ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2008

Справа №2-15/17171-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.» (95493, АР Крим,  м. Сімферополь, 9-й кілометр Московського шосе, ідентифікаційний код  20757277)

До відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська»  (83008, м. Донецьк, Куйбишевський район, ідентифікаційний код 33966997)

Про стягнення 42873,69 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Кіфенко Л.А., довіреність№05-02/010 від 17.01.2008 р., у справі

Від відповідача  – Губанова Г.В., довіреність б/н від 18.02.2008 р., у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська»  про стягнення 42873,69 грн., в тому числі: 39091,27 грн. основного боргу, 1840,55 грн. інфляційних втрат, 321,15 грн. річних, 1712,78 грн. пені, 1804,55 грн. штрафу, 1103,50 грн. недоотриманого прибутку.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого йому товару за договором поставки № 41-07 від 25.06.2007 р. на суму 39091,27 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позовних вимог в частині стягнення недотриманого прибутку у розмірі 1103,50 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

В іншій частині представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2008 р. було замінено відповідача Державне  підприємство «Шахта «Куйбишевська» його правонаступником Державним підприємством «Вугільна компанія «Куйбишевська» в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

25.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.» (Постачальник)(позивач) та Державним   підприємством «Шахта «Куйбишевська»  (Покупець)(відповідач) був укладений договір поставки  № 41-07. (а.с. 15-16)

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник на підставі замовлень Покупця зобов’язується систематично передавати продукти харчування, загальний асортимент яких зафіксований у прайс-листах Постачальника (товар), у власність Покупця, а Покупець зобов’язується приймати товар та своєчасно здійснювати за нього оплату по цінам домовленості в кількості та асортименті згідно накладних на умовах дійсного договору. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі та порчі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту отримання товару Покупцем.

Згідно з пунктом 2.2 Договору загальна сума Договору визначається на підставі сум окремих накладних на товар, що поставляється Покупцю у відповідності з пунктом 1.1 Договору. Накладні виконують функцію специфікації та є невід’ємною частиною дійсного договору.

Відповідно до пункту 2.4.1 Договору в редакції Протоколу розбіжностей (а.с. 18) оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Строк дії Договору визначений пунктом 7.1 Договору та становить з дати підписання до 31.12.2007 р., сплив строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов’язань по ньому в повному обсязі та в належній формі.

Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором за період з 27.06.2007 р. по 04.08.2007 р. було поставлено відповідачу відповідний товар на загальну суму 81931,06 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними  (а.с. 19-31)

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника Покупця у накладній, скріплений печаткою. (а.с. 19-31)

Відповідачем частково було оплачено вартість отриманого товару, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по банківських рахунках позивача. (а.с. 35-42)

Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару у відповідності до умов договору у розмірі 39091,27 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 39091,27 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.  

Суд критично ставиться до посилань відповідача в обґрунтування своїх заперечень на відсутність пропозицій з боку відповідача щодо складання акту звіряння взаємних розрахунків.

Матеріалами справи спростовується вказане твердження, оскільки позивачем був представлений акт звіряння розрахунків станом на 01.10.2007 р., підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. (а.с. 77).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення – первинний документ (договори, накладні, рахунки, тощо).

          Тобто наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується лише первинними документами.

Акт звіряння – це бухгалтерський документ, що лише фіксує тотожність відображення первинних господарських операцій у обліку сторін. Натомість, представлений позивачем акт звіряння взаємних розрахунків не містить посилання на первинні документи, на підставі яких були здійснені господарські операції, на підставі яких виникла заборгованість. Акт звіряння не є первинним документом.

Посилання відповідача на пункт 2.4.2 Договору № 41-07 від 25.07.2007 р., яким передбачений порядок оплати як 100%  передплата, також не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки згідно з протоколом розбіжностей до Договору № 41-07 від 25.07.2007 р. вказаний пункт був виключений, а оплати передбачений в новій редакції пунктом 2.4.1 Договору, про що встановлено вище.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 36091,07 грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська»  заборгованості у розмірі 36091,07  грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1840,64 грн. інфляційних втрат та 321,15 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов’язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість у розмірі 36091,07 грн., сума інфляційних втрат розрахована із розрахунку зазначеного розміру заборгованості становить за період з вересня 2007 р. по жовтень 2007 р. 1840,64 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська».

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська»  3% річних за період з 30.07.2007 р. по 26.11.2007 р. у розмірі 321,15 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1712,78 грн. та 1804,55 грн. штрафу.

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів згідно пункту 2.4 дійсного Покупець сплачує Постачальнику пеню у відповідності з Законом України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1712,78 грн. за період з 30.07.2007 р. по 26.11.2007 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у випадку затримки оплати за відвантажений товар більш ніж на 25 банківських днів від строків зазначених в пункті 2.4.1 Договору, Покупець, окрім пені, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми неоплаченого в строк товару.

Заявлена позивачем сума штрафу у розмірі 1804,55 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу на 90 % та стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська»  суму штрафу у розмірі 180,46 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позовних вимог в частині стягнення недотриманого прибутку у розмірі 1103,50 грн.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача,  суд вважає за можливе вказану заяву  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник  Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.» дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.»  підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі  в частині стягнення недоотриманого прибутку  у розмірі 1103,50 грн. підлягає припиненню.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті  85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20.02.2008 р.

  З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська»  (83008, м. Донецьк, Куйбишевський район, ідентифікаційний код 33966997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційне підприємство «Далі ЛТД.» (95493, АР Крим,  м. Сімферополь, 9-й кілометр Московського шосе, ідентифікаційний код  20757277, р/р № 26000440450270 у КРФ АКБ УСБ м. Сімферополя, МФО 324010) 36091,07 грн. основного боргу,   1840,64 грн. інфляційних втрат, 321,15 грн. річних, 1712,78 грн. пені, 180,46 грн. штрафу, 417,70 грн. державного мита та 114,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1103,50 грн. недоотриманого прибутку провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.