13.06.2011

У|в,біля| К Р А Ї Н А

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ|

Справа № 2а-2188/11 р.

Категорія 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

13 червня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі судді Котешко Л.Л., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, як дитині війни,   

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24 лютого 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає в тому, що він не здійснив позивачу, як дитині війни, виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із встановленого законодавства прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Позивач просить суд зобов’язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни, виходячи із встановленого законодавства прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Ухвалою суду від 25 лютого 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання нарахування та сплату недоплаченої державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2010 року по 23 серпня 2010 року, залишені без розгляду.          

Ухвалою суду від 25 лютого 2011 року відкрито скорочене провадження в справі в частині позовних вимог з 24 серпня 2010 року.

Заперечень від відповідача по суті позовних вимог позивача в порядку та в строки, передбачені ст. 1832 КАС України, не надходило, тому суд визнав наявні матеріали достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого  провадження та ухвалення постанови відповідно до ч. 6 ст. 1832 КАС України.   

Дослідивши матеріали справи та оцінивши повідомлені в ній обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та має статус дитини війни відповідно до пенсійного посвідчення АВ № 029510, виданого 29.10.2003 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя та отримує пенсію.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28.12.2007 року до п. 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік»було внесено  зміни до Закону України «Про соціальний статус дітей війни»і стаття 6 була викладена в новій редакції, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому  з 22.05.2008 року вищезазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, а, отже, з цього часу діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004  року, тобто в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії даної категорії громадян підлягає застосуванню стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року, але всупереч цьому підвищення до пенсії позивачеві відповідачем нараховувалось і виплачувалось не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому законом, а в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», чим істотно звужується обсяг встановлених Законом прав позивача.

Розмір мінімальної пенсії за віком, на який міститься посилання у зазначеному Законі встановлений лише у ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому саме виходячи з вказаного розміру має проводитися розрахунок, і він не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України, як підзаконним актом.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.   Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати;   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.   Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.    

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України, а в даному випадку на УПФ України в Нахімовському районі м. Севастополя.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв’язку з чим відповідач допустив порушення вищезазначених норм законодавства.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідач повинен був довести правомірність своїх дій, проте ним не було надано будь-яких доказів щодо правомірності нарахування підвищення в розмірі, меншому ніж 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що нараховуючи позивачу надбавку як дитині війни відповідач застосовував правовий акт, який не повинен застосовуватись до спірних правовідносин. Тому, керуючись ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, слід  визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, передбаченому Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530, меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, і зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про  соціальний захист дітей війни“ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, для визначення якої підлягає застосуванню ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “.

На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України,  Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 99, 105, 162, 183-2 КАС України, суд   

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя щодо нарахування и виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року протиправною.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі                  м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року з урахуванням вже виплаченого.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі                  м. Севастополя виконати постанову суду негайно.

    Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі                      м. Севастополя надати до Нахімовського районного суду м. Севастополя в місячний строк з дня отримання копії постанови звіт про її виконання.

    Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами по справі шляхом подання апеляційної скарги до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нахімовський районний суд м. Севастополя.                                

Суддя –підпис

Копія вірна.

Суддя Нахімовського райсуду

    м.  Севастополя                                                  Л.Л.  Котешко