Справа №22А - 0996/2006р. Головуючий в 1 інстанції Подрєзова Г.О.
Категорія 14,37 Доповідач в 2 інстанції Приходько К.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Приходька К.П.,
суддів Суханової Є.М., Яворського М.А.,
при секретарі Шешко О.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2006 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та стягнення заборгованості,
встановила:
в квітні 2006 року позивач звернувся до суду з названим позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є учасником бойових дій і у відповідності до вимог ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій щорічно до 5-го травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Відповідачем за 2003,2004,2005р.р. виплачувалася позивачу вказана грошова допомога в меншому розмірі ніж передбачено законом. Позивач вважає, що заборгованість по виплаті грошової допомоги за 2003,2004,2005р.р. становить 1 898,75 гривень.
В добровільному порядку відповідач відмовився виплатити йому вказану заборгованість і тому позивач просив суд визнати бездіяльність відповідача незаконною та стягнути з відповідача на його корить 1898,75 гривень заборгованості по виплаті грошової допомоги. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2006р. в задоволені позову, відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга на постанову суду в якій він просить скасувати постанову та постановити нову, якою задоволити його позовні вимоги в зв'язку з тим, що постанова судом першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що стверджується копією посвідчення НОМЕР_1 виданим Білоцерківським ОГВК Київської області 30 березня 2005 року.
У відповідності до вимог ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій щорічно до 5-го травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Частиною 2 статті 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно з вимогами ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України за №177 від 18 лютого 2004 року «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальші перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Розміри щорічної допомоги для відповідної категорії громадян, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлюються Законом про Державний бюджет на відповідний рік, а саме: учасникам бойових дій були встановлені такі розміри грошової допомоги-в 2003 році-90 гривень згідно зі ст.28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік»; в 2004 році-120 гривень згідно зі ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», в 2005 році-250 гривень згідно зі ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в 2006 році-250 гривень згідно зі ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Суд першої інстанції правильно зробив висновок про те, що фінансування одноразової грошової допомоги визначається саме Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік і з таким висновком суду погоджується колегія суддів. Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмір 120 гривень, визнана такою, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинності з для ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з вимогами ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року набрало законної сили 01 грудня 2004 року, воно не може бути застосовано до правовідносин, які виникли до його прийняття, так само не може поширюватися і на аналогічну статтю закону про Державний бюджет України на 2005 рік, яка не визнана такою, що не відповідає Конституції України.
З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача незаконною та стягнути з відповідача на його корить 1 898,75 гривень заборгованості по виплаті грошової допомоги за 2003,2004,2005р.р. неґрунтуються на вимогах закону.
Посилання скаржника про те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права не приймаються судом до уваги, не ґрунтуються на вимогах закону та на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись: ст.ст. 198,200,205,206 Кодексу Адміністративного Судочинства України колегія,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2006 року, без зміни. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.