ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.11.2007 | Справа №2-16/1453.1-2007А |
За позовом – Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту Алуштинської міської Ради, м. Алушта ( 98500, м. Алушта, вул. 50років Жовтня,6)
До відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті ( 98500, м. Алушта, вул. Хромих, 12)
Третя особа - Головне управління державного казначейства України в АРК ( 95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19)
Про визнання недійсним акту та скасування рішень
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Н.С.Хлебнікова
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача – Юрченко Д.О. – гол. фах., дов. б/н від 04.04.2007 року
від відповідача – Циганій В.Н. – гол. спец.ю/к, дов. № 791/01-01-5 від 17.02.2006 року
За участю третьої особи – Лукашевич К.В. – нач. юр. відділу, дов. № 23-11.0/02-3607 від 29.05.2007 року
Суть спору - Позивач – Комітет у справах сім’ї та молоді Алуштинської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду в м. Алушті АР Крим, третя особа – Відділення державного казначейства в м. Алушті, в якому просить визнати недійсним акт Управління ПФУ в м. Алушті № 148 від 28.10.2005р., а також скасувати рішення Управління ПФУ в м. Алушті АРК № 942-944, 946 від 14.11.2005р., № 491 від 12.07.2006р., № 1045 від 19.12.2006р., і сплачені на виконання рішень Управління ПФУ в м. Алушті повернути на р/р Комітету у справах сім’ї та молоді.
Позовні вимоги обґрунтовує безпідставністю проведеної перевірки, а також тим, що платіжні доручення на сплату страхових внесків до Управління ПФУ в м. Алушті були ним подані до Відділення державного казначейства в м. Алушті у строки, передбачені Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. №1058 – IV, але вони не були вчасно виконані внаслідок збою у програмному забезпеченні ВДК, що призвело до прострочення сплати страхових внесків та винесення спірних рішень про нарахування штрафних санкцій і пені.
Позивач також вважає, що відповідачем неправомірно, всупереч ч. 12 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», здійснювалось нарахування штрафних санкцій під час оскарження рішень в адміністративному порядку.
Відповідач проти позову заперечує та посилаючись на відповідні норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вказує, що цим законом не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати страхових внесків чи звільнення від фінансової відповідальності за порушення строків сплати самостійно визначених зобов’язань за будь-яких обставин.
Вважає, що спірні рішення Управління ПФУ в м. Алушті є похідними від акту перевірки № 148 від 28.10.2005р. та винесені у повній відповідності до чинного законодавства.
Третя особа пояснила суду, що 21.12.2005р. позивачем у Відділення державного казначейства в м. Алушті були надані платіжні доручення № 623 на суму 23,00грн., № 624 на суму 456,98грн., № 625 на суму 86,53грн., № 626 на суму 339,13грн., отримувач – Пенсійний фонд України, призначення платежу – фінансові санкції. При цьому, у порушення п. 4 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, у призначенні платежу не було вказано строк настання платежу. Інформацією ж про те, що вказані платіжні доручення надавались для оплати у ВДК в м. Алушті раніше 21.12.2005р., управління ГКУ у м. Алушті не володіє.
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 22.11.2007 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Згідно преамбули Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р. вказаний Закон, розроблений згідно Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і сплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених вказаним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду і фінансування за рахунок його коштів витрат на сплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових сплат застрахованим особам, членам їх сімей і іншим особам, передбаченим вказаним Законом.
Зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, яке було чинним раніше; кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування згідно з чинним Законом.
Приписами п. 4, 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 передбачено, що страхувальник зобов’язаний представляти звітність територіальним органам ПФУ в строки, в порядку і по формі, встановленим ПФУ; нараховувати, обчислювати та сплачувати в встановлені строки і в повному обсязі страхові внески; виконувати інші вимоги, передбачені даним Законом, а також нормативно – правовим актами, прийнятими згідно з даним Законом.
Статтею 18 даного Закону №1058 встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який стягується на всій території України в порядку, встановленому даним Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, які складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство; страхові внески не можуть зараховуватися в Державний бюджет України, бюджети інших рівнів, не належать до виключення з ПФУ або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися для цілей, не передбачених даним Законом; законодавством не можуть встановлюватися пільги по нарахуванню і сплаті страхових внесків або звільнення від сплати.
Як свідчать матеріали справи, з 11.10.2005р. по 24.10.2005р. відповідачем на підставі п. «а» ст. 3 Указу Президента України від 23.07.1998р. № 817/98 «Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності» проведена позапланова перевірка позивача з питання вчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, про що складено акт перевірки № 148 від 28.10.2005р.
Під час даної перевірки встановлено ряд порушень, в тому числі порушення повноти та вчасності перерахування авансових платежів на суму 913,96грн., за що до позивача по справі були застосовані штрафні санкції в розмірі 456,98грн. згідно з рішенням № 943 від 14.11.2005р.
Крім того, рішенням № 942 від 14.11.2005р. на підставі даного акту перевірки до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 170грн. за виявлену недоплату збору на суму 326,67грн.
Рішенням № 944 від 14.11.2005р. на підставі даного акту перевірки було застосовано штрафні санкції в розмірі 86,53грн. за виявлене порушення – неправильне застосування диференцьованої ставки, за що також донараховано збору в сумі 159,44грн.
Рішенням № 946 від 14.11.2005р. також застосовані фінансові санкції за надання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку та іншій звітності за період з 2004-2005р.р. в розмірі 339,13грн.
Як пояснив відповідач, рішення № 943, 944, 946 зараховані 08.12.2005р., рішення № 942 зі строком сплати 08.12.2005р. сплачено 21.12.2005р. А на борг, який залишився у позивача, за його несплату, було винесено рішення № 491 від 12.07.2006р. про застосування фінансових санкцій на суму 89,13грн., яке було зараховано тільки 28.07.2007р.
Рішення № 1045 від 19.12.2006р. є також похідним від акту перевірки № 148 та від невчасно сплачених санкцій за рішеннями № 942, 943, 944 та 946 від 14.11.2005р.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Ч. 1 ст. 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р. визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
До таких суб’єктів Закон відносить, в тому числі, страхувальників - роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також уповноважений банк - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено ст. 20 даного Закону, п. 4 якої встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків (п. 5 ст. 20 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України №1058 страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
При цьому, відповідно до п. 9 ст. 20 Закону України № 1058 днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду – день списання установою банку, установою державного казначейства України суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
А відповідно до п.п. 2 п. 9 ст. 106 Закону за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф в залежності від строку затримки платежу у розмірі: при затримці до 30 календарних днів, слідуючих за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми зобов’язання – у розмірі 10% своєчасно не сплачених вказаних сум; при затримці до 90 календарних днів включно – 20 % вказаних сум, при затримці більше ніж 90 календарних днів – 50% вказаних сум. Одночасно, на суми вчасно не сплачених (неперерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, розрахунок фінансових санкцій і пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку Комітету, яка формується за даними звітів платника, що розраховуються ним самостійно.
Згідно з ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби, в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені, а також фінансових санкцій, у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню або (та) фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, зазначені суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені, а також фінансових санкцій.
Суми коштів, що надходять від платника на рахунок органу Пенсійного фонду, насамперед, спрямовуються на погашення боргу у порядку календарної черговості його виникнення, незалежно від визначення платником цільового призначення цих коштів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нараховані за рішенням від 12.07.2006р. № 491 фінансові санкції та пеня були застосовані до Комітету правомірно, оскільки ним було допущено невчасну сплату сум, нарахованих страхових внесків за листопад 2005р. із строком затримки 1 день, про що свідчать дані картки особового рахунку та не заперечується позивачем по суті.
До того ж, у суду відсутні підстави вважати, що платіжні доручення № 623 на суму 23,00грн., № 624 на суму 456,98грн., № 625 на суму 86,53грн., № 626 на суму 339,13грн. були надані до Відділення державного казначейства в м. Алушті 07.12.2005р., а не 21.12.2005р, адже в матеріалах справи наявні копії вказаних платіжних доручень як датованих позивачем, так і прийнятих до виконання та виконаних 21.12.2005р.
Решту доводів позивача суд також не визнає обґрунтованими та заслуговуючими на увагу.
Більше того, як свідчать матеріали справи, позивач у порядку і строки, встановлені законодавством, спірні рішення по справі, винесені у жовтні та листопаді 2005р. не оскаржив, а сплатив штрафні санкції, без урахування пені, що і призвело до виникнення боргу зі збору в подальшому.
Крім того, суд вважає, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р. містить в собі вимогу про проведення документальних перевірок, за результатами яких складаються акти, які, в свою чергу, є підставою для притягнення до відповідальності страхувальників, які допустили порушення вимог Закону.
Доказів неправомірності чи безпідставності проведеної відповідачем перевірки позивача суду не надано.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Клопотанням № 563 від 13.11.2007р. позивач, у зв’язку з його перейменуванням, просив замінити позивача по справі - Комітет у справах сім’ї та молоді Алуштинської міської Ради, на правонаступника – Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту Алуштинської міської Ради, розглянувши яке суд вважає за необхідне задовольнити.
При вказаних обставинах суд вважає в задоволенні позову підлягає відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні –22.11.2007р.
Постанова складена в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –30.11.2007р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.55, 98, 150, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Замінити позивача – Комітет у справах сім’ї та молоді Алуштинської міської Ради, м. Алушта, на правонаступника – Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту Алуштинської міської Ради, м. Алушта.
2. В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.