ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

25.02.2008

Справа №2-15/16992-2007

За позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» (36008, м. Полтава, вул.. Великотирнівська, 22а, ідентифікаційний код 32636107)

До відповідача Дочірнього підприємства Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія» (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 47, ідентифікаційний код 01432055)

Про стягнення 124037,10 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Мохнія І.Ю., довіреність № 24 від 31.01.2008 р., у справі

Від відповідача – Рижков С.В., довіреність № 286 від 14.01.2008 р., у справі

Обставини справи: Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія»   про стягнення 124037,10 грн., в тому числі: 85667,60 грн. основного боргу за Договором № 132/05 від 16.12.2005 р., 3541,12 грн. річних, 236,11 грн. пені, 29731,85 грн. заборгованості згідно рахунку-фактури № 0000055 від 14.11.2005 р., 4860,42 грн. заборгованості згідно рахунку-фактури № 0000050 від 14.04.2006 р., судових витрат. Крім того, позивач просить суд розглянути можливість стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в порядку та в розмірі, встановленому законодавством за не надання відповіді на претензію та порушення строків розгляду претензії.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого йому товару за договором № 132/05 від 16.12.2005 р. на суму 85667,60 грн., а також по оплаті поставленого товару згідно рахунку-фактури № 0000055 від 14.11.2005 р. у розмірі 29731,85 грн., згідно рахунку-фактури № 0000050 від 14.04.2006 р. у розмірі 4860,42 грн.,  Вказана заборгованість до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

14.01.2008 р. до господарського суду надійшла заява від позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 143930,75 грн., в тому числі: 85667,60 грн. основного боргу за Договором № 132/05 від 16.12.2005 р., 19893,65 грн. інфляційних втрат, 3541,12 грн. річних, 236,11 грн. пені, 29731,85 грн. заборгованості згідно рахунку-фактури № 0000055 від 14.11.2005 р., 4860,42 грн. заборгованості згідно рахунку-фактури № 0000050 від 14.04.2006 р., судових витрат. Крім того, позивач просить суд розглянути можливість стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в порядку та в розмірі, встановленому законодавством за не надання відповіді на претензію та порушення строків розгляду претензії.

Судом вказана заява була задоволена, прийнята зміна позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від пункту 3 позовних вимог щодо розгляду питання про можливість стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в порядку та в розмірі, встановленому законодавством за не надання відповіді на претензію та порушення строків розгляду претензії.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов визнав позов частково у розмірі 121775,07 грн.

У судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений за згодою сторін в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

16.12.2005 р. між Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» (Виконавець)(позивач) та Дочірнім підприємством Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія» (Замовник)(відповідач) був укладений договір № 132/05. (а.с. 11-12)

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Виконавець зобов’язаний на завдання Замовника виконати зі своїх матеріалів та своїми засобами, а Замовник прийняти та оплатити на умовах даного договору капітальний ремонт зазначених в договорі об’єктів.

Згідно з пунктом 3.2 Договору вартість робіт складає 171367,60 грн. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця 119957,32 грн. протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами дійсного Договору. Залишкові 51410,28 грн. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.1 Договору здача виконаних Виконавцем робіт та приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 календарних днів з моменту письмового повідомлення Замовника про готовність робіт до здачі.

По закінченні робіт Виконавець оформлює акт приймання-здачі робіт та передає їх представнику Замовника протягом 5-ти календарних днів.

Строк дії Договору визначений пунктом 9.1 Договору та становить з дати підписання до 31.12.2006 р.

Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором було виконано капітальний ремонт об’єкті, зазначених у Договорі на загальну суму 171367,60 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи актом здавання-приймання виконаних робіт від 22.06.2006 р. по Договору.  (а.с. 18)

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Дочірнім підприємством Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія» була перерахована сума авансу у розмірі 85700,00 грн.

Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості виконаних позивачем робіт  у відповідності до умов договору у розмірі 85667,60 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 85667,60 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Крім того згідно рахунку-фактури № 0000055 від 14.11.2005 р. (а.с. 25) та видаткової накладної № РН-0000010 від 03.03.2006 р. (а.с. 23) а також рахунку-фактури № 0000050 від 14.04.2006 р. (а.с. 28) та видаткової накладної № РН-0000026 від 28.04.2006 р.  (а.с. 26) позивачем було здійснено поставу відповідачу товару на суму 29731,85 грн. та 4860,42 грн. відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача вимоги про сплату вартості поставленого товару, проте вказані вимоги були відповідачем проігноровані.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.  

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 85667,60 грн. заборгованості за виконаний позивачем капітальний ремонт згідно Договору № 132/05 від 16.12.2005 р., через що  вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія»  заборгованості у розмірі 85667,60  грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар, то суд вважає за необхідне повідомити також наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Так, 14.08.2007 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 215 з вимогою про оплату боргу в тому числі по рахунку-фактурі № 0000055 від 14.11.2005 р. у розмірі 29731,85 грн. а також рахунку-фактурі № 0000050 від 14.04.2006 р. у розмірі 4860,42 грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 14.08.2007 р., про що свідчить штам вхідної кореспонденції відповідача за вх.№ 1111. (а.с. 31)

Однака дана претензія була залишена відповідачем без уваги.

Таким чином, відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за отриманий від позивача товар.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 29731,85 грн. та 4860,42 грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія» заборгованості у розмірі 34592,27 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 19893,65 грн. інфляційних втрат, 3541,12 грн. річних за прострочення виконання зобов’язання за Договорм № 132/05 від 16.12.2005 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість у розмірі 85667,60 грн., сума інфляційних втрат розрахована із розрахунку зазначеного розміру заборгованості становить за період з серпня 2006 р. по 21.11.2007 р. 18793,65 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Дочірнього підприємства Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія».

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія»   3% річних за період з 06.07.2006 р. по 21.11.2007 р. у розмірі 3541,12 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 236,11 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, виходячи з умов договору розмір пені за порушення відповідачем строків оплати розраховується наступним чином :

85667,60 грн. (сума заборгованості) х 182 дн. (кількість днів прострочення) х 0,2% (процент пені за день прострочення) = 31183,01 грн.

85667,60 грн. (сума заборгованості) х 182 дн. (кількість днів прострочення) х 17 % (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 7261,80 грн.

Оскільки сума 31183,01 грн. розрахована з урахуванням 0,2% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то виходячи з вимог пункту 6.2 Договору розмір пені повинен становити 7261,80 грн.

Оскільки позивачем заявлений розмір пені до стягнення  236,11 грн., а суд не має права без заяви сторони вийти за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума пені у розмірі 236,11 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

          У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від пункту 3 позовних вимог щодо розгляду питання про можливість стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в порядку та в розмірі, встановленому законодавством за не надання відповіді на претензію та порушення строків розгляду претензії.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача,  суд вважає за можливе вказану заяву  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник  Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс»  дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже клопотання Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс»   підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі  в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в порядку та в розмірі, встановленому законодавством за ненадання відповіді на претензію та порушення строків розгляду претензії підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті  85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.02.2008 р.

  З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства Національної Акціонерної Компанії «Надра України» «Кримгеологія» (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 47, ідентифікаційний код 01432055) на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» (36008, м. Полтава, вул.. Великотирнівська, 22а, ідентифікаційний код 32636107, р/р № 26006054501446 в КБ «Приватбанк» м. Полтава МФО 331401) 85667,60 грн. залишкової вартості виконаних робіт за Договором № 132/05 від 16.12.2005 р., 19893,65 грн. інфляційних втрат, 3541,12 грн. річних, 236,11 грн. пені, 34592,27 грн. заборгованості за поставлений товар, 1439,31 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.