Справа №  2-214/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          09.06.2011  року.  Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, у складі:

Головуючого судді                  Середа А.В.,

при секретарі                            Махлай С.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 та ВГІРФО Кременчуцького ГУ МВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання деяких положень договору про іпотечний кредит недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

До Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області звернувся ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_2 та ВГІРФО Кременчуцького ГУ МВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

У позовній заяві позивач за первинним позовом вказав, що ОСОБА_2 порушив зобов’язання за кредитним договором (неповернення чергової частини суми кредиту) внаслідок чого мається заборгованість –186116,17 грн. яка складається з 121412,35 грн. –заборгованість за кредитом; 59650,09 грн. –заборгованість по процентам за користування кредитом; 5053,77 грн. –пеня.

Позивач за первинним позовом просив суд винести рішення, яким:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04.04.2008 р., в розмірі 186116,17 грн. - звернути стягнення на квартиру загальною площею 31,4 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № PLRHGI0000006791 від 04.04.2008 р.) Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

- виселити ОСОБА_2 та осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Кременчук.

- стягнути з ОСОБА_2 судові витрати та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1482,75 грн. та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.

ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з зустрічною позовною заявою до ПАТ (ЗАТ) КБ «ПриватБанк»про визнання деяких положень договору про іпотечний кредит недійсними.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 вказав, що банк в односторонньому порядку без попередження і наявності будь-яких причин і умов для збільшення відсоткової ставки, 25.12.2008 р. надіслав лист про збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором з 15,00 % до 30,00 % річних. Вважає дії банку по підвищенню відсоткової ставки за кредитним договором незаконними, полишеними правових підстав.

Позивач за зустрічним позовом просив суд винести рішення, яким:

- визнати незаконними дії щодо збільшення ПАТ (ЗАТ) КБ "ПриватБанк" процентної ставки з 15% до 30% за користування кредитом за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000006791 від 04 квітня 2008 р. з 09.01.2009 року .

- визначити, що розмір процентної ставки за користування кредитом за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000006791 від 04 квітня 2008 р. становить 15%.  

- визнати недійсним підпункт 8.9. пункту 8 кредитного договору № PLRHGI0000006791 від 04 квітня 2008 року в тій частині,  відповідно до якої передбачено розірвання договору відповідачем в односторонньому порядку та зобов’язання відповідача про дострокове повернення отриманого кредиту, винагороди й відсотків за користування.

- стягнути з ПАТ (ЗАТ) комерційний банк "Приватбанк" на мою користь сплачене мною державне мито та витрати на ІТЗ судового розгляду.

На час винесення даного рішення ЗАТ КБ «ПриватБанк»змінило свою правову форму на ПАТ КБ «ПриватБанк».

В судовому засіданні представник позивача за первинним позовом та відповідача за зустрічним Бордюг С.Д. свої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечував та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Представник відповідача за первинним позовом та позивача за зустрічним позовом за довіреністю  ОСОБА_4 з позовними вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк»не погодилась та просила відмовити у задоволенні даних позовних вимог в повному обсязі. Вимоги ОСОБА_2, викладені в зустрічній позовній заяві підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, Суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»не підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом достовірно встановлено, 04 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»був укладений договір про іпотечний кредит № PLRHGI0000006791 (далі кредитний договір), відповідно до якого позивач за первинним позовом надав гр. ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 124987,00 грн., а позичальник зобов’язався використати та повернути кредит в сумі 124987,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних , а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Згідно п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком погашення не пізніше   04.04.2023 р. включно.

Кредит надавався на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 04.04.2008 р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Погашення кредиту та сплата нарахованих кредитором відсотків, згідно пункту 2.4. кредитного договору, здійснюється щомісячно до 04 числа ануїтетними платежами в сумі не менше 1767,17 грн. шляхом внесення готівки до каси кредитора.   Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 04.04.2023 р.

На виконання умов договору починаючи з 29 квітня 2008 року ОСОБА_2 щомісячно вносяться грошові кошти в рахунок погашення кредиту в розмірі 1768,00 грн., про що вказано позивачем за первинним позовом в розрахунку заборгованості, що доданий до даного позову.

10 січня 2009 р. відповідач за первинним позовом отримав від банку лист № 20.1.3.2/6-35952 від 25.12.2008 р., яким позивач за первинним позовом повідомив про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеним вище кредитним договором з 01.02.2009 р.

Суд приходить до висновку, що відповідно до листа від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35952 за підписом Голови правління «ПриватБанку»О. В. Дубілет, Банк повідомив ОСОБА_2 про збільшення розміру відсоткової ставки за кредитним договором від 04.04.2008 р. до 30,00 % на рік відповідно до умов укладеного кредитного договору та у зв'язку із зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни в грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Листом-відповіддю від 19.01.2009 року ОСОБА_2 повідомив банк про свою незгоду з вказаними вище змінами до кредитного договору посилаючись на незаконність дій зі сторони позивача за первинним позовом щодо одностороннього внесення змін до кредитного договору та необґрунтованість підняття відсоткової ставки до 30,00 %. Також просив надати підтвердження та обґрунтування пропозиції відповідача щодо зміни процентної ставки за кредитом.

Листом відповідача від 12.02.2009 р. № 30.1.0.0/2-090202/144 визначено, що підставою для змін відсоткової ставки по кредитному договору укладеного з позивачем послугувало прийняття Національним банком України постанови N 107 від 21.04.2008 р. "Про врегулювання грошово-кредитного ринку" згідно якої з 30.04.2008 р. облікову ставку було змінено до 12 % річних. Та оскільки Банком з 30.04.2008 року не було змінено процентну ставку, право на її підвищення залишилося за Банком, в зв'язку з чим згідно умов кредитного договору та відповідно до п. 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" ОСОБА_2 і було направлено лист (повідомлення) щодо зміни відсоткової ставки за договором.  

Позивачем за первинним позовом не було надано до Суду будь-яких доказів на підтвердження та обґрунтування пропозиції щодо зміни процентної ставки за кредитом ОСОБА_2

За наслідками звернення до Національного банку України стосовно викладеної  ситуації, відповідачу за первинним позовом було повідомлено про те, що зміни або розірвання договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України), а також те, що НБУ листами від 04.12.2008 р. № 47-112/3204-17164 та від 27.02.2009 р. № 18-311/878-3001 наголосив банкам щодо неухильного виконання вимог законодавства, яке регулює кредитні відносини, зокрема підстави підвищення відсотків за користування кредитом. Крім того, постановою Правління НБУ від 04.12.2008 р. № 413 «Про окремі питання діяльності банків», рекомендував банкам переглянути в бік зменшення процентні ставки за кредитами.

Суд вважає, що не дивлячись на неузгодженість питання та не укладення додаткових угод до кредитного договору щодо підвищення процентної ставки, як вбачається з наданого позивачем за первинним позовом Розрахунку заборгованості за кредитним договором, починаючи з 01.02.2009 р. банк почав нараховувати заборгованість по сплаті процентів виходячи із підвищеної ставки в розмірі 30% на рік.

Відповідно до вступної частини постанови Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», ці правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 цих Правил встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Таким чином, Суд приходить до висновку, що зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Всупереч Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листів позивача за первинним позовом, направлених на адресу ОСОБА_2, Суд не вбачає конкретних обставин, що змусили Банк вчинити підвищення процентної ставки по кредитному договору до 30,00 % річних.

Суд також вважає, що посилання банку в своєму листі на зміну з 30.04.2008 р. облікової ставки НБУ як на підставу зміни ним процентної ставки по кредитному договору є необґрунтованими, оскільки, кредитний договір було підписано 04.04.2008 року, на момент підписання кредитного договору діяла постанова Національного банку України N 492 від 29.12.2007 року, згідно якої розмір облікової ставки становив 10 %. Після підписання кредитного договору розмір облікової ставки на підставі постанови Правління Національного банку України N 107 від 21.04.2008 р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку»облікова ставка з 20.04.2008 року була змінена до 12 %.

Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Суд вбачає, що процентна ставка по кредитному договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набранням чинності ст. 10561 ЦК України, та оскільки відповідач не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, вона повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Підставою для збільшення  та нарахування відсоткової ставки Банк посилається на Розпорядження банку №Э.40.0.0.0/1-20 від 25 грудня 2008 року, яким було підвищено дохідність по активам, що видані у гривнях, бізнесів «Іпотечне кредитування»і «Авто в кредит»для позичальників до 30% річних. Наказом банку № КТ-БТ-СП- 2009-1/1 від 5 січня 2009 року підвищено дохідність по активам, що видані у гривнях, бізнесів «Іпотечне кредитування»і «Авто в кредит»для позичальників до 30% річних, відносно позивача банк з 1 лютого 2009 року збільшив відсоткову ставку за користування кредитом також до  30 % річних.  

Відповідно до пункту 8.9 договору № PLRHGI0000006791 від 04.04.2008 р. банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір відсоткової ставки за користування кредитом при здійсненні поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами «Овернайт»НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки не пізніше 14 календарних днів до дня зміни  розміру відсоткової ставки в сторону збільшення.  

