ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "06" березня 2008 р.                                                                                Справа №  2/112

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді   за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Маслова К.Г.

За позовом   Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція   

до відповідача  Держінспекція з контролю за цінами в Рівненській області

про   визнання протиправним рішення про застосування економічних санкцій

від позивача    –Савич О.К;

від відповідача - Мельничук Є.С.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз’яснені.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція просить визнати протиправним застосування Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області до Рівненської обласної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій у вигляді вилучення у дохід державного бюджету суми в 137 469 грн. 61 коп. та у вигляді штрафу в сумі 274 939 грн. 22 коп. за порушення державної дисципліни та скасувати відповідні рішення відповідача за № 8 від 06 лютого 2007 року повністю.

Позивач вважає, що ним правомірно додавався податок на додану вартість у розмірі 20% тарифів затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 року при здійсненні робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Крім  того позивач доводить, що постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 662 набрала чинності лише після її офіційного опублікування, тобто з 31 травня 2006 року. Саме з цього часу у позивача виникли юридичні підстави на здійснення господарської діяльності із застосуванням нових тарифів на послуги, що надавалися.

Відповідач Державна інспекція  з контролю за цінами в Рівненській області позов заперечує.      Свої заперечення відповідач обгрунтовує тим, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області відповідно до ст..13 Закону України «Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990 року та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2000 року №1819 була проведена перевірка дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що надавались Рівненською обласною санітарно-епідеміологічною станцією. Проведеною перевіркою було встановлено необгрунтоване завищення тарифів при наданні платних послуг внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до затверджених тарифів, які були встановлені вже з урахуванням ПДВ.

Крім того, у зв'язку із несвоєчасним впровадженням в дію постанови від 11.05.06 №662 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02 №1544 і від 27.08.03 №1351», санепідемстанцією застосовувались:

- тарифи на послуги в розмірах, що вищі встановлених граничних;

- ціни (тарифи) на види послуг, які не передбачені переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату.

В результаті виявлених порушень, санепідемстанцією за період з 01.11.05р. по 02.06.06р. було отримано необгрунтованої виручки в сумі 137 469 грн. 61 коп.

Керуючись ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення" державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області прийняла рішення від 06 лютого 2007 року про застосування економічних санкцій.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі суд встановив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області проводилась перевірка дотримання позивачем державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на послуги, що надаються  за плату. Перевірка проводилась за період з 01.11.2004 року по 01.11.2006 року і тривала з 09.10.2006 року по 31.10.2006 року. Про що свідчить акт перевірки від 01.11.2006 року.

За результатами  перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 8 від 06.02.2007 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

З рішення вбачається, що Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція необгрунтовано завищила тарифи при наданні послуг за період з 01.11.05 по 10.05.06 внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до тарифів, затверджених з врахуванням податку на додану вартість.

Крім того, у зв'язку із несвоєчасним впровадженням в дію постанови від 11.05.06р. № 662 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02 № 1544 і від 27.08.03 № 1351», санепідемстанцією у період з 11.05.06 по 02.06.06 застосовувались:

- тарифи на послуги в розмірах, що вищі від встановлених граничних;

- ціни (тарифи) на види послуг, які не передбачені переліком робіт і послуг, що
можуть надаватися за плату.

В результаті виявлених порушень, санепідемстанцією за період з 01.11.05р. по 02.06.06р. було отримано необгрунтованої виручки в сумі 137 469 грн. 64 коп.

Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція порушила вимоги Закону України від 03.12.90р. «Про ціни і ціноутворення», постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.03р. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02р. № 1544 і від 27.08.03р. № 1351».

Було вирішено:

Вилучити у Рівненської обласної санітарно-епідеміологічної станції:

у доход державного бюджету (код платежу 23030300) суму необгрунтовано отриманої виручки –137 469 грн. 61 коп.;

у доход державного бюджету (код платежу 23030300) штраф в сумі 274 939 грн. 22 коп.

на рахунок ВДК у м. Рівне УДК в Рівненській області № 31116106600002, ЗКПО 22586331, МФО 833017.

Давши оцінку доказам у справі, суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню частково.

Господарський суд не погоджується з висновками відповідача щодо додавання 20 відсоткової ставки податку на  додану вартість  до тарифів (прейскурантів) на    роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року за № 1351.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України «… Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання”.

Згідно із ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України “… Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України”.

Аналогічне положення міститься в ст. 9 Закону України “Про ціни ціноутворення” від 03 грудня 1990 року за № 507-ХІІ.

В податковому законодавстві аналізована ціна послуги (роботи) визначається категорією “звичайна ціна”. Причому, як випливає зі змісту п. 1.18 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР:

“… Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР)…”

П.п. 1.20.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року із № 334/94-ВР визначається правило: “ … У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайно вважається ціна, встановлена згідно принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни –у цьому випадку звичайно є справедлива ціна”.

Таким чином, тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються, надаються за плату установами та закладами державної санітарно - епідеміологічної служби, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 р. за № 1351, за своєю природою є звичайною ціною цих послуг (робіт), котра встановлена уповноваженим органом державної влади у межах механізму державного регулювання цін.

Слід враховувати, що за змістом п. 4.1. Закону України „Про податок на додану вартість" „...База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування    (за   винятком  податку   на   додану   вартість,    а   також   збору  на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг)”.  

Водночас п. п. 6.1.1. вказаного Закону України „Про податок на додану вартість" чітко фіксується ставка податку на додану вартість:  „ . . .Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону,   та додається до ціни товарів   (робіт,   послуг)".

Тому висновок відповідача про включення до тарифу 20 % податку на додану вартість суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Щодо висновку відповідача з приводу  обрахування наданих Рівненською обласною СЕС період з 12.05. до 02.06.2006 р. послуг за застарілими тарифами (прейскурантами), які були змінені Постановою Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 21 серпня 2003 р. № 1351" від 11  травня 2006 р.   №  662.

Згідно зі ст. 57 Конституції України „Кожному гарантується право знати свої права  і  обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому  законом,   є  нечинними".

Відповідно до п. З Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення     нормативно-правових     актів     та     набрання     ними     чинності"

від 10 червня 1997 р. N 503/97 —„.Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх  видав".

Разом з тим, п. 5 даного Указу передбачається, що: „. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше  дня  їх  опублікування  в  офіційних  друкованих  виданнях".

Таким чином, приймаючи до уваги ці обидва пункти Указу можна зробити висновок, що застосовувати нові тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, Рівненська обласна СЕС могла лише після офіційного опублікування Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351" датованої 11 травня 2006 р. за № 662.

Тому постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року за № 662 набрала чинності лише після її офіційного опублікування, тобто з 31 травня 2006 року. Відповідно, саме з цього моменту Рівненська обласна СЕС мали юридичні підстави на здійснення господарської діяльності із застосуванням нових тарифів на послуги, що надавалися.

Разом з тим, господарський суд вважає, що Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області правомірно застосувала економічні  та штрафні санкції в сумі 10 866 грн. 62 коп. отриманої необгрунтованої виручки, та відповідно подвійного розміру штрафу за три дні 31 травня 2006 року, перше та друге червня 2006 року. Оскільки постанова КМУ була опублікована 31 травня, тому позивач зобов`язаний був  застосовувати  нові тарифи. Зазначені суми вказані в додатку № 4 до акту перевірки  та сторінці 8 акту.

Тому господарський суд прийшов до висновку, що спірне рішення позивача підлягає скасуванню за винятком суми 10 866 грн. 62 коп. необгрунтовано отриманої виручки та 21 733 грн. 24 коп. штрафу.

А саме відповідач неправомірно прийняв рішення про вилучення 126 602 грн. 99 коп. необгрунтованої виручки та 253 205 грн. 98 коп. штрафу.

Керуючись ст.94, 158, 160, 163  КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним застосування Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області до Рівненської обласної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій та штрафу на загальну  суму 379 808 грн. 97 коп.

Скасувати рішення Державної інспекції за цінами в  Рівненській області № 8 від 06 лютого 2007 року в частині вилучення у доход державного бюджету суми необгрунтовано отриманої виручки в сумі 126 602 грн. 99 коп. та в  частині вилучення у доход державного бюджету 253 205 грн. 98 коп. штрафу.

В решті позову відмовити.

Присудити Рівненській обласній санітарно-епідеміологічній станції  (33028 м. Рівне, вул. Котляревського, 3) з державного бюджету України 3 (три) грн. 40 коп. витрат по державному миту (судовому збору).

Видати  виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду  першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           

Постанова підписана  "06" березня 2008 р.