Справа № 2-342/11

РІШЕННЯ

іменем України

22 серпня 2011 року                                                                                              м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого районного судді Дикого В.М.

   з участю секретаря Герасимчук Н.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, третьої особи Носівської райдержнотконтори, Носівської міськради про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

До Носівського районного суду звернулась жителька м.Носівки АДРЕСА_3  ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, третьої особи Носівської райдержнотконтори, Носівської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно.

   В судовому засіданні позивач пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її баба ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 міста Носівки.

   Позивач пояснила, що на день смерті з бабою проживали її син ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_6 та вона, тобто позивачка по справі. Крім них, у вищевказаному будинку був зареєстрований ОСОБА_7 (другий син ОСОБА_4), але фактично він проживав зі своєю сім»єю в Києві.

   Після смерті ОСОБА_4 спадщину фактично прийняв ОСОБА_5 ОСОБА_8, але юридично це не оформив і ІНФОРМАЦІЯ_2 року він помер, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер другий син ОСОБА_7.

   Позивач пояснила, що після смерті батька вона з матір»ю стала проживати у своєї баби по лінії матері по АДРЕСА_3.

   Позивач пояснила, що після смерті батька вона з матір»ю підтримували в належному стані будинок по АДРЕСА_1 тобто вважає, що вона фактично вступила у спадщину, а з червня 2009 року стала постійно проживати у вказаному будинку.

   Позивач пояснила, що в серпні 2010 року до неї з»явилась її двоюрідна сестра ОСОБА_2, яка пред»явила свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1 міста Носівки та зажадала покинути будинок.

  Позивач пояснила, що вона забрала свої речі і повернулася жити в будинок до баби на вул..Лесі Українки, але вважає, що відповідачка незаконно оформила на себе свідоцтво про право на спадщину, вважає, що і вона має право на половину домоволодіння, а тому просила винести рішення, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину на домоволодіння по АДРЕСА_1 міста Носівки та просила винести рішення, яким визнати право власності за нею на 1)2 житлового будинку по АДРЕСА_1 міста Носівки.

       Відповідач позов не визнала та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько ОСОБА_7, який був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_1. На протязі останніх декількох років батько проживав сам. Після смерті батька залишилась спадщина і 27 листопада 2000 року, тобто в строк до шести місяців з дня смерті спадкодавця, вона подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини померлого батька. На час подачі заяви про прийняття спадщини її прізвище було ОСОБА_9.

  Відповідач пояснила, що в силу сімейних обставин вона тільки в 2010 році отримала в Носівській райдержнотконторі свідоцтво про право на спадщину на домоволодіння по АДРЕСА_1 міста Носівки на підставі заяви, поданої в 2000 році.

   В судовому засіданні було заслухано, як третю особу, в.о.начальника Носівської райдержнотконтори ОСОБА_10, яка пояснила, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2. вона видала відповідно до діючого законодавства, а тому підстав для визнання недійсним вказаного свідоцтва вона не вбачає.

   Представник Носівської міської ради пояснив, що він не може визначитись щодо законності чи незаконності видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину.

  Вислухавши сторони, вивчивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 ОСОБА_12 не підлягають задоволенню з слідуючих підстав.

   ОСОБА_7 ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року , 20 січня 2006 року їй виповнилось 18 років і на протязі п»яти з половиною років вона не зверталась ні до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання про прийняття спадщини, ні до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Не зверталась вона і з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

   Посилання позивачки про те, що вона після смерті батька фактично вступила у спадщину не відповідає дійсності, поскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що з 2000 року до червня 2009 року за будинком ніхто не доглядав, а частиною господарських будівель користувався сусід ОСОБА_14.

   Допитаний як свідок ОСОБА_14 дав показання, що він зі своєю сім»єю проживає по АДРЕСА_2, тобто поряд з садибою нині покійного ОСОБА_5. Свідок ОСОБА_14 показав, що в 1994 році ОСОБА_5 розірвав шлюб з ОСОБА_6 і ОСОБА_6 зі своєю дочкою ОСОБА_12 залишила будинок і пішла жити до своєї матері і більше вона до АДРЕСА_1 не поверталась. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 вступив у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_15 і вона перейшла жити в будинок по АДРЕСА_1. 13 червня 1998 року ОСОБА_5 втопився в ставку, але ще до весни 1999 року ОСОБА_15 зі згоди ОСОБА_7 жила в будинку по АДРЕСА_1, а потім весною 1999 року вона залишила будинок і переїхала жити в с.Кобижчу Бобровицького району.

   Щодо ОСОБА_7 то він був зареєстрований по АДРЕСА_1 і регулярно приїжджав в Носівку зі своєю дружиною ОСОБА_16 та дочкою ОСОБА_11 з Києва, де у них була квартира.

   Допитаний як свідок ОСОБА_17 дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_15.

   В судовому засіданні була допитана як свідок ОСОБА_7 ОСОБА_18, яка спочатку намагалась стверджувати, що після смерті ОСОБА_5 вона з дочкою ОСОБА_12 вступили у спадщину, але після показів ОСОБА_14, ОСОБА_17 згодилась з правдивістю їх показів.

  Допитана як свідок ОСОБА_19 дала показання, що ОСОБА_6 зловживала спиртними напоями і це було однією з причин розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_5 вона пропонувала ОСОБА_6 подати заяву в інтересах ОСОБА_1 про прийняття спадщини, але та відмовилась.

Свідок ОСОБА_19 показала, що хоча вона має в Києві квартиру, але її чоловік ОСОБА_19 ОСОБА_8 був зареєстрований по АДРЕСА_1 міста Носівки і вони регулярно приїжджали до садиби, обробляли земельну ділянку, а після смерті чоловіка їх дочка ОСОБА_9 подала заяву про прийняття  спадщини.

      Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Позивач в судовому засіданні не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

   Згідно ст..328 ч.2 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

   Незаконність набуття ОСОБА_2. права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 міста Носівки не встановлена судом.

  За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити, а тому керуючись ст..ст.212- 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Носівської райдержнотконтори, Носівської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння по АДРЕСА_1 міста Носівки та визнання права власності на 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 міста Носівки відмовити.

  На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                     В.М. Дикий