Справа №  1-113/11

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          01.07.2011  року                                                                      м. Кременчук

          Автозаводський районний          суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючої - судді Сировєтнік Т.І.

при секретарі – Махлай К.М.  

з участю прокурора – Хасаєва К.Н. та  захисника – адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайська Луганської області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, не одружений, не працює, проживає АДРЕСА_1, не судимий,

в скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України,

в с т а н о в и в :

Органом попереднього слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в період 2003-січень 2005 р.р. за місцем проживання в АДРЕСА_2, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, із застосуванням погроз фізичного насильства, та використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_3, яка в силу свого віку не могла чинити йому достатній опір, з застосуванням погроз, фізичного насильства неодноразово вступав з нею у статеві відносини природним та неприродним способами.

Дані дії ОСОБА_2 були кваліфіковані органом попереднього слідства за ч.4 ст.152 КК України, як зґвалтування малолітньої ОСОБА_3 та вчиненнґ розпусних дій щодо малолітньої особи – за ч.2 ст.156 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України не визнав. Суду пояснив, що таких дій відносно малолітньої ОСОБА_3, з матір*ю якої він знаходився у фактичних шлюбних відносинах на протязі 5 років, і піклувався за малолітньою ОСОБА_3, як за рідною дитиною, він не вчиняв. Малолітня ОСОБА_3 сама нафантазувала під впливом своєї матері – ОСОБА_4, яка останнім часом - на момент 04.01.2005 року перебувала з ним – ОСОБА_2, в неприязних відносинах.  Вважає, що ОСОБА_4, психологічно діючи на свою малолітню дочку, змусила її обмовити його у вчинені цих злочинів.

В судовому засіданні були досліджені докази, а саме допитана представник потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5, яка пояснила, що про згвалтування її племынницы - малолітньої ОСОБА_3, їй відомо від сестри - ОСОБА_4 та самої ОСОБА_3, але конкретних дат та дій, коли саме це мало місце їй невідомо.

В судовому засіданні ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3, як потерпілі по справі, не були допитані у зв*язку з проживанням за межами України, що не дало суду змогу заслухати їх показання, уточнити та з*ясувати ряд питань, що виникали у суду, оскільки обвинувачення носило неконкретний характер, а саме в обвинуваченні не були вказані конкретні дата та час зґвалтування малолітньої, кількість згвалтувань, застосування фізичної сили чи погроз до малолітньої, оскільки відповідно до диспозиції ст..152 КК України зґвалтування є статевими зносинами із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування, або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Дані характеризуючі ознаки в обвинуваченні підсудного ОСОБА_2 по кожному епізоду обвинувачення за ч.4 ст.152 КК України не були розписані органом попереднього слідства, не конкретизовані і не з*ясовані в повному обсязі. Вказаний спосіб зґвалтування - неприродний, в обвинуваченні органом попереднього слідства, не є кваліфікуючою однакою ч.4 ст.152 КК України, оскільки під статевими зносинами, про які йдеться річ в ст..152 КК України слід розуміти лише природні статеві зносини.

Диспозиція та кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України взагалі не були вказані та розписані в обвинуваченні ОСОБА_2

Відповідно до показань малолітньої потерпілої ОСОБА_3 було встановлено, що вітчим ОСОБА_2  неодноразово вступав з нею в статеві стосунки природним способом і задовольняв пристрасть неприродним способом, коли мати їздила на сесію. Відповідно до показань самого підсудного ОСОБА_2  ОСОБА_4 їздила на сесію на протязі 2000-2003 р.р. по 2 рази на рік, в 2003 році вона захистила диплом. Тому, стає незрозумілими показання малолітньої потерпілої, чи мало місце зґвалтування ще з  2000 року.

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_4 (а.с.15 т.1), які вона давала в ході попереднього слідства, зі слів своєї малолітньої доньки їй відомо, що ОСОБА_2 ґвалтував та задовольняв пристрасть неприродним способом на протязі декількох років по декілька разів на місяць. Сама  малолітня ОСОБА_3 в протоколі її допиту  потерпілою при проведенні попереднього слідства поясняла, що вона сама не пам*ятає скільки років назад  ОСОБА_2 почав ґвалтувати її, але вона пам*ятає, що мама їздила на сесію в той час, це продовжувалось декілька разів як в вечірній час, так і вночі.  

Допитаний в судовому засіданні завідувач Кременчуцьким відділенням СМЕ Полтавського обласного бюро СМЕ  Шайдук О.Є. пояснив, що  конкретно  визначити коли мали місце статеві відносини з малолітньою, не можливо визначитися. При огляді її гінекологом було підтверджено механічне пошкодження дівочої плеври, але механізм її ушкодження - було це при статевому акті, чи іншим твердим предметом, визначити неможливо.

Згідно ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» неконкретність обвинувачення вважається порушенням права на захист обвинуваченого та ст..ст.132, 142 КПК України, оскільки перешкоджає належному вмотивуванню вироку відповідно до ст..334 КПК України , формулюванню обвинувачення, яке визнається судом доведеним з обов*язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, його наслідків, форми вини і мотивів злочину, тощо.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування» порушення права на захист є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

При таких обставинах, суд вважає за необхідне виділити матеріали за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України з матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, та направити прокурору м. Кременчука для проведення додаткового розслідування, при якому з*ясувати всі необхідні дані у потерпілих з приводу  обвинувачення за  ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, давши доручення про допит потерпілих за місцем їх проживання в Росії, з*ясувавши, які конкретні дії свідчили про розбещення, кількість зґвалтувань малолітньої, тощо,  вилучити з МСЧ «Укрататнафта» медичну документацію відносно урологічного захворювання ОСОБА_2, з приводу якого він перебував на обліку у уролога і з приводу якого проводилася  в 2003 році операція, призначити та провести  судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_2, з*ясувавши вплив даного захворювання та проведеної операції на полову функцію підсудного; перевірити алібі підсудного ОСОБА_2 з приводу можливого обмовлення його потерпілою ОСОБА_4, пред*явити конкретизоване обвинувачення, виконати вимоги ст..ст.217-220 КПК України .  

Керуючись ст.ст.26,281 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Виділити матеріали обвинувачення ОСОБА_2 за обвинуваченням за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України з кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2  за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156ч.3 ст.153 КК України та направити прокурору м. Кременчука для проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити взяття під варту.

На постанову може бути подана апеляція на протязі 7 діб до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський райсуд м. Кременчука, засудженим ОСОБА_2 -  в той же строк з моменту вручення копії постанови.

СУДДЯ: