Справа №  2-2407/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року

    Свердловський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Бусленко В.П.,

секретаря – Свєтова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ

  В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що між ним та  відповідачкою ОСОБА_2 23 грудня 2010 року було укладено договір дарування нерухомого майна (далі – договір), за умовами якого у власність ОСОБА_1, переходить нерухоме майно у складі житлового будинку за планом літ А-1 загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 45,7  кв.м., та наступні належні до нього господарські та побутовіх будівлі та споруди: погріб  за планом літ.В, сарай за планом літ. Г, сарай за планом літ. Д, сарай за планом літ. І,  огорожа  за планом  планом №1-3, замощення за планом № І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать дарувальнику згідно договору дарування, посвідченого Паршиною Т.В. Державним нотаріусом І-ї Свердловської державної нотаріальної контори 08.09.1993 року за реєстровим №2-3211, зареєстрованого Свердловським МБТІ 12.10.1993 року  за реєстровим № 8155 у книзі №39.

З грудня 2010 року позивач фактично вступив до управління вищезазначеним нерухомим майном, відкрито ним володіє, щоденно використовуючи його та мешкаючи там, несе комунальні затрати на утримання житлового будинку.

За змістом п.п.3.3 укладеного сторонами Договору Відповідачка, як особа дарувальника,  прийняла на себе обов'язок в день підписання договору здійснити за свій рахунок дії щодо нотаріального його посвідчення, але до цього часу договір дарування не посвідчений нотаріально, на що відповідачка ОСОБА_2 пояснює браком часу та відсутністю грошей на оплату послуг нотаріуса.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України в редакції 2003 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст.334 ЦК України в редакції 2003 року право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України в редакції 2003 року, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому  разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У даному випадку позивач та відповідач дійшли згоди з усіх істотних умов Договору від 23.12.2010 року та фактично виконали їх, що підтверджується підписанням Договору, узгодженням усіх істотних умов правочину, та дій щодо передачі майна (підтверджується актом приймання-передачі майна від 23.12.2010 року). Проте відповідач ухилився від нотаріального посвідчення Договору від 23.12.2010 року. Таким чином угоду із відповідачем, як вважає позивач, слід визнати дійсною та визнати за ним право власності на спірне майно.

Позивач до суду не з'явився, але подав до суду заяву у якій просить розглянути справу в його відсутності, в якій вказав, що позовні заяви підтримує у повному обсязі та наполягає на їх  задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_2 на судове засідання не з'явилась, але подала до суду заяву, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню з наступних підстав:

Вказані правовідносини регулюються ч.2.ст.220 ЦК України, згідно якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно ч.3 ст.334 ЦК України в редакції 2003 року право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочин є дія, особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Відповідно до ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 49 Закону України "Про власність" встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачкою   був укладений  договір дарування від 23.12.2010 року. Відповідно до умов Договору за актом приймання-передачі майна від 23.12.2010 року позивач отримав від відповідачки нерухоме майно, яке складається із  житлового будинку,  за планом літ А-1 загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 45,7  кв.м., та наступними належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами: погріб  за планом літ.В, сарай за планом літ. Г. сарай за планом літ. Д, сарай за планом літ. І,  огорожа  за планом  планом №1-3, замощення за планом № І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.  Позивач фактично вступив до управління вищезазначеним нерухомим майном, відкрито ним володіє, щоденно використовуючи його та мешкаючи там.

Письмові матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач дійшли згоди з усіх істотних умов Договору від 23.12.2010 року та фактично виконали їх, що підтверджується підписанням Договору, узгодженням усіх істотних умов правочину, та дій щодо передачі майна (підтверджується актом приймання-передачі майна від 23.12.2010 року). Проте суд встановив, що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення Договору від 23.12.2010 року, про що, зокрема свідчить факт невиконання нею з 23.12.2010року по день розгляду цієї справи п.3.3 Договору від 23.12.2010року.

Аналізучі викладене, а також факт визнання відповідачкою   позовних вимог у повному обсязі суд вважає задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати дійсним договір дарування від 23.12.2010 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно нерухомого майна, яке складається із житлового будинку,  за планом літ А-1 загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 45,7  кв.м., та наступних належних до нього господарських та побутових будівель та споруд: погріб  за планом літ.В, сарай за планом літ. Г. сарай за планом літ. Д, сарай за планом літ. І,  огорожа  за планом  планом №1-3, замощення за планом № І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: яке складається із житлового будинку,  за планом літ А-1 загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 45,7  кв.м., та наступних належних до нього господарських та побутових будівель та споруд: погріб за планом літ.В, сарай за планом літ. Г. сарай за планом літ. Д, сарай за планом літ. І,  огорожа  за планом  планом №1-3, замощення за планом № І,що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.  

На підставі ст ст.49, 203,203, 208,220,392,655 ЦК України ЦПК України , керуючись ст. ст.10,11,15,60,212-215,224-232 ЦПК України суд-

ВИРИШИВ

 Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсною угоду-договір дарування від 23.12.2010 року, який укладено між ним, ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 відносно нерухомого майна, яке складається із житлового будинку,  за планом літ А-1 загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 45,7  кв.м., та наступних належних до нього господарських та побутових будівель та споруд: погріб  за планом літ.В, сарай за планом літ. Г, сарай за планом літ. Д, сарай за планом літ. І,  огорожа  за планом  планом №1-3, замощення за планом № І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно, яке складається із житлового будинку,  за планом літ А-1 загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 45,7  кв.м., та наступних належних до нього господарських та побутових будівель та споруд: погріб  за планом літ.В, сарай за планом літ. Г, сарай за планом літ. Д, сарай за планом літ. І,  огорожа  за планом  планом №1-3, замощення за планом № І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.  

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до Свердловського міського суду Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Головуючий: