Справа №  2-1205/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді        Бабенко С.Ш.,

при секретарі            Пархоменко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до Свердловського міського суду Луганської області з  позовною заявою до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування вимог зазначивши, що з 15.08.2009р. сторони перебувають у зареєстрованому відділом РАЦС Свердловського міського управління юстиції Луганської області шлюбі. Від спільного проживання сторони дітей не мають. З вересня 2010р. сторони припинили підтримувати шлюбні відносини та проживають окремо.

          На момент звернення з позовом до суду позивач звернулася до суду із позовною заявою  про розірвання шлюбу з відповідачем.

          Після припинення сімейних відносин між сторонами не досягнута домовленість відносно поділу спільного сумісного майна подружжя.

         Сторонам в рівних частках належить на праві власності на підставі рішення Свердловського міського суду Луганської області від 29.07.2010р. житловий будинок АДРЕСА_1, його вартість становить 50000 грн, в якому проживає позивач. Іншого житла позивач не має.

         Позивач просить суд постановити рішення, яким поділити між нею та ОСОБА_2 спільне майно житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 33,6 кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: «Г» - літня кухня, «В», «Б» - сараї, «Е» - навіс, «Ж» - погріб, «Д» - убиральня, «З» - душова, №1 огорожа, №2 колодязь, виділити їй та визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 33,6 кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: «Г» - літня кухня, «В», «Б» - сараї, «Е» - навіс, «Ж» - погріб, «Д» - убиральня, «З» - душова, №1 огорожа, №2 колодязь, стягнути з неї на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину вищевказаного будинку у розмірі 25000 грн.

         У судове засідання позивач не з’явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

         Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

        Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

         Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

         Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми,  хвороба  тощо) самостійного заробітку (доходу).  Вважається,  що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

         Згідно зі ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

         Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

         Згідно зі ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права  спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання  майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання   шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

         Згідно зі ст.69 ч.1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

         Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При  вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не  дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

         Згідно зі ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної  сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та  чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини,  що мають істотне значення…

    У судовому засіданні встановлено, що з 15.08.2009р. сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі відділом РАЦС Свердловського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис №329, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 15.08.2009р. відділом РАЦС Свердловського міського управління юстиції Луганської області.

         Відповідно до рішення Свердловського міського суду Луганської області від 29.07.2010р. договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна – житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 33,6 кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: «Г» - літня кухня, «В», «Б» - сараї, «Е» - навіс, «Ж» - погріб, «Д» - убиральня, «З» - душова, №1 огорожа, №2 колодязь, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнаний дійсним, та визнано право власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині за кожним.

         Відповідно до копії технічного паспорту, складеного спеціалістами КП «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», на житловий будинок АДРЕСА_1, загальна площа будинку становить 66,7 кв.м, житлова площа становить 33,6 кв.м, й до цього житлового будинку належать господарські будівлі та споруди, позначені у плані земельної ділянки технічного паспорту житлового будинку під літерами: «Г» - літня кухня, «В», «Б» - сараї, «Е» - навіс, «Ж» - погріб, «Д» - убиральня, «З» - душова, №1 огорожа, №2 колодязь.

         Оскільки житловий будинок придбаний сторонами у період їх шлюбних відносин, за їх спільні грошові кошти, суд вважає за необхідне визнати зазначений житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя, та оскільки частки майна дружини та чоловіка є рівними, та інше не визначено домовленістю між сторонами та шлюбний договір між ними щодо здійснення права власності на спільне сумісне майно не укладався, суд вважає визнати право власності за кожним із сторін на цій житловий будинок.

         Згідно до ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжями за час шлюбу, є їхньої спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Згідно до ст.370 ЦК України співвласники  мають  право  на  виділ  у  натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не  встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

         Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом, право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

         Основні гарантії прав громадян, які мають у приватній власності жилий будинок закріплені у ст.155 Житлового кодексу України, відповідно до якого жилі будинки, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком, крім випадків, установлених законодавством. Також конституційний принцип захисту прав власника будинку знайшов своє відображення у ст.150 Житлового кодексу України.

         Відповідач визнав позовні вимоги позивача, з приводу чого сторони знайшли умови поділу їх спільного майна, з приводу чого відповідно до вимог ст.61 ч.1 ЦПК України підлягають задоволенню у повному обсязі.  

На підставі ст.ст.60,63,70,71 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10-15,60,212-215,223,294 ЦПК України, суд

ВИРИШИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

         Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 33,6 кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: «Г» - літня кухня, «В», «Б» - сараї, «Е» - навіс, «Ж» - погріб, «Д» - убиральня, «З» - душова, №1 огорожа, №2 колодязь, у такій спосіб:

виділити в натурі ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 33,6 кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: «Г» - літня кухня, «В», «Б» - сараї, «Е» - навіс, «Ж» - погріб, «Д» - убиральня, «З» - душова, №1 огорожа, №2 колодязь,

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 33,6 кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: «Г» - літня кухня, «В», «Б» - сараї, «Е» - навіс, «Ж» - погріб, «Д» - убиральня, «З» - душова, №1 огорожа, №2 колодязь у розмірі 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не  було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий