РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1253/11

"31" серпня 2011 р.  року                                                                                м. Сімферополь

Залізничний  районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Воробйової С.О.,

         при секретарі - Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» про визнання дій відповідача незаконними, визнання правовідносин трудовими та  стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства “Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут “Кримндіпроект”, уточнивши позовні вимоги у порядку ст.31 ЦПК України, та остаточно просила суд: визнати дії відповідача незаконними у частині несвоєчасності оформлення трудових правовідносин з нею; визнати правовідносини між відповідачем та нею трудовими, а також стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 6250 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що у вересні 2010 року позивач була запрошена начальником архітектурно-будівельного відділу Державного підприємства “Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут “Кримндіпроект” з питання прийому на роботу за сумісництвом на посаду інженера-конструктора-проектувальника. 21.09.2010 року ОСОБА_1, нібито, була прийнята на роботу та приступила до виконання своїх посадових обов’язків по виконанню завдання по кресленню та розрахунку будівельних конструкцій будівлі спального корпусу №20 за адресою: м.Алупка, Дворцове шосе, 34 для Державного підприємства “Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут “Кримндіпроект”. За виконання вищевказаної роботи позивачу повинна була бути сплачена  винагорода у сумі 12500 грн. Станом на 08.12.2010 року позивач виконала більш ніж 50 відсотків роботи, а саме: були виконані 36 креслень, які були прийняті відповідачем, а також виконано 14 аркушів формату А-3, завдання по розрахунку будівельних конструкцій, однак розрахунку з позивачем проведено не було. Позивач у робочий час щоденно з 09-00 до 17-00 години працювала на своєму робочому місці у  Державному підприємстві “Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут “Кримндіпроект”. Однак, на порушення вимог ст.21 КЗпП України з відповідачем з ОСОБА_1 не були документально оформлені трудові правовідносини, а саме: не видавався наказ про прийом на роботу, не була належним чином оформлена трудова книжка, не перераховувався прибутковий податок, в той же час відповідачем було зазначено коле обов’язків позивача, години праці, виділено робоче місце, встановлені строки виконання роботи та розмір винагороди. З вищенаведених підстав, посилаючись на ст.ст.2, 22, 24, 29, 94 КЗпП України, позивач просить суд задовольнити її позовні вимоги.         

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали по тих же підставах та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.18-19), просила суд у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, пояснивши, що позивач не зверталася до директора підприємства, як особи, уповноваженої на прийом на роботу співробітників ані усно, ані з письмовою заявою про прийом її на роботу, у зв’язку з чим директором підприємства Золотаревим І.Г. не тільки не видавався наказ про прийом на роботу позивача, але він взагалі нічого не знав про бажання ОСОБА_1 влаштуватися на роботу на підприємство.

Заслухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, суд, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною 1 ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Частинами 3 та 4 вищевказаної статті передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно з ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що відповідно до довідки  №125 від 23.03.2011 року, виданої Державним підприємством «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект», ОСОБА_1 у період з вересня 2010 року по час видачі довідки заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася у зв’язку з відсутністю її у штаті підприємства (а.с.43).

Згідно наказу №52 від 17.11.2008 року на Державному підприємстві «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» встановлений режим неповного робочого часу, а саме: з 9-00 год. до 13-00 год. усім співробітникам Інституту з 26.01.2009 року з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з урахуванням фактично виконаного об’єму робіт (а.с.42).

У зв’язку з викладеним, суд не приймає до уваги як неспроможні пояснення позивача, надані у судовому засіданні та викладені у позовній заяві, стосовно того, що вона у робочий час, щоденно, з 09-00 до 17-00 години працювала на своєму робочому місці у  Державному підприємстві “Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут “Кримндіпроект”.

Також, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надані копії конструкторського креслення (а.с.7-9).

Однак, суд не приймає надані позивачем на підтвердження позовних вимог вищезазначені креслення як належні докази по справі на підтвердження саме трудових правовідносин між нею та відповідачем, враховуючи те, що вони не містять відомостей про час їх виготовлення, виконавця, а також даних про їх належність відповідачу.

Суд також не приймає як належний та допустимий доказ по справі й письмову заяву ОСОБА_3 про те, що «ОСОБА_1 у вересні – жовтні працювала в інституті та за її завданням виконувала розрахунки будівлі спального корпусу №20 у м.Алупка, Дворцове шосе, 34» (а.с.6), оскільки вона не має правових наслідків, враховуючи те, що свідки за цивільно-процесуальним законом повинні допитуватися судом безпосередньо у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що трудовий договір між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» не укладався, з заявою про прийняття її на роботу до Державного підприємства «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» ОСОБА_1 не зверталася, що не спростовується й поясненнями позивача по справі у судовому засіданні;  відповідний наказ чи розпорядження директором підприємства про прийняття ОСОБА_1 на роботу не видавалися; належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 фактично була допущена до роботи у Державному підприємстві «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» позивачем та її представником не надано та судовим розглядом зазначені обставини не встановлені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» про визнання дій відповідача незаконними, визнання правовідносин трудовими та стягнення заборгованості по заробітній платі не підлягають задоволенню.

Інших доказів, які б спростовували вищенаведені висновки суду, позивачем та його представником, усупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не наведено, не зважаючи на роз’яснення судом позивачу та його представнику їх процесуальних  прав та обов’язків, і судовим розглядом не добуто.  

Не спростовують наведених висновків суду й пояснення допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який пояснив, що у жовтні 2010 року бачив ОСОБА_1 у Державному підприємстві «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» та вона пояснила йому, що працює на вищевказаному підприємстві.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі позову відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та в матеріалах справи відсутні відомості про понесення відповідачем судових витрат, у зв’язку з чим, суд не вирішує питання про стягнення з позивача судового збору.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст.81 ЦПК України,  стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.2, 22, 24, 29, 94 Кодексу Законів про працю України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215,218,294  ЦПК України, суд  -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «Кримндіпроект» про визнання дій відповідача незаконними, визнання правовідносин трудовими та стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: