на підвищення цін Дунаєвецьким КХП.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 29.05.2006р. по справі №14/1723-А визнано нечинним рішення Дунаєвецької селищної Ради від 10.02.2006р. №15-27/2006.
Рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької селищної ради №18 від 25.05.2006р. запропоновано сесії селищної ради через економічну необґрунтованість в погодженні тарифів на теплопостачання, гаряче водопостачання та водовідведення відмовити.
Рішенням Дунаєвецької селищної ради №3-2/2006 від 08.06.2006р. відмовлено в погодженні нових тарифів ДКХП на надання послуг по теплопостачанню, гарячому водопостачанню, водовідведенню по причині необґрунтованих цін згідно калькуляції від 25.01.2006р.
Актом від 29.08.2006р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області встановлено, що тарифи на комунальні послуги подані на погодження селищної ради, є економічно обґрунтованими.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно ст. 31 цього Закону органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Згідно ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
Місцевим господарським судом встановлено, що питання про затвердження економічно - обгрунтованих тарифів віднесено до компетенції виконавчого комітету, а не повноважень міської Ради. Рішення ж про відмову у задоволенні тарифів приймала селищна Рада.
Внаслідок неправомірних дій відповідача, комбінат був змушений надавати житлово-комунальні послуги за тарифами, які не покривають витрат понесених комбінатом для надання цих послуг (водопостачання і водовідведення, теплопостачання та гаряче водопостачання).
Економічна обґрунтованість тарифів підтверджена також актом від 29.08.2006р. Державної інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що внаслідок неправомірної відмови відповідача в погодженні тарифів, чи встановленні інших тарифів (обов’язок затвердження яких покладено на відповідача) Дунаєвецький КХП на протязі восьми місяців (лютий - жовтень 2006 р.) змушений був частково надавати житлово-комунальні послуги фактично за власний рахунок, чим йому завдано збитків у вигляді неотриманих доходів які останній міг би отримати.
Частиною 3 ст. 147 ГК України встановлено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачає, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання та відшкодування збитків.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства „Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з державного матеріального резерву до Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району про стягнення збитків на суму 196306грн. 08коп.
Відповідачем не надано доказів економічної необґрунтованості тарифів встановлених позивачем та доказів, що підтверджують відсутність збитків завданих позивачу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.06 року у справі №12/6330 є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2007 року у справі №12/6330 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дунаєвецької селищної ради - без задоволення.
2. Справу №12/6330 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд