донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.02.2008 р. справа №29/358
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Діброви Г.І. , Стойка О.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Українська Л.С. дов. № 8 від 02.01.2008р., |
від відповідача: | не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" м.Шахтарськ Донецької області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 10.01.2008 року |
по справі | №29/358 (Гаврищук Т.Г.) |
за позовом | Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" м.Шахтарськ Донецької області |
до | Державного підприємства "Торезантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім.Л.І.Лутугіна" м.Торез Донецької області |
про | стягнення 10674грн. 67коп. |
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Автобаза” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Торезантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. Л.І.Лутугіна” заборгованості в сумі 10674грн. 67коп., яка виникла у зв’язку з несплатою відповідачем послуг, наданих йому в 2002 році у відповідності до умов договору № 36 від 25.12.2001р. про надання автотранспортних послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав копію договору № 36 від 25.12.2001р. про надання автотранспортних послуг, копію претензії № 17-14/11-218 від 05.04.2005р. на суму 10624грн. 62коп., копію листа ПВ „Шахта ім. Л.І.Лутугіна” № 06-05-40 від 15.06.2004р. про визнання боргу.
Господарський суд Донецької області рішенням від 10.01.2008р. у справі № 29/358 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Шахтарськантрацит” відмовив у зв’язку тим, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 10674грн. 74коп. боргу, що виник через невиконання умов договору про надання автотранспортних послуг, поза межами шестимісячного строку позовної давності, встановленого ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для позовів, що випливають з перевезення.
В своєму рішенні господарський суд зазначив, що відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, тоді як позивач не надав доказів, що засвідчують наявність поважних причин пропущення строку позовної давності.
Господарський суд визначив, що відповідач не оспорює факт отримання послуг за договором № 36 від 25.12.2001р. та рахунків на оплату даних послуг, визнав доведеною наявність боргу в сумі 10674грн. 67коп.
Державне підприємство „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Автобаза”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2008р. у справі № 29/358 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 10674грн. 67коп. в повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що господарський суд Донецької області при винесенні рішення дійшов до помилкового висновку про те, що спірні правовідносини виникли з договору перевезення, тоді як, на його думку, між сторонами був укладений договір про надання послуг, а тому до спірних відносин повинен застосовуватись загальний строк позовної давності.
Заявник скарги зазначає, що при зверненні з позовною заявою ним не був порушений строк позовної давності, оскільки листом № 06-05-40 від 15.06.2005р. відповідач визнав борг на суму 10674грн. 67коп., в зв’язку з чим перебіг позовної давності перервався та почався заново, згідно вимог ст. 264 Цивільного кодексу України.
Представник Державного підприємства „Торезантрацит” у судове засідання 26.02.2008р. не з’явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Згідно поштових повідомлень № 8436823, 8436831, уповноважені представники відповідача 05.02.2008р, та 12.02.2008р. одержали ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. про порушення апеляційного провадження у справі № 29/358 та призначення справи до розгляду на 26.02.2008р.
Колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак не скористався правом захисту своїх прав та інтересів у судовому засіданні. У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника відповідача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ДВАТ «Автобаза»ДП ДХК «Шахтарськантрацит»та ДВАТ «Шахта ім. Л.І.Лутугіна»25.12.2001р. було укладено договір № 36 про надання автотранспортних послуг.
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 120 від 07.03.2003р. була здійснена реорганізація ВАТ ДХК «Торезантрацит»та ДВАТ «Шахта ім. Л.І.Лутугіна»шляхом злиття та створено Державне підприємство «Торезантрацит».
У відповідності до умов п. 1.1 даного договору ДВАТ «Автобаза»надавало ДВАТ «Шахта ім. Л.І.Лутугіна»автотранспортні послуги автомобілями, механізмами, на підставі письмової заявки на умовах почасової оплати по затвердженим з відповідачем цінам.
Згідно з п. 3.2 даного договору відповідач зобовязувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за користування автотранспортом.
Розділом 5 договору встановлена вартість та порядок розрахунків.
Суми за користування автотранспортом сплачуються відповідачем на підставі рахунку позивача, але не пізніш 5-того числа наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що позивач та відповідач в разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків, що витікають з даного договору, несуть взаємну матеріальну відповідальність в межах, передбачених Статутом автомобільного транспорту України.
В пункті 7.1 сторони встановили строк дії договору з 01.01.2002р. по 31.12.2002р.
Як вбачається з матеріалів справи, на оплату наданих транспортних послуг позивач направив відповідачеві рахунки № 40 від 31.01.2002 р. на суму 4410,00 грн., № 45 від 28.02.2002 р. в сумі 15066,00 грн., № 89 від 31.03.2002 р. на суму 1160,28 грн., № 153 від 30.04.2002 р. на суму 1438,02 грн., № 162 від 30.05.2002 р. на суму 16798,8 грн., № 165 від 31.05.2002 р. на суму 7776,00 грн., № 166 від 31.05.2002 р. на суму 4140,00 грн., № 244 від 27.06.2002 р. на суму 10109,52 грн., № 283 від 31.07.2002 р. на суму 14101,2 грн., № 383 від 30.09.2002 р. на суму 10109,52 грн.
Відповідачем умови договору № 36 від 25.12.2001р. про надання автотранспортних послуг, в частині оплати наданих послуг, належним чином виконані не були, станом на 01.10.2007р. неоплаченою залишилась сума 10674грн. 67коп., листом від 15.06.2005р. визнав наявність перед позивачем боргу в цій сумі.
У грудні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача 10674грн. 67коп. суми боргу за надані автотранспортні послуги, який виник у зв’язку з невиконанням умов договору № 36 від 25.12.2001р. про надання автотранспортних послуг.
Згідно ст.909 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України, ст. 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР та розділу 14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. N 363, розрахунки за перевезення вантажів випливають з договору перевезення.
Згідно до ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
За приписами ч. 5 ст. 315 цього кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 168 Статуту автомобільного транспорту шестимісячний строк для пред’явлення позову обчислюється з дня настання події, що стала підставою для пред’явлення позову.
Оскільки пунктом 5.2 договору від 25.12.2001р. № 36 встановлений обов’язок оплати рахунку не пізніше 5-го числа наступного місяця, слід визнати, що борг виник з 2002р.
Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 06-05-40 від 15.06.2005р. повідомив позивача про прийняття претензії № 17-14/П-218 від 05.04.2005р. та погашення визнаної суми боргу по мірі надходження коштів.
Наведене дає підстави вважати, що відповідач визнав наявність перед позивачем боргу у сумі 10624грн.62коп. за договором № 36 від 25.12.2001р. про надання автотранспортних послуг.
Однак, після переривання строку, минув встановлений строк позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду з позовом 05.12.2007р., тобто після спливу шестимісячного строку встановленого для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності, а позивач не надав документів, підтверджуючих поважність причин пропуску строку позовної давності, висновок господарського суду про застосування позовної давності є правильним, а позовні вимоги обґрунтовано визнані такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи заявника скарги про те, що спірні взаємовідносини виникли з договору про надання послуг, а не з договору перевезення і тому в даному випадку повинен застосовуватись загальний строк позовної давності, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки позивач (заявник скарги) не надав суду документів, підтверджуючих факт надання відповідачеві послуг, які не відносяться до автоперевезень.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2008р. по справі № 29/358 про відмову, у зв’язку із пропуском строку позовної давності, ДП „Шахтарськантрацит” у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП „Торезантрацит” боргу в сумі 10674грн. 67коп., який виник у зв’язку з несплатою відповідачем послуг, наданих йому в 2002році за договором № 36 від 25.12.2001р. про надання автотранспортних послуг, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, є таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не є підставою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Автобаза” м. Шахтарськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2008р. по справі № 29/358 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2008р. по справі № 29/358 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС