ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" лютого 2008 р. | Справа № 9/219-5204 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.Київ 35,
до Тернопільського обласного державно-комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго" вул. Київська, 3а, м.Тернопіль.
За участю представників:
позивача: головний юрисконсульт Мицько Р. М. довіреність № 247/10 від 29.12.2007 р.
відповідача: Їжак Н.П., доручення № 586/01 від 14.05.2007 р.
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив:
Позивач –Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, звернувся 24.12.2007 р. (вх. № 5115) до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж “Тернопільтеплокомуненерго”, м. Тернопіль, про стягнення 1 513 000,01грн. заборгованості з поставлений природний газ, 121 276,05 грн. пені, 225 246,62 грн. інфляційних нарахувань та 42 759,15 грн. –3% річних, посилаючись на ту обставину, що Відповідачем своєчасно та у повному обсязі не виконуються грошові зобов’язання за договором від 31.10.2006р. № 06/06-564 –ТЕ-30на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, за умовами якого Відповідач зобов’язувався вчасно сплачувати вартість одержаного природного газу та його транспортування.
Як свідчить Позивач , посилаючись на акти прийому-передачі природного газу від 30.11.2006 р., 31.12.2006 р., ним протягом листопада-грудня 2006 р. передано у власність Відповідачу природний газ в об’ємі 5 234,702 тис. м3 на загальну суму 3 591 005,16 грн .
У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця. Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Між тим, станом на 24.12.2007р. (день звернення з позовом до господарського суду) заборгованість Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж “Тернопільтеплокомуненерго” за спожитий природний газ складає 1 513 000,01 грн. , що свідчить про порушення Відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором на постачання природного газу.
Ця обставина та умови договору про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань боржником надало право кредитору , Позивачу , нарахувати боржнику та вимагати від нього оплати 121 276,05 грн. пені, 225 246,62 грн. інфляційних нарахувань та 42 759,15 грн. 3% річних.
Ухвалою від 25.12.2007 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 11:20 год. 24 січня 2008 р.
У судовому засіданні 24.01.2008 р. представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Відповідача подав відзив на позов № 90/01 від 24.01.2008 р. (вх. № 8836 від 24.01.2008 р.), в якому визнає доводи Позивача про розмір основного боргу, однак, заперечує проти суми боргу з урахуванням витрат, пов’язаних з інфляцією з тих мотивів, що Позивачем такий розрахунок вчинено з порушенням алгоритму нарахування. На його думку, розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних нарахувань за період з грудня 2006 р. по листопад 2007 р. , становить 211 963,06 грн.
На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14-30 год. 18.02.2008 р. для надання можливості Відповідачу подати його розрахунок штрафних санкцій.
У судовому засіданні 18.02.2008 р. представник Позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.
Розглянувши матеріали спарив, заслухавши доводи представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права та додатково подані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
31 жовтня 2006 р. сторони уклали договір № 06/06-564-ТЕ-30 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до умов якого, Позивач зобов’язався передати Відповідачу у 2006 році природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій в обсязі до 2 787 000,00 (два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч) м. куб., а Відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору ( п. 1.1.).
Згідно пунктів 3.3., 3.4. договору, кількість газу, поставленого Відповідачу, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків.
Як випливає з актів подачі-приймання природного газу, які складені сторонами відповідно до порядку та умов постачання, приймання газу, встановленого розділом 3 договору, вбачається, що протягом листопада-грудня 2006 р., Відповідачу було поставлено за договором від 31.10.2006 р. природний газ у обсязі 5 234,702 тис. м. куб на загальну суму 3 591 005,16 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору № 06/06-564-ТЕ-30 від 31.10.2006 р. оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовоими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця. Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Між тим, зобов’язання з оплати переданого природного газу виконані покупцем - (Відповідачем) лише частково, матеріалами справи та Відповідачем підтверджено, що станом на день прийняття судом рішення з господарського спору, Відповідач є боржником, що прострочив виконання свої грошових зобов’язань на суму 1 513 000,01 грн.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості поставленого йому природного газу, та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, матеріали справи не вміщують.
Тому правомірними є вимоги щодо стягнення з Відповідача 1 513 000,01 грн. заборгованості, яка складається із несвоєчасно оплаченої вартості поставленого йому у листопаді-грудні 2006 р. природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За правилами ч. 6 ст. 232 цього Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
До того ж, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу положень ч. 4 ст 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужим коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
В частині стягнення 13 283,56 грн. інфляційних збитків суд відмовляє з підстав порушення Позивачем вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України та врахуванням індексу інфляції попереднього періоду.
Враховуючи, що Відповідач порушив господарське зобов’язання стосовно оплати вартості газу, отриманого у листопаді-грудні 2006 р., беручи до уваги також ту обставину , що договором встановлено штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, суд вважає, що підлягають до задоволення вимоги стосовно стягнення 121 276,05 грн. пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 18.06.2007 р. по 18.12.2007 р. (183 дні), як такі, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України, передбаченій договором відповідальності та положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
З урахуванням викладеного, позов підлягає до задоволення : на суму 1 513 000,01 грн. боргу, пені у розмірі 121 276,05 грн., 211 963,06 грн. інфляційних втрат, 42 759,15 грн. трьох відсотків річних.
У частині вимог про стягнення 13 283,56 грн. інфляційних витрат у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 18.02.2008 р. за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду згідно ст. 85 ГПК Украни.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж “Тернопільтеплокомуненерго” (вул. Київська, 3А, м. Тернопіль, р/р 26003000002001 ТФ АКБ “Імексбанк”, МФО 338802, ідент. код 03353590) в користь Дочірньої компанії „ Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 260313013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, ідент. код 31301827) 1 513 000,01 грн. боргу, 121 276,05 грн. пені за період з 18.06.2007 р. по 18.12.2007 р., 211 963,06 грн. інфляційних втратза період з грудня2006р. по листопад2007р., 42 759,15 грн. трьох відсотків річних за період з 11.12.2006 р. по 18.12.2007 р та 19 007,33 грн. судових витрат.
3. Відмовити Дочірній компанії „ Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, у задоволені вимог про стягнення з Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж “Тернопільтеплокомуненерго”13 283,56 грн. інфляційних витрат за безпідставністю.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “25” лютого 2008 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя