ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 7/609-1/167 | 22.01.08 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія
Одесаобленерго»в особі Білгород –Дністровського району
електричних мереж
До Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної
страхової компанії «Оранта»в особі підрозділу Білгород –
Дністровського районного відділення Національної акціонерної
страхової компанії «Оранта»
про стягнення 13 296,90 грн.
Суддя Мельник В. І.
Представники сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача Чала І. М. –представник за довіреністю № 08–03–14/182–07 від 30.08.07
Обставини справи :
У жовтні 2006 року ВАТ «ЕК «Одесаобленерго»в особі Білгород-Дністровського району електричних мереж звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ НАСК «Оранта»про стягнення 10 640,50 грн. заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання та 2 656,40 грн. заборгованості за недовраховану електричну енергію за актом № 009439 від 22.10.2002 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 10 640,50 грн. та 200,82 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року рішення місцевого господарського суду від 20.11.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2007 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2006 року у справі № 7/609 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Верхового суду України від 23.08.2007 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2007 року у справі № 7/609.
Ухвалою від 11.10.2007 року справу прийнято до свого провадження суддею Мельником В. І., присвоєно їй номер 7/609 –1/167.
Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги в позовному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях по суті спору.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,
ВСТАНОВИВ:
27.12.2001 року позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії № 252 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується постачати електроенергію у відповідності з умовами Договору, а відповідач своєчасно проводити оплату за використану електроенергію на умовах Договору та виконувати інші умови, визначені Договором.
Відповідно до пункту 8.7 Договору останній набирає чинності з дня його підписання, укладається на термін до 31 грудня 2002р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно додатку №1 до Договору, позивач постачає відповідачу електричну енергію, а відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно пункту 7.27 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄ №28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 02.08.1996р. за №417/1442, із змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕ від 11.12.2003р. №1305 (надалі - Правила), та ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», у разі перевищення договірної величини споживання електроенергії, споживач зобов'язаний сплатити енергопостачальній компанії п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.
Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що санкції, передбачені частинами четвертою і п'ятою ст. 26, застосовується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. за №441 (надалі - Порядок), запроваджений порядок встановлення, доведення, коригування граничних (договірних) величин електроспоживання, та застосування передбаченої законом відповідальності за перевищення цих величин.
Згідно з п. 11 Порядку, за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням граничної (договірної) величини споживання електричної енергії. У разі коригування граничної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.
Відповідно до п. 3 додатку №1 до Договору та п. 5.3 Правил, за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення граничних величин і доводиться письмовим повідомленням споживачу в односторонньому порядку на протязі місяця після вручення йому рахунку для сплати за спожиту електричну енергію. Це повідомлення є невід'ємною частиною договору і підлягає обов'язковому виконанню споживача.
В додатку №1 до Договору, який підписаний відповідачем 27.02.2004р. та є його невід'ємною частиною, сторони визначили щомісячний обсяг постачання електричної енергії на кожній місяць року.
Позивач вимагає стягнення передбаченої законом відповідальності за перевищення відповідачем обсягів постачання електричної енергії, в тому числі, за квітень 2004 р. в сумі 4117,67 грн. та травень 2005 р. в сумі 2199,30 грн., проте, як слідує з матеріалів справи, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Так, на квітень 2004р. сторонами було узгоджено електроспоживання відповідача на рівні 1 тис. кВт. год.
Фактично у квітні місяці 2004 року відповідачем було спожито 4561 кВт електроенергії, що доводиться показниками приладів обліку останнього. Споживачеві було видано рахунок №5/252 за спожиту електроенергію від 27.04.2004р. на суму 1029,42 грн. без ПДВ, який отримано 27.04.2004р., про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку, з терміном оплати 5 днів, тобто до 04.05.2004р.
Враховуючи, що за спожиту у квітні 2004 р. електроенергію до 04.05.2004 р. відповідач не сплатив, йому було скориговано договірну величину електроспоживання до оплаченого рівня, тобто до 0 кВт. год., про що 18.05.2004р. було вручено відповідне повідомлення, що підтверджується відміткою на квитанції «Укрпошта»№ 22052.
На підставі зазначеного, відповідачу позивачем було виставлено рахунок № 252/1 за спожиту електроенергію від 14.05.2005 р. на суму 4117,67 грн.
Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач спожиту у квітні 2004 року електроенергію оплатив в повному обсязі платіжним дорученням № 84 від 13.05.2004 року, тобто до коригування її позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, а тому у позивача були відсутні підстави для коригування відповідачу договірної величини електроспоживання у квітні 2004р та нарахування перевищення договірного споживання у сумі 4117,67 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 4117,67 грн. за перевищення договірної величини електроспоживання у квітні 2004р. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
На травень 2005р. сторонами було узгоджено електроспоживання відповідача на рівні 1 тис. кВт. год.
Фактично у травні місяці 2005 року відповідачем було спожито 2317 кВт електроенергії, що доводиться показниками приладів обліку останнього. Споживачеві було видано рахунок №252/1 за спожиту електроенергію від 20.05.2005р. на суму 549,82 грн. без ПДВ, який отримано 20.05.2005р., про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку, з терміном оплати 5 днів, тобто до 27.05.2005р.
Враховуючи, що спожиту у травні 2005 р. електроенергію до 27.05.2005 р. відповідач не оплатив, йому було скориговано договірну величину електроспоживання до оплаченого рівня, тобто до 0 кВт. год., про що останньому було вручено відповідне повідомлення, яке ним отримано 21.06.2005р., що підтверджується підписом на копії повідомлення.
На підставі зазначеного відповідачу був виданий рахунок №252/1 від 21.06.2005р. на суму 2199,30 грн.
Проте, як слідує з матеріалів справи відповідач, спожиту у травні 2005 року електроенергію оплатив в повному обсязі до коригування її позивачем, що підтверджується платіжними дорученням № 84 від 26.04.2005 р. та № 145 від 07.06.2005 р., а тому у позивача були відсутні підстави для коригування відповідачу договірної величини електроспоживання у травні 2005р та нарахування перевищення договірного споживання у сумі 2199,30 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 2199,30 грн. за перевищення договірної величини електроспоживання у травні 2005р. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Крім того, позивач вимагає стягнути передбачену законом відповідальність за перевищення відповідачем обсягів постачання електричної енергії за грудень 2004 р., січень, березень, липень 2005 р.
Як свідчать матеріли справи, грудень 2004р. сторонами було узгоджено електроспоживання відповідача на рівні 4 тис. кВт.
Фактично у грудні місяці 2004 року відповідачем було спожито 4920 кВт електроенергії, що доводиться показниками приладів обліку останнього. Споживачеві було видано рахунок №252/1 за спожиту електроенергію від 22.12.2004р. на суму 1157,18 грн. без ПДВ (1388,62 грн. з ПДВ), який отримано 22.12.2004р., про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку, з терміном оплати 5 днів, тобто до 29.12.2004р.
Споживачем в порушення Договору рахунок був сплачений частково в розмірі 964,32 грн. без ПДВ (1157,19 грн. з ПДВ) платіжним дорученням № 335 від 28.12.2004 року, що дорівнює платі за 4100 кВт.
Відповідачу було скориговано договірну величину електроспоживання до оплаченого рівня, тобто до 4100 кВт. год., про що останньому було вручено відповідне повідомлення, яке ним отримано 27.01.2005р., що підтверджується підписом на копії повідомлення.
Таким чином відповідач перевищив договірну величину електроспоживання у грудні 2004р., в зв'язку з чим йому підставно було нараховано перевищення договірного споживання у сумі 771,46 грн. і виставлено рахунок №252/1 від 27.01.2005р., на суму 771,46 грн.
Рахунок відповідачем не сплачений, в зв’язку з чим заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії перед позивачем за грудень 2004 р. складає 771,46 грн.
На січень 2005р. сторонами було узгоджено електроспоживання відповідача на рівні 7 тис. кВт.
Фактично у січні місяці 2005 року відповідачем було спожито 4500 кВт електроенергії, що доводиться показниками приладів обліку останнього. Споживачеві було виставлено рахунок №252/1 за спожиту електроенергію від 27.01.2005р. на суму 1065,15 грн., без ПДВ (1278,18 грн. з ПДВ), який отримано 27.01.2005р., про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку, з терміном оплати 5 днів, тобто до 03.02.2005р.
Споживачем в порушення Договору, рахунок був сплачений лише частково, в розмірі 1000 грн. без ПДВ (1200 грн. з ПДВ), платіжним дорученням № 9 від 28.01.2005 року, що дорівнює платі за 4225 кВт.
Відповідачу було скориговано договірну величину електроспоживання до оплаченого рівня тобто 4225 кВт. год., про що останньому було вручено відповідне повідомлення, яке ним отримано 22.02.2005 р., що підтверджується підписом на копії повідомлення.
Таким чином відповідач перевищив договірну величину електроспоживання у січні 2005р., в зв’язку з чим йому підставно було нараховано додаткову плату у сумі 260,37 грн. і виставлено рахунок №252/1 від 22.02.2005р. на суму 260,37 грн.
Рахунок відповідачем не сплачений, в зв'язку з чим заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії перед позивачем за січень 2005 р. складає 260,37 грн.
На березень 2005р сторонами було узгоджено електроспоживання відповідача на рівні 6 тис. т. год.
Фактично у березні місяці 2005 року відповідачем було спожито 6886 кВт електроенергії, що доводиться показниками приладів обліку останнього. Споживачеві було видано рахунок №252/1 за спожиту електроенергію від 17.03.2005р. на суму 1635,43 грн. без ПДВ (1962,52 грн. з ПДВ), який отримано 17.03.2005р., про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку, з терміном оплати 5 днів, тобто до 24.03.2005р.
За твердженням позивача, відповідачем в порушення Договору рахунок був сплачений лише частково, в розмірі 833,33 грн. без ПДВ (1000 грн. з ПДВ), платіжним дорученняя № 56 від 16.03.2005 року, що дорівнює платі за 3509 кВт.
Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач позивачу оплатив 1645,00 грн., що дорівнює платі за 5772 кВт і підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 70 від 30.03.2005 року, № 56 від 16.03.2005 року та випискою з банківського рахунку позивача.
Позивачем відповідачу помилково, без врахування платіжного доручення № 70 від 30.03.2005 року, було скориговано договірну величину електроспоживання на березень 2005 р. до 3509 кВт. год, про що останньому було вручено відповідне повідомлення, яке ним отримано 16.04.2005р., що підтверджується підписом на копії повідомлення.
Отже, відповідачу було нараховано перевищення договірного споживання у сумі 3208,15 грн. і на цю суму виставлений рахунок №252/1 від 19.04.2005р., що не відповідає дійсним обставина справи.
Таким чином, позивачем невірно визначений розмір договірної величини електроспоживання, яку відповідач перевищив у березні 2005р.
На липень 2005 р сторонами було узгоджено електроспоживання відповідача на рівні 1 тис. кВт. Год.
Фактично у липні місяці 2005 року відповідачем було спожито 1914 кВт електроенергії, що доводиться показниками приладів обліку останнього. Споживачеві було видано рахунок №252/1 за спожиту електроенергію від 18.07.2005р. на суму 501,28 грн. без ПДВ, який отримано 18.07.2005р., про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку, з терміном оплати 5 днів, тобто до 25.07.2005р.
Споживачем в порушення Договору рахунок був сплачений частково, в розмірі 417,73 грн., без ПДВ що дорівнює платі за 1595 кВт.
Відповідачу було скориговано договірну величину електроспоживання до оплаченого рівня, тобто до 1595 кВт. год. , про що останньому було вручено відповідне повідомлення, яке ним отримано 18.08.2005р., що підтверджується підписом на копії .повідомлення.
Таким чином відповідач перевищив договірну величину електроспоживання у липні 2005р., внаслідок чого йому підставно було нараховано додаткова плата у сумі 83,55 грн. і виставлено рахунок №252/1 від 18.08.2005р. на цю суму, який відповідач не сплатив.
Отже матеріалами справи доводиться, що за грудень 2004 р., січень, липень 2005 р. відповідач перевищив встановлені Договором рівні споживання електроенергії і позивач підставно застосував до нього передбачені законом санкції.
Споживання електричної енергії понад договірні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про електроенергетику»тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Закони, які б відповідно до статті 92 Конституції України визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням, і встановлювали кримінальну чи адміністративну відповідальність за такі дії, відсутні.
Таким чином, передбачена частиною 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» санкція, про що зазначається і у статті 27 цього закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною санкцією.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, за змістом пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Позивач звернувся до суду у жовтні 2006 року, а борг за перевищення договірної величини споживання електричної енергії просить стягнути за квітень, грудень 2004 року, січень, березень, травень, липень 2005 року, що свідчить про пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності.
Приписами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи, що відповідач звернувся з клопотанням про застосування позовної давності, в позові про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання за грудень 2004 р., січень 2005 р., березень 2005 року та липень 2005 р. відмовляється в зв’язку з пропущенням строку позовної давності.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання за квітень 2004 року та травень 2005 року відмовляється в зв’язку з недоведеністю позивачем наявності вказаної заборгованості.
Щодо вимог про стягнення суми недоврахованої електричної енергії на суму 2656,40 грн. згідно акту від 22.10.02 №009439 слід зазначити наступне.
22.10.2002 року при проведені технічної перевірки в приміщені офісу відповідача виявлено порушення п. 7.30 Правил, яке виразилось в порушені умов монтажу, що спричинило частковий облік електричної енергії. Зазначений факт був зафіксований в акті №009439 про порушення правил користування електричної енергії відповідно до норм п. 7.31 Правил.
Акт про порушення Правил був складений в присутності начальника відділу Пшеничного О.В., який був ознайомлений зі складеним актом, але відмовився підписати його, про що зроблено відповідно п. 7.31 Правил запис у акті.
Акт № 009439 від 22.10.2002р. про порушення Правил був розглянутий комісією по розгляду актів про порушення Правил енергопостачальною компанією. За результатами розгляду акту №009439 від 22.10.2002р. комісією був складений протокол №235 від .12.2004р. та розрахована сума недоврахованої електричної енергії в розмірі 2656,40 грн.
Відповідно до п. 7.32 Правил позивачем, було виставлено рахунок по сплаті суми недоврахованої електричної енергії в розмірі 2656,40 грн., який був отриманий представником відповідача 17.03.2005р., про що свідчить його підпис на рахунку.
Зазначена сума відповідачем не сплачена, в зв'язку з чим заявлена позивачем до стягнення.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше , не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За змістом статті 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, яке виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Перебіг строку позовної давності за позовами юридичних осіб переривається пред’явленням позову в установленому порядку (стаття 79 Цивільного кодексу Української РСР).
Отже, на дату вступу в дію ЦК України 01.01.2004 р., встановлений попереднім Кодексом строк позовної давності не сплив, тому до взаємовідносин сторін в даному випадку застосовуються правила цього Кодексу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовну заяву подано до Господарського суду міста Києва 02.10.2006, про що свідчить реєстраційний штамп канцелярії (Вх. № 27622), отже, виходячи з матеріалів справи, строк позовної давності щодо стягнення суми недоврахованої електричної енергії за 2002 рік на суму 2656,40 грн. сплив.
Позивачем не наведено поважних причин, що призвели до пропуску строків позовної давності, клопотання про поновленням пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності (пояснення до відзиву на позовну заяву № 08-03-11/1818 від 22.01.2008 року), позовні вимоги в частині стягнення суми недоврахованої електричної енергії за 2002 рік на суму 2656,40 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя В.І. Мельник