ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16.10.06р. | Справа № А22/332 |
За позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту
інвалідів м.Дніпропетровськ
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір», м.Дніпропетровськ
Про стягнення 2018 грн. 75 коп.
Суддя Пуппо Л.Д.
Представники:
Від позивача
Від відповідача Смирнов Г.М. –дир.
СУТЬ СПРАВИ
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з по зовною заявою про стягнення з відповідача 2018 грн. 75 коп., що складають суму штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця для забезпечення праце влаштування інвалідів.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що його підприємство не повинно займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування, до нього не зверталися ні органи, які займаються працевлаштуванням інвалідів, ні самі інваліди, крім того, посилається на відсутність у нього в 2005 році прибутку, що на його думку, також не дає підстав для задоволення вимог.
ВСТАНОВЛЕНО
Відповідно до звіту відповідача про працевлаштування інвалідів за формою 10-П1 за 2005 рік, що залучено позивачем до матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становила 8 працівників, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року №876-Х11 (876-12) (далі-Закон) становить 1 робоче місце, тоді як фактично не було зайнято жодного робочого місця.
Згідно з частиною 1 статті19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робо чих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсо тків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кіль кість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачу ють відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санк ції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відпові дному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце незайняте інвалідом.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування ін валідів (далі-Положення), затвердженим постановою КМ України від ОЗ.О5.95. № 314, визнано, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці ін валіда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановле ним вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеці альною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом пра цевлаштування на ньому інваліда (п.З); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.5).
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведе ного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може вико ристовуватися праця інвалідів.
При цьому частиною 1 статті 18 Закону і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з врахуванням побажань, стану здоров"я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, обов"язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов"язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров"я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав суду доказів того, що на підприємство відповідача направлялися пропозиції щодо працевлаштування інвалідів, або інваліди самі зверталися до товариства (відповідача) з метою працевлаштування, а їм було в цьому відмовлено.
З огляду на викладене у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, статтями 94, 160-163, 167, 186, 254, п.6 розд. УП Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Пуппо Л.Д.