Справа № 2-34/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

 14 березня 2011 року.                                                              

Брусилівський районний судл Житомирської області в складі:

                    Головуючого  судді             Седун Ф.  В.

           при секретарі                    Довгаленко О. І.

                       З участю : представників позивача  ОСОБА_1 , ОСОБА_2

                                     Відповідача та представника

                                       відповідачки                                  ОСОБА_3

                                        відповідачки                                  ОСОБА_5

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів  справу за позовом  Ставищенської сільської ради  до  ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6  про визнання  договору купівлі- продажу недійсним  ,

ВСТАНОВИВ:

        5 жовтня  2006 року Ставищенська сільська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 3 липня 2001 року , укладеного між Ставищенською сільською радою та ОСОБА_3 щодо купівлі приміщення комбінату побутових послуг. 29 листопада 2006 року  позивач знову подав позовну заяву і просив визнати недійсним  як вищевказаний договір так і договір купівлі-продажу від 17 серпня 2006 року , укладений між ОСОБА_3  та ОСОБА_6 , ОСОБА_5щодо купівлі-продажу комбінату побутових послуг. 20 лютого 2007 року позивач збільшив позовні вимоги і просив крім вказаних договорів визнати також недійсним договір купівлі- продажу земельної ділянки розміром 0,2250 га. Свої позовні вимоги позивач аргументує тим , що 3.07.2001 року Ставищенська сільська рада Брусилівського району в особі ОСОБА_7 , діючого на підставі доручення від 27.06.2001 року № 62   та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу , згідно з яким Ставищенська сільська рада продала , а ОСОБА_3 купив приміщення комбінату побутових послуг , яке знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 293 , 7 кв. м вартістю 3950 грн.  Підставою для продажу послужило рішення 13 сесії 23 скликання Ставищенської сільської ради від 16 червня 2001 року. Оскільки питання щодо продажу приміщення комбінату побутових послуг  на вказаній сесії не приймалось і не ставилось на обговорення , кошти від продажу до сільської ради не надходили , та продаж повинен був проводитися на конкурсній основі  та з погодженням з районною радою , приміщення комбінату побутових послуг до серпня 2006 року перебувало під арештом ,  просили  визнати договір недійсним  . Так як ОСОБА_3 продав приміщення  комбінату побутових послуг  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та земельну ділянку для його обслуговування , яка ОСОБА_3 не  надавалась і не передавалась у власність ,  то просили  визнати договір купвлі-продажу від 17.06.2006 року недійсним.  

          В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2  позовні вимоги підтримали   та пояснили , що строки давності позивачем не порушені , оскільки про підробку документів - рішення сесій щодо продажу побуткомбінату і передачі у власність ОСОБА_3  земельної ділянки  бувшим головою сільської ради ОСОБА_8 позивачу  стало відомо під час розслідування кримінальної справи по його обвинуваченню в 2008 році.  В 2006 році комісія виявила , що будинок побуткомбінату продано з порушенням закону , тоді звернулись з позовом в суд .  ОСОБА_3 не був співвідповідачем по кримінальній справі , але він не мав права відчужувати приміщення побуткомбінату ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки не був власником майна. Тільки власник має право віджувати майно , а на той час власником приміщення побуткомбінату була Ставищенська сільська рада . Вони не заперечують того , що ОСОБА_3 є добросовісний набувач майна. До 2006 року ремонт в приміщенні не робився , коли звернулися в суд , тоді стали робити ремонт. Приміщення побуткомбінату було продано незаконно з порушенням закону.  Просять позов задовольнити.

         Відповідач та представник  відповідачки ОСОБА_3  в судовому засіданні позов не визнав з мотивів , наведених в письмовому запереченні та додатково  пояснив , що він неодноразово звертався в сільську раду з заявами і щодо приміщення побуткомбінату і по земельній ділянці, спочатку  приміщення комбінату побутових послуг було надане йому в оренду з подальшим викупом. В 2000 році він звернувся з заявою щоб йому продали це приміщення і в 2001 році було укладено договір купівлі- продажу. Від імені сільської ради по дорученню діяв секретар ОСОБА_7  Він ( ОСОБА_3 ) закон не порушив. Він оплатив кошти , які визначило інвентарбюро , приводив це приміщення в порядок  так як воно було пошкоджене , закинуте , нікому не потрібне , пртендентів на нього не було, конкурсу тоді не потрібно було проводити згідно закону , це не передбачалось. Приміщення під арештом не перебувало , так як арешт був знятий судом. Коли приміщення привели в порядок , відремонтували , то з"явився позов.  Він порушень закону не допустив , придбав приміщення законно. Потім він продав це приміщення ОСОБА_5 та ОСОБА_6  У нього маються оригінали рішень сільської ради і по приміщенню комбінату побутових послуг і по земельній ділянці , лист звернення в Брусилівську райдержадміністрацію за дозволом щодо продажу приміщення побуткомбінату , були книги реєстрації  де на даний час вирвані листки . Він є добросовісним набувачем , добросовісними набувачами є ОСОБА_6 і ОСОБА_5.  Позивач вводить суд в оману. У 2005 році проводилась перевірка прокуратурою і порушень не виявила.  Просить в позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала з мотивів наведених в письмовому клопотанні (т.1 а.с. 76-78) та додатково пояснила , що вона купила приміщення комбінату побутових послуг і земельну ділянку законно . Вона продала свою квартиру , щоб їх придбати. Договір купвлі-продажу є дійсним , зареєстрованим в БТІ.  Вона добросовісно придбала це приміщення і нічого не порушувала. Коли суд вірішува питання про недійснісь державного акта на право власності на земельну ділянку , то її чомусь в суд не викликали для дачі пояснень. Вона все купила законно .Просить позов не задовольняти.

Вислухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи та дослідивши докази суд вважає що позов не підлягає задоволенню з слідуючих  підстав :

Копія договору купілі-продажу  від 3.07.2001 року , укладеного між Ставищенською сільською радою та ОСОБА_3 свідчить  , що  Ставищенська сільська рада продала , а ОСОБА_3 купив приміщення комбінату побутових послуг , яке знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 293 , 7 кв. м вартістю 3950 грн. ( т. 1 а.с. 4 )

Копія свідоцтва про право власності від 14.06.2001 року підтверджує що Ставищенська сільська рада на час укладення вказаного договору  являлась  власником приміщення побутового комбінату АДРЕСА_1 . ( т. 1 а.с. 3 )

Підставою для укладення вказаного договору  являлось рішення Ставищенської сільської ради від 16 червня 2001 року   про  продаж будинку бувшого побуткомбінату та зняття його із балансу сільської ради . ( т. 1 а.с.5 )

Копія договору купівлі- продажу від 17.08.2006 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 свідчить  , що ОСОБА_3 продав , а ОСОБА_6 і ОСОБА_5  купили  в рівних частках приміщення комбінату побутових послуг , яке знаходиться в АДРЕСА_1  і належить ОСОБА_3 і яке розташоване на земельній ділянці площею 0,2250 га для обслуговування будівлі. ( т. 1 а.с. 31 ) .

Оглянутими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 364 , ч. 1 ст. 366 КК України ( бувшого голови Ставищенської сільської ради ) ,  яка була порушена 16.03.2007 року , постановою Брусилівського районного суду від 24 січня 2008 року  про закриття кримінальної справи  по обвинуваченню ОСОБА_8 встановлений  факт підробки рішення  13 сесії сільської ради 23 скликаня  від 8.06.2001 року про продаж приміщення комбінату побутових послуг та підписання та завірення печаткою 27.07.2002 року  державного акта на право приватної власності на землю  серії ЖТ-24 № 003005 на ім"я ОСОБА_3.  Рішенням Брусилівського районного суду від 10.09.2008 року вказаний державний акт визнано недійсним.

           Свідок ОСОБА_7  показав в судовому засіданні , що що він по дорученню здійснював продаж приміщення комбінату побутових послуг ОСОБА_3  ОСОБА_3 вніс гроші в сільську раду , потім почав роботи біля приміщення.  Потім сільським головою став ОСОБА_14 і почав ставити питання , що приміщення продане незаконно , хоча він ( ОСОБА_7 ) вважає , що приміщення було продано законно , була заява ОСОБА_3 , була сесія і було рішення сесії про продаж приміщення ОСОБА_3  Було 16 депутатів. З 2001 року по 2006 рік  не було такого питання що продали незаконно приміщення.

 Свідок ОСОБА_8 показав у судовому засіданні , що він працював сільським головоюдо 2006 року. ОСОБА_3 звернувся з заявою про продаж йому приміщення побуткомбіната. Був укладений договір купівлі- продажу , ОСОБА_3 вніс гроші. Аукціону тоді не було  бо це не передбачалось. Від ОСОБА_3 було багато заяв , і по земельній ділянці були. Але де вони ділися він ( ОСОБА_8 ) не знає. Питання про продаж приміщення та землі на сесії  вирішувалось , але у сільській раді на сьогоднішний день за 4 роки не має документів і де вони ділися ніхто не знає , і  доказати нічого не можливо. Раніше , коли він був сільським головою , проводились перевірки КРУ , однак порушень ніяких не було виявлено. Дійсно відносно нього була порушена кримінальна справа , він вину визнав і справу закрили .

  Свідок ОСОБА_9 показала в судовому засіданні , що за приміщення побуткомбінату ОСОБА_3 вніс гроші в касу сільради. Продали по балансовій вартості.  

  Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11  показали  в судовому засіданні , що приміщення комбінату побутових послуг стояло розвалене , розібрані були вікна , двері, туди вивозили сміття. Потім стало відомо в 2001 чи в 2002 році що його купив ОСОБА_3 і зробив ремонт.  

  Свідок  ОСОБА_12  показав у судовому засіданні що йому відомо , що ОСОБА_3 не захватив , а купив приміщення комбінату побутових послуг , яке років 10 до цього стояло розвалене. Він навів там порядок , приміщення почало будуватись.

  Свідок  ОСОБА_13 показав в судовому засіданні що приміщення побуткомбінату стояло побите , потім воно було продано.

             В судовому засіданні встановлено , що  03.07.2001 року Ставищенська сільська рада  продала належне їй приміщення комбінату побутових послуг ОСОБА_3. За вказане приміщення ОСОБА_3 оплатив гроші , що підтверджується копіями квитанцій про оплату (  т. 1 а.с.27 ) , приміщення йому було передано і він став проводити там ремонтні роботи , що підтверджується його поясненнями та показами опитаних посправі свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7  , тобто відповідно до ст. 128 ЦК України 1963 року ОСОБА_3 став власником вказаного приміщення.

               Згідно ст. 48  ЦК України 1963 року  недійсною є та угода , що не відповідає вимогам закону.

                Про те , що сільська рада продала вказане приміщення  з порушеннм Закону України

" Про місцеве самоврядування в Україні" - без згоди сесії сільської ради , і що рішення  13 сесії сільської ради 23 скликаня  від 8.06.2001 року про продаж приміщення комбінату побутових послуг було підроблене  відповідачу ОСОБА_3 не було відомо при укладенні договору купівлі - продажу від  3.07.2001 року . Про це стало відомо тільки в 2008 , коли  постановою Брусилівського районного суду від 24 січня 2008 року було закрито кримінальну справу  по обвинуваченню ОСОБА_8 , якою  встановлений  факт підробки рішення  13 сесії сільської ради 23 скликаня  від 8.06.2001 року про продаж приміщення комбінату побутових послуг та підписання та завірення печаткою 27.07.2002 року  державного акта на право приватної власності на землю  серії ЖТ-24 № 003005 на ім"я ОСОБА_3

 Згідно ст. 145 ЦК України 1963 року якщо майно придбане за плату у особи , яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати ( добросовісний набувач ) , то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі коли майно загублене власником або особою , якій майно було передано власником у володіння , або викрадено у того чи іншого , або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Витребування майна з підстав , зазначених в ч. 1 цієї статті не допускається , якщо майно було продане в порядку , встановленому для виконання судових рішень.

 Крім того , на час пред"явлення позову ОСОБА_3 вже не являвся власником  приміщення комбінату  побутових послуг ,так як вказане майно вже було ним продане згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2006 року , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 .

Згідно ст. 215 ЦК України  підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину  стороною ( сторонами ) вимог , які встановлені частинами першою –третьою ст. 203 цього Кодексу.     Відповідно до ст. 203 ч. 1-3  ЦК України  особа , яка вчиняє право чин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Як встановлено в судовому засіданні  17 серпня 2006 року ОСОБА_3 продав  ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в рівних частках приміщення комбінату побутових послуг , яке знаходиться АДРЕСА_1  та земельну ділянку розміром 0,2250 га , що підтверджується укладеним між ними договором купівлі-продажу від 17.08.2006 року .  Також встановлено , що  на  момент вчинення вказаного правочину ОСОБА_3 був власником приміщення комбінату побутових послуг та земельної ділянки , про що свідчать договір купівлі продажу від 03.07.2001 року та копія державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЖТ -24 № 003005 від 25 липня 2002 року на його ім"я  ( т. 1 а. с. 30 )  і в момент вчинення договору купівлі- продажу  17.08.2006 року   всі вимоги , встановлені частиною першою - третьою ст. 203 ЦК України , ст. 81 ЗК України сторонами були дотримані .  

Згідно ст. 330 ЦК України , яка була чинна на час укладення договору купівлі-продажу 17 серпня 2006 року ,  визначено , що якщо майно відчуджене особою , яка не мала на це права , добросовісний набувач  набуває право власності на нього , якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу  майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане у особи , яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати

( добросовісний набувач ) ,  власник має право  витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно : 1) було  загублене власником або особою , якій він передав майно у володіння  ; 2) було викрадене у власника або осби , якій він передав майно у володіння ; 3 ) вибуло з володіння власника або особи , якій він передав майно у володіння , не з їхньої волі іншим шляхом , а згідно ч. 2 вказаної статті  майно не може бути витребувано від добросовісного набувача , якщо воно  було продане в порядку , встановленому для виконання судових рішень.

         В даному випадку ці підстави витребування майна , зазначені в ч. 1 ст. 388 ЦК України  відсутні .  

Та обставина , що приміщення побутового комбінату  було продано , а земельна ділянка були надана ОСОБА_3 у власність з порушенням вимог законодавства , допущеним головою Ставищенської сільської ради ОСОБА_8 , стало відомо позивачу  лише 24 січня 2008 року  після розслідування кримінальної справи , що рішенням  Брусилівського районного суду від 10 вересня 2008 року  державний акт на право власності на спірну земельну ділянку на ім"я ОСОБА_3 було визнано недійсним в іншій цивільній справі( а. с. 246-247 ) ,  не може бути підставою для витребування від них майна , оскільки ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_5 не являлись співучасниками  ОСОБА_8 і в  змові з ним не знаходились і ніякого відношення до вчинених ОСОБА_8 маніпуляцій з приводу вказаного майна не мали , що підтверджено матеріалами кримінальної справи. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6  являлись добросовісними  набувачами майна , а  тому підстав для витребування від них майна не має.

        Заперечення  відповідача  та представника відповідача ОСОБА_3 про те , що на час пред"явлення позову закінчилися строки позовної давності судом проаналізовані і визнані необгрунтованими та не підлягають застосуванню , виходячи з наступного :  відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року , що набрав чинності  з 1 січня 2004 року , правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред"явлення яких , встановлений законодавством , що діяло раніше , не сплив до набрання чинності цим Кодексом.   Ст. 71 ЦК  України  1963 року встановлено , що загальний строк позовної давності встановлюється в три роки .Згідно  ст. 76 ЦК України ( 1963 р. ) перебіг строку позовної давності   починається  з дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.

           Оглянуті в судовому засіданні матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 364 , ч. 1 ст. 366 КК України ( бувшого голови Ставищенської сільської ради ) ,  яка була порушена 16.03.2007 року , постанова Брусилівського районного суду від 24 січня 2008 року  про закриття кримінальної справи  по обвинуваченню ОСОБА_8, якими  встановлений  факт підробки рішення  13 сесії сільської ради 23 скликаня  від 8.06.2001 року про продаж приміщення комбінату побутових послуг та підписання та завірення печаткою 27.07.2002 року  державного акта на право приватної власності на землю  серії ЖТ-24 № 003005 на ім"я ОСОБА_3, рішення Брусилівського районного суду від 10.09.2008 року  , яким вказаний державний акт визнано недійсним підтверджують що про порушення свого права позивачу стало відомо в 2008 році , в суд  з позовом  позивач звернувся 5.10.2006 року. , не допустивши  порушення встановленого законом трьохрічного строку позовної давності.

        Твердження  позивача , викладені в позовній заяві , та підтримані представниками позивача що договір купівлі-продажу , укладений 17.08. 2006 року між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 з другого боку є фіктивним ,  що даний договір укладений незважаючи на заборону відчудження  приміщення комбінату побутових послуг , яке перебувало під арештом , що відчудження спірного приміщення відбулось без проведення конкурсу по балансовій вартості і що кошти від його реалізації не дійшли  - судом досліджені і визнані безпідставними , оскільки не знайшли свого підтверджуння в ході судового розгляду і спростовуються дослідженими по справі доказами - поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_5, показами свідка ОСОБА_9  , копіями квитанцій про оплату ( т.1  а. с.  27  ) , копією ухвали Брусилівського районного суду від 24.01.2005 року   про скасування арешту ( т. 2 а.с. 37 )  , а проведення відчудження  приміщення на конкурсній основі на час укладення договору купівлі продажу від 3.07.2001 року  діючим законодавством не передбачалось .

       Н а підстави вищенаведеного  суд вважає  , що  позовні вимоги Ставищенської сільської ради про визнання недійсними договору купівлі - продажу приміщення комбінату побутових послуг  від 03.07.2001 року , укладеного між Ставищенською сільською радою та ОСОБА_3 , та договору купівлі- продажу приміщення комбінату побутових послуг та земельної ділянки площею  0, 0225 га від 17 серпня 2006 року , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , ОСОБА_5  - задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10,11,15 , 60, 209,213,215  ЦПК України , ст. ст.71,76 , 48, 128, 145 ЦК України 1963 року , ст.ст.  203 ч. 1-3 , 215 ,  328, 330 , 388  ЦК України  суд ,

ВИРІШИВ:

          Позов  Ставищенської сільської ради  до ОСОБА_3  , ОСОБА_5 та ОСОБА_6  про визнання договорів купівлі - продажу недійсними  залишити без задоволення .

         Рішення може бути оскаржене в Житомирський  апеляційний суд через Брусилівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення .

Суддя:Ф. В. Седун