ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
28.02.08р. | Справа № А23/622 |
За позовом Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут", м. Дніпропетровськ
Представник позивача: Ковріга Олена Іванівна, м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.Е.Р.К.У.Т", м. Дніпропетровськ
про визнання протиправним та скасування рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 81/19 "Про надання згоди ТОВ "Б.Е.Р.К.У.Т", код ЄДРПОУ 33973433, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення спортивного комплексу з
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Ковріга О.І., б/н дов. 14.09.07, представник
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Щусь О.Г. - дов. від 01.11.07, представник
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 81/19 "Про надання згоди ТОВ "Б.Е.Р.К.У.Т", код ЄДРПОУ 33973433, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення спортивного комплексу за адресою: Донецьке шосе в районі Кайдацького мосту (Амур-Нижньодніпровського району) від 19.09.07.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням порушені права позивача, оскільки позивач з 2001 року здійснює проектування спортивно-оздоровчого комплексу на спірній земельній ділянці відповідно до розпоряджень міського голови Дніпропетровської міської ради № 52-р від 23.01.01, № 281-р від 08.04.03. Опорюваними рішеннями ТОВ "Б.Е.Р.К.У.Т" узгоджено проведення землеустрою земельної ділянки за кодом ДЗК 63816005, а позивачу узгоджено проведення землеустрою земельної ділянки за кодом ДЗК 63816004, але фактично мова йдеться про одну й ту ж земельну ділянку, що підтверджено графічними матеріалами, які додані до вищевказаних документів.
У зв'язку з тим, що позивачем з 2001 року здійснено попереднє узгодження місця розташування спортивного комплексу по Донецькому шосе, отримані вихідні дані для проектування, отримано необхідні висновки та узгодження, відповідач не мав права надавати іншому підприємству (третій особі) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 55,897 га по Донецькому шосе 2-К м. Дніпропетровська.
За клопотанням позивача, відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, господарським судом у даній справі ухвалою від 27.11.07 вжито заходів забезпечення адміністративного позову.
У зв'язку з оскарженням третьою особою вищевказаної ухвали господарського суду від 27.11.07, провадження у справі зупинялось, справа була направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Е.Р.К.У.Т".
24.12.07 по справі № А23/622 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесена ухвала про повернення апеляційної скарги у зв'язку з надходженням заяви скаржника про відкликання апеляційної скарги.
У судовому засіданні 21.02.08 провадження у даній справі поновлено, про що винесено відповідну ухвалу.
21.02.08 третьою особою в судовому засіданні подано письмове клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.07 винесено ухвалу у справі № А12/263-07 між тими ж сторонами, про той же предмет з тих самих підстав.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином. Вимоги суду, визначені ухвалою у даній справі від 21.02.08, відповідачем не виконані.
Заяви та клопотання від відповідача до початку судового засідання не надходили.
Неявка представника відповідача у судове засідання за викладених обставин не перешкоджає вирішенню питань, пов’язаних в розглядом даної справи.
Позивач проти закриття провадження з визначених третьою особою підстав заперечує, надав письмові пояснення з цього приводу, посилаючись на те, що чинне законодавство та практика суддів свідчать про підсудність таких спорів саме адміністративним судам, так як спори між юридичними особами із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області у справі № А12/263-07 між тими ж сторонами законної сили на даний час не набрала, позивач її оскаржує в апеляційному порядку.
Суд, виходячи з предмету визначеного позивачем спору, фактичних обставин, вважає, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства на підставі наступного.
Відповідно до частини 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною 6 розділу VІІ "Прикінцевих та перехідних положень" цього Кодексу встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ч.1 п.6 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індівідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Даний спір випливає з земельних правовідносин і стосується порушення відповідачем права позивача на користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.ст. 12, 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
В даному випадку відповідач не виступає в якості суб'єкта владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в області земельних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій, а виступає в якості суб'єкта права власності на землю.
При цьому, судом також враховано п.15 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.07 № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" за якими встановлено, що якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Таким чином, суд вважає, що даний спір не є публічно-правовим, а земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків, власником якої є територіальні громади, відповідні органи державної влади згідно до ст.ст.12, 80 Земельного кодексу України та використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод, а тому даний спір носить господарський характер, повинен розглядатися господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу Укрваїни.
З огляду на викладене, суд вважає, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.94, п.5 ч.1 ст. 157, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України; набирає законної сили у відповідності з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | І.Ю. Добродняк |
Згiдно з оригіналом |
Помічник судді | Н.Ф. Голов'яшкіна |