ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
18.12.2007 | Справа №2-15/13061-2007 |
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005)
До відповідача Комунального підприємства ремонтно-експлуатаційної організації № 2 (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Київська, 64/1, ідентифікаційний код 24406635)
Про стягнення 11823,30 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Крупський О.Є., довіреність № 5/ю від 23.07.2007 р., у справі
Від відповідача – Хамлак М.М., довіреність № 1085 від 03.09.2007р., у справі
Обставини справи: Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства ремонтно-експлуатаційної організації № 2 про стягнення 11823,30 грн. за договором № 664 від 15.11.2005 р. про відпустку води з комунального водопроводу та приймання стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, в тому числі суму основного боргу у розмірі 11641,28 грн., 3% річних у розмірі 30,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 35,21 грн., пеня у розмірі 116,74 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 664 від 15.11.2005 р. про відпустку води з комунального водопроводу та приймання стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 11641,28 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 30,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 35,21 грн., пеня у розмірі 116,74 грн.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.10.2007 р. позивача по справі Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму було замінено правонаступником в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму».
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що в рахунок за червень 2007 р. позивачем була включена сума 5172,66 грн., з якою відповідач не погоджується та вважає її безпідставною.
У справі оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно статуту Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» є правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму на підставі постанови Ради Міністрів АР Крим від 23.11.2005 р. № 540.
15 листопада 2005 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (Водоканал)(позивач) та Комунальним підприємством ремонтно-експлуатаційної організації № 2 (Абонент)(відповідач) укладено договір № 664 про надання послуг з водопостачання та водовідведення.(а.с. 4-7)
Крім того, між сторонами був укладений Договір № 664а від 17.07.2006 р. з метою виробництва та надання послуг по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню жилого фонду, який знаходиться на балансі відповідача тощо.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору № 664 позивач приймає на себе зобов’язання постачати воду з комунального водопроводу та надавати послуги по водовідведенню, а відповідач зобов’язується своєчасно сплачувати за отримані послуги а також інші платежі на умовах дійсного Договору.
Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставлених рахунків. (пункт 3.1 Договору)
Згідно з пунктом 3.4 Договору розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення встановлюється в один місяць.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що рахунок підлягає оплаті протягом 5 банківських днів.
Відповідачу пред’являлися рахунки на оплату, в яких вказувалось про обсяг наданих послуг, тарифи і загальна сума, яка підлягає сплаті, зокрема :
рахунок –акт № 664 від 22.04.2007 р. на суму 5868,55 грн. наданих послуг;(а.с. 48)
рахунок –акт № 664 від 22.05.2007 р. на суму 309,87 грн. наданих послуг; (а.с. 49)
рахунок –акт № 664 від 22.06.2007 р. на суму 5482,53 грн. наданих послуг.(а.с. 50)
Однак, як зазначає позивач, відповідач зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування та водовідведення по виставленим рахункам не виконував належним чином, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2007 р. у розмірі 11641,28 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій, передбачених пунктами 8, 10 Договору.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач не погоджується з обсягом послуг, включених у рахунок № 664 від 22.06.2007 р. на загальну суму 5482,53 грн.
Так, позивачем у вказаний рахунок серед інших послуг включено нарахування по акту «ж/ф вул.. Київська, 52/50» на суму 5172,66 грн.
Матеріали справи свідчать, що 15.06.2006 р. сторонами був складений акт № 664 про виявлення витоку води з дворового крану за адресою вул.. Київська, 50.
Позивачем була нарахована сума до сплати відповідачу об’єм витоку 5022 куб.м . на загальну суму 5172,66, яка була включена в рахунок від 22.06.2007 р., як виток, який відбувся у внутрішній мережі відповідача.
Згідно з пунктом 1.12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65 від 01.07.1994 р. з наступними змінами, водопровідні вводи до зовнішнього зрізу будинків житлового фонду місцевих органів влади, житлобудівних кооперативів (надалі - ЖБК), усі магістральні й розподільні внутрішньоквартальні мережі комунального водопроводу, а також вуличні водорозбірні колонки, призначені для колективного водокористування, передаються забудовником у робочому стані на баланс Водоканалу для подальшої експлуатації.
Згідно з пунктом 4.9 Правил якщо встановлення водолічильників на внутрішній водопровідній мережі неможливе, то вони, як виняток, після узгодження з Водоканалом, можуть бути встановлені на вводі до зрізу будівлі або до межі території об'єкта чи на зовнішній водопровідній лінії. У цьому разі водомірні камери, водомірні вузли разом з запірною арматурою та трубопроводом до об'єкта повинні перебувати на балансі абонента, що обслуговує та ремонтує їх.
Тобто для того, щоб як вийняток встановити лічильник обліку води до зрізу будинку необхідно узгодити межі балансової приналежності.
Доказів того, що в даному випадку має місце саме така виняткова ситуація, і що вказана дільниця водопроводу по вул.. Київська, 50, яка знаходиться за межами внутрішньої водопровідної мережі (дворовий кран,) знаходилась саме на балансі відповідача позивачем суду не представлено в той час, як за приписами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Як вбачається з матеріалів справи, обов’язковими додатками до укладених між сторонами Договорів № 664 та № 664а є :
1.Схема зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж.
2. Акт меж обслуговування мереж.
Судом неодноразово запрошувалися зазначені додатки до договорів, проте в порушення вимог суду, вказані документи позивачем представлені не були. Більш того, представник позивача пояснив у судовому засіданні, що зазначені у Договорах додатки не були укладені сторонами.
Позивачем не представлено також Доказів того, що спірний дворовий кран по вул.. Київській, 50 не знаходиться на балансі Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», а переданий на баланс Комунального підприємства ремонтно-експлуатаційної організації № 2.
Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд може залишити позов без розгляду.
Позовні вимоги| позивача| в частині стягнення| з відповідача 5172,66 грн. нарахувань по акту від 15.06.2007 р., включених позивачем в рахунок № 664 від 22.06.2007 р., підлягають залишенню без розгляду на підставах пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не були виконані вимоги суду та не були надані належні докази балансової приналежності спірного дворового крану за адресою вул.. Київська, 50.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість та станом на 20.12.2007 р. становить 6488,29 грн., в тому числі:
5868,55 грн. по рахунку № 664 від 22.04.2007 р.
309,87 грн. по рахунку № 664 від 22.05.2007 р.
309,87 грн. по рахунку № 664 від 22.06.2007 р. (5482,53 грн. – 5172,66 грн.), яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 35,21 грн. та 3% річних у розмірі 30,07 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Судом встановлено, що сума інфляційних втрат у розмірі 35,21 грн. нарахована позивачем правомірно, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Комунального підприємства ремонтно-експлуатаційної організації № 2.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 30,07 грн., нарахована позивачем, та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Комунального підприємства ремонтно-експлуатаційної організації № 2.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 116,74 грн.
Пунктом 9.1.1 Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг Споживач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд може залишити позов без розгляду.
Позовні вимоги позивача| в частині стягнення| з відповідача 116,74 грн. пені підлягають залишенню без розгляду на підставах пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не були виконані вимоги суду та не був наданий обґрунтований розрахунок пені з вказівкою періоду стягнення пені з урахуванням вимог чинного законодавства.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 5 статті 81, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства ремонтно-експлуатаційної організації № 2 (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Київська, 64/1, ідентифікаційний код 24406635) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005, р/р 26003300081001 у ЯФ АБ «Південний», МФО 384522) 6488,29грн. заборгованості, 30,07 грн. 3% річних, 35,21 грн. інфляційних втрат, 65,54 грн. державного мита та 65,41 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позов залишити без розгляду.
4. Наказ видати після| набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.