ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
14.01.2008 | Справа №2-15/10559-2007 |
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Бахчисарая» ( 98404 АР Крим м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6)
До відповідача ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» (98400 АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 34)
Про стягнення 11004, 94 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Пимшин С.М., довіреність № 563/01 від 17.08.2007 р. у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до ВАТ « Бахчисарайське АТП-14340» про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 11004, 94 грн. , у тому числі: 8367, 34 грн. – основного боргу, 561, 43 грн. – пені, 585, 71 грн. – штрафу, 312, 45 грн. – 3 % річних за договором № 45 від 01.01.2006 р. на відпуск води (водопостачання) з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.
Позивач заявою про зміну позовних вимог № 683/01 від 11.10.2007 р. збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 8367, 34 грн. – основного боргу, 1340,41 грн. – пені, 946,35 грн. – штрафу, 1178,01 грн. – індекс інфляції, 312,45 грн. – 3 % річних.
Судом заява позивача прийнята до розгляду.
Ухвалою ГС АР Крим від 14.01.2008 р. у справі позивача - Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства замінено на Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Бахчисарая».
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 45 від 01.01.2006 р. на відпуск води (водопостачання) з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 8367,34 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не представив. 14.01.2008 р. від нього надійшла телеграма з клопотанням відкласти розгляд справи у зв’язку з підготовкою матеріалів для укладення мирової угоди.
Представник позивача у судовому засідання заперечував проти укладання мирової угоди та наполягав на розгляді справи за матеріалами, що є у справі.
Враховуючи те, що справа неодноразово відкладалась судом, те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідношення між сторонами, а також те, що матеріалів справи достатньо для вирішення справи по суті, судом не вбачаться підстав для задоволення клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи.
За такими обставинами, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно пункту 1.1 статуту Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчиарая» є правонаступником Бахчисарарйського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540.
01 січня 2006 року між Бахчисарайським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та ВАТ « Бахчисарайське АТП-14340» (Абонент)(відповідач) укладено договір № 45 на відпуск води (водопостачання) з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с. 32-35)
Згідно з пунктом 1.1 Договору Водоканал бере на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення.
Згідно з пунктом 3 Договору всі розрахунки за відпуск води та приймання стоків здійснюється в наступні строки та в наступному порядку: розрахунковий період встановлюється один місяць – орієнтовано з 20 по 19 число наступного місяця.
Розрахунок за отриманні послуги по водопостачання та водовідведення виконується грошовими засобами у триденний термін з дня отримання рахунку.
Позивач обов’язки за договором виконував у повному обсязі.
На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки № 45 від 24.02.2006 р., № 45 від 23.03.2006 р., № 45 від 20.04.2006 р., № 45 від 2.05.2006 р., № 45 від 23.06.2006 р., № 45 від 24.07.2006 р., № 45 від 28.08.2006 р.. № 45 від 21.09.2006 р., № 45 від 23.11.2006 р., № 45 від 30.10.2006 р., № 45 від 25.12.2006 р. , №. 45 від 23.01.2007 р., № 45 від 19.02.2007 р., № 45 від 22.03.2007 р.. № 45 від 23.04.2007 р., № 45 від 23.05.2007 р., № 45 від 20.06.2007 р. за період з лютого 2006 р. по червня 2007 р. на суму 24054,24 грн. (а.с. 37-53).
Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунках.
Відповідачем було частково оплачено вказані рахунки у розмірі 15686,90 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 8367,34 грн. за період з лютого 2006 р. по червень 2007 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8367,34 грн. за період з лютого 2006 р. по червень 2007 р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на січень 2006 р. (а.с. 6) та акту звірки взаєморозрахунків станом на жовтень 2007 р. (а.с.60) , а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Позивач зміною позовних вимог № 683/01 від 11.10.2007 р. збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 8367, 34 грн. – основного боргу, 1340,41 грн. – пені, 946,35 грн. – штрафу, 1178,01 грн. – індекс інфляції, 312,45 грн. – 3 % річних.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 1178,01 грн. та 3% річних у розмірі 312,45 грн. у період з лютого 2006 р. по червень 2007 р.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» за період з лютого 2006 р. по червень 2007 р. р. становить 1178,01 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 312,45 грн. за період з лютого 2006 р. по червень 2007 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340».
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 1340,41 грн. за період з 01.02.2006 р. по 24.07.2007 р. та штраф у розмірі 946,35 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 3 Договору сторони передбачили відповідальність Абонента за несвоєчасну оплату наданих рахнків Водоканалом у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми, по котрій допушена прострочка виконання за кожний день прострочення.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1340,41 грн. за період з 01.02.2006 р. по 24.07.2007 р. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, пунктом 3 Договору сторони передбачили додаткову відповідальність Абонента за прострочення сплати виставлених рахунків більш тридцяті календарних днів у вигляді штрафу у розмірі 7 % вказаної суми.
Судом встановлено, що заявлений розмір штрафу у 946,35 грн. нарахований у відповідності з положеннями договору та нормами чинного законодавства, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача складає 2286,76 грн.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань по оплаті наданих позивачем послуг за відпуск води та приймання стоків не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 90 % та стягнути з ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» загальну суму штрафу та пені у розмірі 228,68 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що позивачем при збільшення розміру позовних вимог не було доплачено держане мито у розмірі 11,40 грн., що є порушенням частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).
Позивачем заявлена позовна вимога зокрема про стягнення 12144,56 грн.
Так 1 відсоток від вказаної суми становить 121,45 грн., тоді як з платіжного доручення № 1038 від 23.07.2007 р., доданого до позовної заяви, держмито сплачено у розмірі 110,05 грн.
Отже, вказана сума державного мита у розмірі 11,40 грн. підлягає стягненню з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Бахчисарая» в доход Державного бюджету України.
Вказаний висновок суду відповідає також пункту 4.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.01.2008 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» (98400 АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 34; р/р 260069601 в КРД АППБ «Аваль», МФО 384470, ЗКПО 03114690) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Бахчисарая» ( 98404 АР Крим м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6; р/р 260069384 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 05450357) 8367,34 грн. заборгованості, 312,45 грн. 3% річних, 1178,01 грн. інфляційних втрат, 228,68 грн. штрафних санкцій, 100,80 грн. державного мита та 97,94 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частини позову відмовити.
4. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Бахчисарая» ( 98404 АР Крим м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6; р/р 260069384 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 05450357) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в розмірі 11,40 грн.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.