Справа № 2-190/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"25" березня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді    Виниченко Л.М.,

при секретарях           Гічко Ю.М., Суддя А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди та зобов»язання повернути грошові кошти,-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулись до суду з позовом в якому просять стягнути з відповідача Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації моральну шкоду у розмірі по 500000 грн. на кожного з них, яка завдана внаслідок прийняття незаконного розпорядження від 11.10.2007 р. № 359 про призначення ОСОБА_3 піклувальником ОСОБА_4; зобов»язати відповідачку ОСОБА_3 повернути позивачці грошові кошти, які були нею отримані, як піклувальником над ОСОБА_4. за період часу з 11.04.2007 р. до 24.07.2009 р. та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі по 500000 грн. кожному позивачу за вчинення дій, що призвели до прийняття незаконного розпорядження.

Вимоги мотивують тим, що відповідно до рішення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 359 від 11.04.2007 року було призначено піклувальником неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ОСОБА_3 ОСОБА_4 є онукою позивачки та донькою її доньки ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок злочинних дій свого чоловіка ОСОБА_2 який завдав їй тяжких тілесних ушкоджень. Вироком суду ОСОБА_2. засуджений до 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2009 року було скасовано п. 2 розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 359 від 11.04.2007 року щодо призначення ОСОБА_3 піклувальником ОСОБА_4 та встановлено, що дане розпорядження є таким, що прийняте з порушенням імперативно встановлених критеріїв, якими повинен керуватися суб’єкт владних повноважень при прийнятті відповідного рішення, так як питання призначення піклувальників належить виключно до компетенції суду. Фактично рішенням суду встановлено, що зазначене розпорядження є незаконним.

У зв’язку з прийняттям розпорядження її та брата ОСОБА_4 ОСОБА_2 як єдиних рідних людей для ОСОБА_4 було позбавлено можливості не тільки піклуватися про ОСОБА_4, але й бачитися з дівчинкою та спілкуватися, так як дане розпорядження було в силі з 11.04.2007 р. до 24.07.2009 р., ним було зруйновано сім»ю. Крім того, на той час у ОСОБА_4 були серйозні проблеми з психічним здоров’ям, оскільки на очах у неповнолітньої дівчинки її батько ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 наніс тяжкі тілесні ушкодження її матері, внаслідок чого вона померла.

Для неї, як пенсіонерки, інваліда 2 групи, дитини війни та ветерана парці всі ці події дуже важко переживати, вона не могла спокійно жити, весь час бажала зустрітися з онукою, проте ОСОБА_3. фізично не давала цього зробити. Після двох років перебування під піклуванням ОСОБА_3 дівчинка стала дуже дратівливою та нервовою, тяжко хворіє, вона весь час знаходиться в тяжкому пригніченому стані, нікого не хоче бачити та ні з ким не бажає спілкуватися.

Вважає, що прийняття розпорядження відбулося через халатне ставлення до своїх обов’язків службовців Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Вказаними діями їй та її онукові ОСОБА_2. було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях через неможливість бачитися та піклуватися про ОСОБА_4., що призвело до порушень її та його нервової системи, адже вона є людиною похилого віку, а онук був на той час неповнолітнім. Вони втратили нормальний сон, душевний спокій, це призвело до порушень нормального стану життя.

Розмір моральної шкоди, яка нанесена їй та її онуку ОСОБА_4., оцінює по 500000 гривень на кожного.

Прийняття незаконного рішення стало можливим і через дії ОСОБА_3, яка разом з працівниками опікунської ради змусили її онуку написати заяву про відмову від її виховання, як бабусі. У дівчинки на той час був тяжкий психічний стан, чим і скористалась ОСОБА_3. та працівники опікунської ради. Можливо, ці незаконні дії відбувалися з метою заволодіння майном ОСОБА_4, а саме частиною трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1

Також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти, які вона отримала протягом піклування над ОСОБА_4. (а.с. 22-24 т. 1).

В ході розгляду справи позивачкою ОСОБА_1, яка також є представником позивача ОСОБА_2 подавалась заява про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації компенсацію за моральну шкоду у розмірі по 500000 грн. на кожного з позивачів, яка завдана внаслідок прийняття незаконного розпорядження від 11.10.2007 р. № 359 про призначення ОСОБА_3 піклувальником ОСОБА_4; зобов»язати відповідачку ОСОБА_3 повернути їй грошові кошти, які були отримані відповідачкою, як піклувальником над ОСОБА_4. за період часу з 11.04.2007 р. до 24.07.2009 р. у розмірі 10870 грн., грошові кошти, отримані, як пенсію у разі втрати годувальника, померлого внаслідок загального захворювання, за період часу з червня 2007 р. до липня 2009 р. у розмірі 7744 грн. 62 коп., грошові кошти, отримані відповідно до розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 154 «Про надання щомісячної адресної матеріальної допомоги на дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у 2008 році»за період часу з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 5500 грн. та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі по 500000 грн. на кожного позивача за вчинення дій, що призвели до прийняття незаконного розпорядження.

В судовому засіданні позивачка, яка також є представником позивача ОСОБА_2 позов зі збільшеними вимогами та обставини, викладені в заяві підтримала, додатково пояснила, що відповідачка ОСОБА_3. без її відома забрала її онуку ОСОБА_4 та оформила над нею опікунство, дівчинка була в неї наймичкою. На судмедекспертизу ОСОБА_4 направив слідчий, щоб налаштувати онуку проти неї. ОСОБА_3. не давала їй дозволу на отримання в школі інформації про ОСОБА_4.

Представник відповідача Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на безпідставність вимог, пояснила, що до опікунської ради 20.03.2007 р. надійшло від ОСОБА_4. дві заяви щодо призначення над нею піклувальником ОСОБА_3 та незгода її на призначення над нею піклувальником її бабусі ОСОБА_1. Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про призначення останньої піклувальником над неповнолітньою ОСОБА_4. розглядались 21.03.2007 р. на засіданні опікунської ради Дніпровського району м. Києва. Неповнолітня ОСОБА_4. залишилась без догляду своїх батьків, так як її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_3, батько знаходився під слідством, рідному брату на той час тільки виповнилося 18 років, тому він не мав можливості утримувати себе та сестру, рідна бабуся ОСОБА_1 хотіла стати піклувальником, однак цього не бажала неповнолітня ОСОБА_4 та було встановлено, що вона перебуває на диспансерному нагляді у лікаря-психіатра з 1978 року на підставі довідки Київської психоневрологічної лікарні № 2 від 05.10.2006 р., яка була надана на запит слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України, що розслідував кримінальну справу по обвинуваченню батька ОСОБА_4 Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.04.2007 р. було прийнято розпорядження № 359 про призначення ОСОБА_3 піклувальником неповнолітньої ОСОБА_4 Відповідно до п. 3.2 Правил опіки та піклування опікунами не можуть бути особи, які перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркотичних закладах. Після постановлення Окружним адміністративним судом м. Києва рішення від 14.07.2009 р. ніхто з близьких ОСОБА_4 не ставив питання щодо оформлення над нею опікунства та не звертався до суду з відповідним позовом.

Відповідачка ОСОБА_3. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що її донька ОСОБА_7 зростала разом в одному дворі із ОСОБА_4 та товаришувала з нею. Їй було відомо, що ОСОБА_4 у 2006 р. вже працювала, при цьому тривалий час пропускала школу, батьки дівчинки зловживали спиртними напоями, у зв»язку з чим  в родині не було затишно і ОСОБА_4 багато часу проводила з ОСОБА_7 у них вдома. Після трагедії коли мати ОСОБА_4 померла її донька та вона не могли залишитись байдужими до долі ОСОБА_4 та на прохання останньої вона погодилась бути піклувальником дівчинки. ОСОБА_4 категорично відмовлялась, щоб її піклувальником була бабуся ОСОБА_1 та розповідала, що після того, як вона відмовила бабусі написати заяву про позбавлення батька батьківських прав, бабуся почала різними методами тиснути на неї, писала заяви у міліцію, що вона живе з батьком статевим життям, що він постачає її наркотичними речовинами, плакала через те, що бабуся примушує її пройти судово-медичну експертизу, щоб довести відсутність статевих зв»язків з батьком. Після призначення її піклувальником ОСОБА_4 перейшла до них жити на правах повноправного члена сім»ї, були створені всі умови для проживання дівчинки, у неї була окрема кімната, необхідні речі для повноцінного проживання та відчуття комфорту, дитина регулярно відвідувала школу, гуртки, з успіхом та задоволенням навчалася. Після заміни ОСОБА_1 весною 2007 р. замків у квартирі, доступу до свого житла у ОСОБА_4 не було, про що неодноразово повідомляли опікунську раду, міліцію, дільничного інспектора. Вона ніколи не забороняла ОСОБА_4 спілкуватися з братом та бабусею, викладені в заяві обставини не відповідають дійсності. Піклування було встановлене за ініціативою ОСОБА_4. На харчування, побутові потреби, навчання було витрачено набагато більше коштів, ніж отримувалась допомога від держави.

Представники відповідачки ОСОБА_3 просили в задоволенні позову відмовити за недоведеністю вимог.

Третя особа ОСОБА_4. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, суду пояснила, що після смерті матері стосунки в неї з бабусею ОСОБА_1 стали погані, остання її морально принижувала, у всьому докоряла, за заявою позивачки слідчий її направив на судмедекспертизу для перевірки чи не живе з нею її батько статевим життям, що для неї було дуже травмуюче. Бабуся хотіла, щоб її здали в притулок, тому вона тікала з дому. Від призначення над нею піклувальником бабусі вона відмовилась, бо дуже не хотіла цього, взаєморозуміння з нею не має. З братом донедавна в неї стосунки були добрі, з ним постійно зустрічалась та спілкувалась. За час проживання у ОСОБА_3 позивачка змінила замки у їхній квартирі, тому самостійно доступу вона туди не мала, приходила лише коли вдома був брат. Бачитись з бабусею вона не хотіла. ОСОБА_3. до неї дуже добре відносилась, всі отримані від держави гроші витрачались не неї, крім того, відповідача на неї витрачала значні суми особистих коштів, відкрила на її ім»я депозитний рахунок, сплачувала за навчання. Проживаючи у відповідачки вона систематично ходила в школу, показники в навчанні покращились, додатково навчалась української мови, відвідувала театральний гурток, платні навчання танцям та німецької мови, додатково вивчала історію України, відвідувала платні курси перукарської майстерності, постійно влітку оздоровлювалась, їздили за кордон. Час проживання у ОСОБА_3 був для неї щасливим, сім»я відповідачки замінила їй родину, за що вона їй дуже вдячна. Свого батька вона позбавила батьківських прав під тиском позивачки з метою безкоштовного навчання.

Свідок ОСОБА_2. в судовому засіданні пояснила, що на засіданні опікунської ради поведінка ОСОБА_4 була незрозумілою, вона нервувалась, кричала, звинувачувала позивачку, говорила, що бути з нею не хоче. Там були присутні журналісти; голова опікунської ради пояснював, що позивачка психічно хвора людина. З ОСОБА_4 вона не спілкувалась.

Свідок ОСОБА_7. суду пояснила, що позивачку знає шість років, у спілку ветеранів вона зверталась за допомогою, отримувала пайки. ОСОБА_1 піклується про своїх онуків та страждає п»ятий рік, так як не може домогтися справедливості відносно її онуків, яких розділили. Вона ходила з позивачкою в Київську міську психоневрологічну лікарню, де лікар показав в сейфі невідомо чию картку; також була на опікунській раді, там сказали, що позивачка стоїть на обліку в КМПНЛ. Позивачка дуже страждає, онуку не бачила. ОСОБА_4 на ОСОБА_3. не скаржилась. Після того, як опікун оформила опіку над ОСОБА_4, вона почала негативно відноситись до бабусі, ображала її. На засіданні опікунської ради ОСОБА_3. сказала, що ОСОБА_4 їй буде все життя зобов»язана, проте чим вона не знає. Позивачка здавала документи на опікунство, у їх прийнятті не відмовляли, всі документи оголошувались на опікунській раді.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що з позивачкою він знайомий з 2007 року. Декілька разів вони з позивачкою ходили в психдиспансер, де їм карточки не показали. З родиною позивачки він не спілкувався. На засіданні опікунської ради був присутній двічі, там позивачці не давали говорити, перебивали. На одному із засідань оголосили довідку, згідно якої позивачка перебуває на обліку в психдиспансері. ОСОБА_4 він бачив один раз на засіданні в опікунській раді коли вона вибігла з кабінету в коридор. Про ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і про їхні відносини він знає зі слів позивачки, яка говорила, що ОСОБА_4 перебуває під впливом Ковбасинської. Позивачка у 2009 році зверталась до районного комітету КПУ в зв’язку з матеріальним становищем сиріт, там їй виділили допомогу в сумі 300 грн.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивачку знає з 2006 року, вони дружать, її онуків бачила в суді та на засіданні опікунської ради. На засіданні опікунської ради говорили, що позивачка не може бути опікуном, так як вона фізично неврівноважена та хвора. ОСОБА_4 на засіданні в опікунській раді вискочила з кабінету засмучена та на всіх кричала, також сварилась на них коли вони стояли в коридорі. ОСОБА_4 дуже погано ставиться до бабусі, говорила, що не хоче з нею жити. Вона була з позивачкою в психічній лікарні, щоб побачити карточку, але їм карточки не показали та сказали прийти на наступний день. Члени опікунської ради на ОСОБА_1 не кричали.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що працює психологом, ОСОБА_4 знає, так як ОСОБА_3 до неї у 2007 р. зверталась за допомогою з проханням поспілкуватись з дитиною, як спеціаліст. При першій їхній зустрічі ОСОБА_4 була подавлена, вчитись не хотіла. ОСОБА_3 намагалась повернути ОСОБА_4 до навчання та нормального життя. В бесіді дитина повідомила, що боїться, щоб її не повернули до бабусі та в притулок. Дитину змогли зацікавити до навчання, ОСОБА_4 закінчила 11 класів, поступила до інституту, проте в подальшому його кинула. ОСОБА_4 вона рік не бачила, а побачивши зрозуміла, що в неї погіршився психічний стан, дівчинка пояснила, що не може бути в сім’ї з позивачами. З дитиною вона займалась у 2007 році та в 2009 році. ОСОБА_4 їй повідомила, що вона сама просила відповідачку, щоб та взяла над нею опікунство, так як після смерті матері її хотіли влаштувати до притулку, тому вона втікала з дому та не хотіла повертатись. У ОСОБА_4 були проблеми з перехідним віком. В дівчинки була подавленість через проходження судмедекспертизи, недовіру рідних, крім того вона втратила матір та переживала цю трагедію. В сім»ї відповідачки ОСОБА_4 не була наймичкою, а була щаслива, її там любили, возили на курорти, влаштували на курси іноземної мови, ні в чому не відмовляли. ОСОБА_4 повідомляла, що бабуся з нею веде себе дуже агресивно. Зі слів знає, що позивачка приходила на роботу до ОСОБА_3 проклинала її та погрожувала. ОСОБА_4 розказувала, що вона спілкується з братом, телефонувала йому, при зустрічах показувала фотознімки.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що відповідачку і ОСОБА_4 знає, так як вона була класним керівником у доньки ОСОБА_3, а ОСОБА_4 приходила до них на вистави. У 2008 році від школи групою дітей ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 їздили в табір в м. Севастополь, туди возили дітей за кошти батьків. Тоді ОСОБА_4 перший раз побачила море, і їй це дуже сподобалось. Коли ОСОБА_7 навчалась, то ОСОБА_4 до них приходила на різні заходи, у неї було багато друзів. Знає також від ОСОБА_4 про проблеми з бабусею, спілкування між ними не склалось. У ОСОБА_4 з ОСОБА_3 були добрі стосунки, остання ставила ОСОБА_4 в приклад своїй дочці ОСОБА_7 дівчатка були як сестри.

Свідок ОСОБА_3 яка є донькою відповідачки, повідомила, що ОСОБА_4 знає з шести років. ОСОБА_4 добре відноситься до свого брата, а з бабусею у неї стосунки напружені. До опікунства ОСОБА_4 дуже часто приходила до неї додому та казала, що за нею ніхто не доглядає, грошей та їжі в неї не було. Брат її відмовився від опікунства. Коли ОСОБА_4 перебувала в притулку, то попросила в них допомогу, на що її мати погодилась. Живучи разом, вони робили все спільно, її матір давала ОСОБА_4 гроші, сім’я була дружна, разом ходили в театр, ніяких конфліктів у них ніколи не було. Мати завжди піклувалась про ОСОБА_4, а ОСОБА_4 ставилась до матері з повагою. Купували ОСОБА_4 їжу, одяг. Вона ходила з ОСОБА_4 на танці та курси іноземної мови, тричі їздили відпочивати за кордон, від школи групою дітей їздили на море, в них все було однакове. До опікунства ОСОБА_4 навчалась погано, проживала разом з братом, бабуся їм рідко приносила їжу, тому ОСОБА_4 приходила до них харчуватись. ОСОБА_4 ніколи ніхто не забороняв зустрічатись з бабусею. В період опікунства ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спілкувались, ходили в кіно. ОСОБА_4 хотіла частіше бачити ОСОБА_2, але той був зайнятий роботою та навчанням. ОСОБА_4 дуже часто ходила до нього додому. ОСОБА_4 розповідала, що просила у дядька та брата оформити опікунство, проте вони відмовились, а щоб бабуся була опікуном вона не хотіла. До опікунства ОСОБА_4 проживала сама, але потім її забрали в притулок, звідки її забрав дядько. ОСОБА_4 жила у них з 2007 рік по 2009 рік, а потім пішла жити окремо. При зустрічі вона повідомила, що живе сама і утримує себе також сама. Стосунки у ОСОБА_4 з позивачкою погані, при зустрічі остання влаштовує істерики, не дає спокійного життя.

Свідок ОСОБА_12., яка працює головним інспектором в ЖРЕО-418 повідомила, що позивачку бачить дуже часто, так як вона приходила в ЖРЕО з приводу ремонту в квартирі АДРЕСА_2 встановлення лічильника та просила допомогу дітям.

Свідок ОСОБА_13., яка працює майстром в ЖРЕО-418, пояснила, що позивачка зверталась в ЖРЕО-418, з приводу ремонту в квартирі АДРЕСА_3 Вона піклується про дану квартиру, в квартирі ставили лічильник на воду, ремонтували сантехобладнання. Внучка позивачки живе в опікуна.

Свідок ОСОБА_14 повідомила, що позивачку знає біля 8 років, так як вона її сусідка по дачі. Позивачка розповідала про якусь жінку, що взяла опікунство над її онукою. На першому засіданні опікунської ради діти нервували, там давали інтерв’ю. ОСОБА_4 вона бачила після смерті її матері на дачі з дівчинкою десь у 2008 чи в 2009 році. Позивачка повідомляла, що у неї з ОСОБА_4 натягнуті відносини, все знає все зі слів ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_15 яка працює двірником в ЖРЕО-418, пояснила, що позивачку про опікунство не повідомили. ОСОБА_4 приходила до будинку в чистій одежі, гарна, з нею була дівчинка, яка тягла її за руку, тому ОСОБА_4 з сусідами не говорила. Багато хто говорить, що позивачка божевільна. ОСОБА_1 турбувалась про дітей, носила їм їжу. У ОСОБА_4 з бабусею були натягнуті стосунки, вона кричала до бабусі та не слухалась її. Після смерті матері ОСОБА_4 почала вести себе агресивно.

Свідок ОСОБА_3, який є колишнім чоловіком відповідачки ОСОБА_3, повідомив, що вони двічі у 2008 році та в 2009 році літали до Турції, він, його дружина, діти від другого шлюбу, донька ОСОБА_7 та ОСОБА_4. За проживання та утримання ОСОБА_4 оплачувала ОСОБА_3 ОСОБА_4 з ОСОБА_7 часто їздили на дачу купатись. Зі слів ОСОБА_4 відзиви про позивачку негативні, казала, що бабуся її постійно провокувала на сварки, погрожувала їй. Цю розмову він чув між його дочкою ОСОБА_7 на ОСОБА_4. ОСОБА_4 приділялась увага в навчанні, вони ходили на батьківські збори в школу. Вся сім’я ОСОБА_3 підтримувала ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що знає ОСОБА_4 шість років, разом спілкувались до смерті матері. ОСОБА_3 знає зі слів ОСОБА_4. Познайомились з ОСОБА_4 на конюшні, разом катались на конях. Мати ОСОБА_4 теж з ними ходила на конюшню, знає також і ОСОБА_2. Коли позивачка приходить до ОСОБА_4, тоді і виникає сварка. ОСОБА_4 з бабусею не спілкуються. Позивачка говорила, що в неї з сумки пропали гроші і звинувачувала в цьому ОСОБА_4.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, яка також є представником позивача ОСОБА_2 представника відповідача Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, відповідачку ОСОБА_3, її представників, третю особу ОСОБА_4., свідків, оглянувши речові докази та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що третя особа по справі ОСОБА_4. та позивач ОСОБА_4. є рідними онуками позивачки ОСОБА_1 Мати позивача та третьої особи по справі ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, остання є донькою позивачки ОСОБА_1

Пунктом 2 розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 359 від 11.04.2007 р. було призначено піклувальником громадянку ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4, над неповнолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, яка проживає разом з піклувальником за адресою: АДРЕСА_4, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 в зв»язку з тим, що мати, ОСОБА_4, померла (актовий запис № 847 від 21.07.2006 року у відділі РАЦСу Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві), батько, ОСОБА_2 знаходиться під слідством  (а.с. 7).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2009 р., яка ухвалена за результатами розгляду адміністративної справи № 2а-169\09\2670 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_3., про скасування розпорядження та зобов»язання вчинити дії, скасовано вищезазначений пункт 2  Розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 11.04.2007 р. № 359 щодо призначення піклувальника (а.с. 8-14 т. 1).

Підставою скасування пункту 2 вищезазначеного розпорядження було те, що відповідачем Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією було прийнято рішення, яке виходить за межі наданих відповідачу повноважень, оскільки рішення про встановлення піклування та призначення піклувальника, відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦК України, приймається виключно судом.

Однак, позивачами суду не надано доказів про те, що неправомірними діями відповідача Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, що полягають у винесенні незаконного розпорядження про призначення піклувальника, та діями ОСОБА_3 їм була заподіяна моральна шкода з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 ЦК України та ч. 2 ст. 244 Сімейного кодексу України, при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Згідно п. 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім»ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров»я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 р. № 34\166\131\88, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.06.1999 р. за № 387\3680, піклувальниками не можуть бути особи, які перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах.

Відповідно довідок Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 від 29.11.2010 р., від 21.12.2010 р. та від 11.02.2011 р., ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 1978 року (а.с. 220, 256 т. 1, а.с. 14 т. 2).

До опікунської ради ОСОБА_4. була подана заява від 20.03.2007 р. в якій остання вказала, що вона заперечує, щоб її піклувальником була її бабуся ОСОБА_1 (а.с. 131 т. 1).

За повідомленням служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.02.2011 р., письмового звернення від ОСОБА_1 до опікунської ради не надходило, в 2007 р. з питання призначення її піклувальником над ОСОБА_4 ОСОБА_1 зверталась з усним зверненням, на яке було надано консультацію та перелік документів, проте з необхідним пакетом документів гр. ОСОБА_1 не з»явилась (а.с. 36).

Належних та допустимих доказів щодо подачі позивачкою письмової заяви до опікунської ради з приводу призначення піклувальником суду не надано.

Суд також не може прийняти до уваги пояснення позивачки про те, що діями відповідача Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації їй також було заподіяно моральну шкоду у зв»язку з повідомленням по телебаченню про її перебування на обліку у лікаря-психіатра на засіданні опікунської ради на підставі наявної в них довідки Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 від 05.10.2006 р., оскільки з пояснень самої позивачки, репортерів на засідання опікунської ради для трансляції його по телебаченню запросила вона особисто (а.с. 247 т. 1).

Свідок з боку позивачки ОСОБА_2. в судовому засіданні пояснила, що на засіданні опікунської ради тиску на ОСОБА_1 вона не бачила, засідання проводилось в рамках закону.

Доводи позивачки про те, що вона та ОСОБА_4. за час дії розпорядження з 11.04.2007 р. по 24.07.2009 р. були позбавлені можливості бачитися та спілкуватись з ОСОБА_4., піклуватись про неї, так як ОСОБА_3. перешкоджала в цьому, спростовуються поясненнями третьої особи ОСОБА_4, яка повідомила суду, що з братом вона зустрічалась постійно, проте спілкуватись з бабусею не бажала через неприязні з нею стосунки, ОСОБА_3. ніколи їй не забороняла бачитись з позивачами. До того ж, позивачка сама пояснила, що ОСОБА_4 уникала зустрічей з нею, не хотіла її бачити в лікарні коли вона відвідувала там онуку, по телефону розмовляти не бажала, при випадкових зустрічах говорити відмовлялась, в квартиру до ОСОБА_3 для відвідування ОСОБА_4 вона ніколи не заходила та не бажала цього, перепон в зустрічах з онукою їй не було.

За поданою заявою позивачки до прокуратури Дніпровського району м. Києва з приводу погроз фізичною розправою на її адресу з боку ОСОБА_3 постановою ДІМ ТВМ-4 Дніпровського РУ ГУ МВС України від 08.08.2010 р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи в зв»язку з не підтвердженням факту погроз (а.с. 176 т. 1).

Жодний з допитаних в судовому засіданні свідків зі сторони позивачки не засвідчив суду про будь-які неправомірні дії відповідачки ОСОБА_3, в тому числі по відношенню до позивачів, які б потягли заподіяння останнім моральної шкоди.

Не знаходить суд підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 також в частині вимог про зобов»язання відповідачку ОСОБА_3 повернути позивачці грошові кошти, які були отримані відповідачкою, як піклувальником над ОСОБА_4. за період часу з 11.04.2007 р. до 24.07.2009 р. у розмірі 10870 грн., грошові кошти, отримані, як пенсію у разі втрати годувальника, за період часу з червня 2007 р. до липня 2009 р. у розмірі 7744 грн. 62 коп. та грошові кошти, отримані відповідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 154 «Про надання щомісячної адресної матеріальної допомоги на дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у 2008 році»за період часу з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 5500 грн., оскільки дані вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд також враховує те, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. З огляду на п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, та ст. 1167 ЦК, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності такої шкоди, як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага, неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди, причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою та вини заподіювача шкоди.

Враховуючи усі обставини справи та наявні докази, позов не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 зі змінами, ст. ст. 10, 11, 57, 60-64, 79, 81, 88, 208, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди та зобов»язання повернути грошові кошти відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

     Суддя