Сторони також погодили, що Позичальник не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку дії нової ставки, вказаної у Повідомленні Кредитору, зобов’язується надати письмове повідомлення про свою незгоду із такою ставкою…, факт неподання Позичальником в 7-денний строк письмового повідомлення про його незгоду із такою новою ставкою, вважається згодою Позичальника на встановлення Кредитором такого нового розмірі відсоткової ставки з дати, що зазначена у Повідомленні Кредитору.

ОСОБА_2 своїм листом-відповіддю від 19.01.2009 року повідомив банк про свою незгоду з вказаними вище змінами до кредитного договору.

Суд вважає, що виходячи із змісту пункту 8.9.кредитного договору збільшена відсоткова ставка за користування кредитом не набрала чинності через її неузгодженість тому Банк не мав підстав з 01.02.2009 р. проводити нарахування за новими відсотками в розмірі 30%.

Відповідно до пункту 10.2 кредитного договору, договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін.

Як вказано в п. 10.3. кредитного договору, всі зміни та доповнення до цього договору викладаються у письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Розмір відсотка за користування кредитом є істотною умовою договору, яка суттєво впливає на загальну вартість кредиту.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.  

Відповідно до статті 1055 ЦК України,  кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд приходить до переконання, що в даному випадку відповідач порушив зазначену вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.  

Згідно частини 1 статті 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.  

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.  

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Суд вбачає, що виходячи з матеріалів справи ОСОБА_2 не надавав згоди на підвищення процентної ставки за кредитним договором. В даний час кредитний договір № PLRHGI0000006791 від 04.04.2008 року є діючим незмінним правочином.  Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Тому, отриманий ОСОБА_2 лист Банку не може розглядатись як зміна кредитного договору –правочин.  

Суд вважає, що підвищення відсоткової ставки Банком за Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту. Це є порушенням вимог «Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту»(затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808).

Пункт 1.3 Правил встановлює, що «банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами». Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому Суд вважає, що Банк зобов'язаний був разом з листом надати позивачу розрахунок нової реальної вартості кредиту   згідно   вимог   зазначених   Правил,  чого здійснено не було.   

Суд доходить висновку, що  зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав ОСОБА_2 як споживача.

Згідно частини п'ятої пункту 3.4 згаданих вище Правил: «Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках».

У кредитному договорі від 04.04.2008 р. таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.  

Внаслідок викладеного вище, Суд вважає недійсною умову пп.8.9. пункту 8 кредитного договору № PLRHGI0000006791 від 04 квітня 2008 року в тій частині,  відповідно до якої передбачено розірвання договору внаслідок незгоди позичальника із встановлюваним новим розміром відсоткової ставки та повернення суми кредиту, винагороду й відсотки за користування в повному обсязі.

Відповідно до змісту пп.8.9., у разі незгоди із встановленим згідно умов цього пункту Договору новим розміром відсоткової ставки, Позичальник у строк не пізніше ніж 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки, вказаної  у повідомленні Кредитору, зобов’язується надати на зазначену у Договорі адресу Кредитору в порядку та терміни, визначені цим пунктом Договору, такого письмового повідомлення (відповіді) від Позичальника, договір вважається розірваним датою, яка у повідомленні була визначена як дата початку нової ставки. У цю дату Позичальник зобов’язаний повернути Кредитору суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»№1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), у кредитному договорі може бути передбачено, що «відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках». Проте перелік подій, які можуть бути розцінені як «інші випадки», не є необмеженим. Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»має відбуватися з урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору (тобто такою, яке всупереч принципу добросовісності своїм наслідком має істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань на шкоду споживачеві - ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд враховує практику укладення договорів кредитування Банку, коли банк розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення статті 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. І тому споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі відносно зміни відсоткової  ставки за кредитом.  

При таких обставинах положення договору кредитування, що дають Банку можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладене в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів».

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Зі змісту пп. 8.9. п. 8. кредитного договору, вбачається, що банк на власний розсуд має право в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови позичальника від встановленого нового розміру відсоткової ставки за кредитним договором.

Суд вбачає, що положення пп. 8.9 п. 8. кредитного договору порушують права та законні інтереси ОСОБА_2, так як передбачають дострокове погашення заборгованості за договором з відсотками, порушують принцип рівності прав ОСОБА_2, як споживача,  містять дискримінаційні стосовно нього правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника), що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».  Внаслідок цього, підпункт 8.9. пункту 8 кредитного договору підлягає визнанню недійсним.

Суд приходить до переконання, що збільшення Банком розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку шляхом надіслання листа від 25.12.2008 р. № 20.1.3.2/6-35952, є незаконним, так як Банк не мав права змінювати  в односторонньому порядку спірний договір, піднімати розмір процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.

Суд вважає, що внаслідок своєчасного внесення суми ануїтетного платежу, що передбачена в п. 2.4. кредитного договору ОСОБА_2 на рахунок позивача, ніякої заборгованості у відповідача перед Банком немає.

Твердження позивача про наявність порушень з боку відповідача будь-яких зобов’язань за кредитним договором не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодним доказом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої зобов’язання за кредитним договором щодо погашення кредиту та сплати нарахованих кредитором відсотків, тому у позивача за первинним позовом відсутні законні підстави вимагати звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та виселення осіб з цієї квартири.

Відповідно до п. 2.2.4 іпотечного договору від 04.04.2008 р. у разі порушення Зобов’язання Іпотекодержатель (Позивач) зобов’язаний надіслати Іпотекодавцю у встановленому чинним законодавством порядку письмову вимогу про усунення порушень.

Згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку»,  у разі   порушення   основного   зобов'язання   та/або   умов іпотечного  договору  іпотекодержатель  надсилає  іпотекодавцю  та боржнику,  якщо він є відмінним від іпотекодавця,  письмову вимогу про  усунення  порушення.  В  цьому документі зазначається стислий зміст  порушених  зобов'язань,  вимога  про  виконання  порушеного зобов'язання  у  не  менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без  задоволення,  іпотекодержатель  вправі  розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Позивачем за первинним позовом не було надано до суду належних, достатніх та достовірних доказів отримання ОСОБА_2 зазначеної вимоги.

Суд вважає, що в порушення вимог п.2.2.4 іпотечного договору та ст. 35 Закону України «Про іпотеку»Банк не повідомив ОСОБА_2 про необхідність дострокового виконання зобов’язань, забезпеченого іпотекою, з направленням повідомлення  про порушення договору іпотеки, та роз’ясненням, що  у випадку якщо його вимога не буде задоволена протягом 30 днів Банк набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд встановив, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки та  звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира загальною площею 31,4 кв. м., розташована в м. Кременчуці по вул. Перемоги, б. 24, к. 25, яка є власністю ОСОБА_2, шляхом продажу з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, необхідно відмовити оскільки позивачем за первинним позовом були  порушені умови договору іпотеки відносно необхідності попередження боржника перед процедурою звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає, що не можуть бути задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_2 та осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1, оскільки позивачем за первинним позовом не було надано належних, достатніх та достовірних доказів того, що відповідач за первинним позовом чи будь-які інші особи зареєстровані в вищевказаній квартирі та проживають в ній, крім того ці особи, до участі у справі залучені не були, внаслідок чого Суд не може приймати рішення про їх права та обов’язки, в тому числі і виселення з квартири, оскільки прийняття такого рішення призведе до порушення законних прав та охоронюваних Законом інтересів зазначених осіб.

Відповідно до п.1 ст. 60 ЦПК України, кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ПАТ КБ «ПриватБанк»не надав жодного доказу того, що ОСОБА_2 порушив свої зобов’язання за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість, та що у позивача за первинним позовом виникло право вимагати  звернення стягнення на квартиру та виселення з неї осіб.

Керуючись ст.ст. 14, 27, 57-59, 60-61, 88, 123,208-209,212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 215, 628, 634, 638, 643,  651, 652, 654, 1055, 10561 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 47, 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", «Правилами надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту»(затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808), постановою Національного банку України N 492 від 29.12.2007 року, постановою Правління Національного банку України N 107 від 21.04.2008 р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку», -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 та ВГІРФО Кременчуцького ГУ МВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання деяких положень договору про іпотечний кредит недійсними –задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо збільшення процентної ставки з 15% до 30 % за користування кредитом за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000006791 від 04 квітня 2008 року з 09.01.2009 року.

Визначити 15% розмір процентної ставки за користування кредитом за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000006791 від 04 квітня 2008 року.

Визнати недійсним п.п. 8.9 пункту 8 кредитного договору  № PLRHGI0000006791 від 04 квітня 2008 року в частині розірвання договору ПАТ КБ «ПриватБанк»в односторонньому порядку та зобов’язання відповідача про дострокове повернення кредиту, винагороди й відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_2 8.50 грн. сплаченого держмита та 37 грн. витрат на ІТЗ.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 14 червня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

          Суддя: