ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
РІШЕННЯ
Іменем України
24.01.2008 | Справа №2-22/14019-2007 |
За позовом – ВАТ «Крименерго», м.Сімферополь
До відповідача - ВАТ « Феодосійська суднобудівна компанія «Море»,м.Феодосія
Про стягнення 151446,61 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - Сіроткіна О.М. – пред-к, дов. від 01.06.2007 р.
Від відповідача - Облетова Г.В. – пред-к, дов. від 14.11.2005 р.
Мазур О.А. – пред-к, дов .№ 001/19 від 05.11.2007 р. .
Сутність спору: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» (далі позивач), звернулось до суду з позовною заявою, в якою просило поновити строк позовної давності , стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі відповідач) 151446, 61 грн. - суми за перевищення граничних величин обсягу споживання електричної енергії. Вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив в терміни, передбачені договором на користування електричною енергією, вартість спожитої електричної енергії за липень 2004 р. , тому позивач здійснив коригування рівня спожитої електричної енергії до рівня оплати, перерахував вартість спожитої електричної енергії, надіслав останньому рахунок, який на час звернення до суду не сплачений .
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі .
Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 20.11.2007 р., надав відзив на позов ( вих. № 170/83 від 18.10.2007 р.) , в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що у позивача не було підстав для зменшення договірної величини рівня споживання електричної енергії у липні 2004 р. та були відсутні підстави для перерахування вартості спожитої ним електричної енергії у зазначений період часу.
У судових засіданнях представники відповідача наполягали на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ :
Між позивачем та відповідачем 17.01.2002 р. був укладений Договір №155 на постачання електричної енергії , предметом якого було регулювання відносин між сторонами з постачання електроенергії та сплати її вартості. При його укладенні сторони домовились, що під час виконання умов договору , а також по всім питанням., яки ним не обумовлені, вони мали керуватися діючим законодавством та Правилами користування електричною енергією
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору позивач прийняв на себе зобов'язання по постачанню електроенергії відповідачу, а останній повинен був сплачувати її вартість.
Порядок розрахунків був визначений сторонами у ст. 3 договору.
Відповідач мав проводити оплату згідно з діючими тарифами до 22 числа поточного місяця за електричну енергію , спожиту в період з 17 числа попереднього місяця до 17 числа поточного місяця ( п. 3.1).
У п. 4.1. договору було визначено , що у разі відсутності оплати за електричну енергію через 5 днів після дати розрахунку , визначеної у п. 3.1. договору, позивач письмово повідомляє відповідача про дату та час відключення його або зменшення споживання ним електроенергії.
Порядок проведення розрахунків за електроенергію був додатково визначений сторонами у р. 8 договору, згідно з п. 1 якого відповідач мав сплачувати до 1 числа поточного місяця 60 % плануємого обсягу місячного споживання електричної енергії, до 10 числа поточного місяця – 30% плануємого обсягу місячного споживання електричної енергії, до 22 числа поточного місяця - зробити повний розрахунок за показниками прибору обліку , здійснити інші платежі згідно з наданими позивачем рахунками.
У п. 9.4 с сторони визначили, що договір № 155 був укладений на термін до 31.12.2002 р., набирав сили зі дня його підписання сторонами і вважався щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не надійшло заяви від однієї зі сторін про його припинення або перегляд.
На момент укладення зазначеного договору діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), ст. 151 якого визначала, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію або утриматися від виконання певних дій, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні були виконуватись належним чином та у встановлений термін (ст. 161 ЦК). Згідно зі ст. 162 ЦК не допускалось відмова від виконання зобов'язання.
На момент розгляду спору набрали сили Господарський кодекс України і новий Цивільний кодекс України.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Ст. 275 ГК України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію і дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію використовуваного їм енергетичного устаткування. У ст. 277 ГК України передбачено, що абонент користується енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються КМУ. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом .
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.п.) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання повинне викониватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України( ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є угода двох і більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України). У відповідності зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона ( постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачу, абоненту) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується сплачувати вартість прийнятих ресурсів( ст. 714 ЦК України).
Під час виконання сторонами умов договору №155 сторони були зобов'язани керуватись чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричної енергії (далі ПКЕЕ).
Ст.26 Закону України “Про електроенергетику” встановлює, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог договору про постачання енергії.
Постановою НКРЕ № 928 від 22.08.2002 р. були затверджені Правіла користування електричною енергією ( далі ПКЕЕ), яки зареестровані у Мінюсті України № 903/7191 від 14.11.2002 р.
П. 5.3 ПКЕЕ встановлював, що за результатами розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії корегувалась до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії.
До такого законодавства, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням та використанням електричної енергії, крім Закону України “Про електроенергетику” і ПКЕЕ також відносився затверджений Постановою КМУ від 09.04.2002 р. № 475 Порядок постачання електричної енергії споживачам (далі Порядок). Цім порядком було передбачено регулювання постачання електричною енергією шляхом встановлення граничних величин споживання та передбачено, що граничні величини її споживання і потужності доводилсь споживачам як договірні величини в терміни, обумовлені договорами. Відповідно до п. 11 порядку за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів корегувалась за рівнем фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. Споживачі у випадку перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії несли відповідальність згідно зі ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (п. 13 Порядку).
Згідно зі п.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачують п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитої і договірної величини.
До матеріалів справи залучений рахунок № 155 від 20.07.2004 р. , який був надісланий позивачем на адресу відповідача. В зазначеному рахунку визначено, що за липень 2004 р. відповідач мав сплатити 53728, 14 грн.
Відповідачем надані копії платіжних документів , яки підтверджують здійснення ним оплати за електричну енергію , спожиту у липні 2004 р. Так ним надані копії платіжного доручення № 251349 від 05.07.2004 р. про перерахування на визначений позивачем рахунок 15000 грн., платіжного доручення № 260478 від 07.07.2004 р. – про перерахування 5000 грн., № 260479 від 08.07.2004 р. – про перерахування 20000 грн., № 260509 від 09.07.2004 р. – про перерахування 5000 грн., № 260622 від 15.07.2004 р. - про перерахування 5000 грн., № 260671 від 26.07.2004 р. – про перерахування 15000 грн. , № 260778 від 29.07.2004 р. – про перерахування 10999,92 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що вказані суми були перераховані у дні, зазначені у визначених вище платіжних документах.
Вивчивши матеріали справи , вислухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку , що , виходячи з обсягу електроенергії, за яку мав розрахуватися згідно з рахунком № 155 відповідач у липні 2004 р., умов договору №155 від 17.01.2002 р., ним своєчасно до 22 липня 2004 р. проведені розрахунки на загальну суму 50000 грн., затримано перерахування – 3728,14 грн. , що є вартістю 12759 кВт.
За таких умов , приймаючи до уваги вартість електричної енергії , визначеної у рахунку № 155 від 20.07.2004 р. , керуючись Законом України “Про електроенергетику” та ПКЕЕ , суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 18641 грн. п'ятикратної вартості 12759 кВт., за споживання яких у липні 2004 р. він не перерахував кошти у строки, встановлені в договорі №155.
Надані позивачем документи свідчать про те, що господарським судом АРК був прийнятий до розгляду 04.02.2006 р. позов Прокурору Центрального району м. Сімферополя, діючого в інтересах держави в особі позивача, про стягнення з відповідача 151 446,61 грн.( справа № 2-22/544-2006 ) . Ухвалою господарського суду АРК від 17.07.2007 р. провадження по справі № 2-22/544-2006 було припинено з приводу того, що прокурор має звертатися до суду с позовами і інтересах державних органів . установ та організацій , а ВАТ «Крименерго» є самостійним суб’єктом господарювання
В силу викладеного, керуючись 267 ЦК України, суд вважає поважною причину пропущення позивачем позовної давності по стягнення з відповідача 155446,61 грн. та задовольняє його клопотання про поновлення строку для звернення до суду.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в розмірі задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України .
За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 24.01.2008 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Згідно зі ст. 84 ХПК України рішення оформлене і підписане 01.02.2008р.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України , суд
ВИРІШІВ :
1. Поновити Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» (м.Сімферополь, вул.Київська 74/6, ЗКПО 00131400) строк для подання позовної заяви.
2. Позов задовольнити частково .
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (м. Феодосія, п. Приморський, вул. Десантніков 1, п/р 26000301350655 у філії «Відділенні ПІБ м.Феодосія, МФО 324388 ,ЗКПО 14309008 та інших рахунків) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (м.Сімферополь, вул.Київська 74/6, п/р 260303071142 ,МФО 324805, ЗКПО 00131400) 18641 грн. заборгованості , 186,41 грн. держмита, 14,52 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу.
4. В іншій частині позовних вимог – у задоволені позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законої сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.