Справа № 2-а-2333/11

Категорія 10.3.1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

  1 серпня 2011 року                                            Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Токарської І.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов’язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про зобов’язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії як дитині війни. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2011 року позивачу така допомога не виплачувалася в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Тому просила суд зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплату державної соціальної допомоги як дитині війни за період з січня 2011 року по дату винесення рішення по справі відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 18 липня  2011 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача Михайленко Л.І. подала до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказала, що проти задоволення позову заперечують, оскільки пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю. Підтвердили, що позивач наділена правовим статусом дитини війни і отримує підвищення до пенсії як дитина війни.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до часткового задоволення.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі, у січні-липні 2011 року позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 49 гривень 80 копійок щомісячно, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, пенсійним посвідченням НОМЕР_1 із проставленим у ньому штампом „дитина війни”, повідомленням управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про виплату надбавки позивачу, як дитині війни.

          Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 1 січня 2008 року, текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік. Положення п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року, тому суд приходить до висновку про підставність позовних вимог про зобов’язання відповідача –управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 15 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, враховуючи при цьому, що позивачу у січні-червні 2011 року було нараховано та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 49 гривень 80 копійок відповідно до вимог постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу застосуванню підлягають норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на підставі якої здійснювалось нарахування підвищення до пенсії позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

          Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу він встановлюється у розмірі передбаченого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати позивачу вказаного підвищення до пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік” від 23 грудня 2010 року передбачено у 2011 році прожитковий мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць особу в  розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 894 гривні,  з 1 квітня - 911 гривень,  з 1 жовтня - 934 гривні,  з  1  грудня  - 953 гривні  та  для тих,  хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: …осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року) управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у січні-червні 2011 року  управлінням Пенсійного фонду України в Маневицькому районі, де позивач перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку про підставність вимог позивача, що саме на відповідача - управлінням Пенсійного фонду України в Маневицькому районі має бути покладено обов’язок провести перерахунок і виплату позивачу підвищення пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 15 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно. При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування позивачу підвищення пенсії не у конкретному розмірі, а в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки саме на управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі покладено обов’язок проводити нарахування, перерахунок та виплату підвищення до пенсій дітям війни у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обґрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано до суду адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії лише 15 липня 2011 року. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем в поданій до суду позовній заяві не вказано, а тому суд вважає, що під час вирішення даного спору слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

Відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнені прикінцеві положення пункту  4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50, 51, 52, 54 Закону  України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”, статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опублікувані в газеті «Голос України»за 18 червня 2011 року №110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за статтями  39, 50, 51, 52, 54 Закону  України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті «Урядовий кур’єр»за 23 липня 2011 року № 133 (4531). А тому беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення лише по 22 липня 2011 року включно.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 15 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині перерахунку та виплати пенсії підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9.07.2003 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов задовольнити частково.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 15 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням виплачених сум.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                                  Суддя: