№2-397/11

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                “24 ” травня 2011 р. Кіровський районний суд м. Донецька в складі:

судді –Анісімової Н.Д.

при секретарі –Шевченко О.О.              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом      ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-1 особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4,  про  визнання  особи таким, що  витратив  право користування  житловим  приміщенням, суд

ВСТАНОВИВ:

       Позивачка  звернулась до суду з позовом, у якому вказує, що  вона  знаходилась у зареєстрованному   шлюбі  з відповідачем з 6.08.1977 року.  Від шлюбу  у них народились діти:  дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  і син  ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Кіровського райсуду м. Донецька  від 20.09.2010 року  шлюб з відповідачем  розірваний.

      Згідно договору купівлі –продажу від 10.05.1979 року, укладенного між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом 4-ої Донецької держнотконтори, у реєстрі № 2051,  їй і відповідачу на праві спільної сумісної власності належить домоволодіння  за адресою АДРЕСА_1. Договір купівлі –продажу  зареєстрованій у КП «БТІ»м. Донецька.

       Вішевказане домоволодіння складає з  житлового будинку, загальною площею 38,3 кв.м., з низ житловою площею 11,3 кв.м.( одна житлова кімната)., а також сараїв, погреба, убиральні  і замощення.

      В наступний час у житловому  будинку зареєстровані вона, відповідач та їх діти –3-і особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

      Відповідач   з 1996 р. не проживає на  вищевказаної житлової площі.   без поважної причини.

    Факт не проживання відповідача у вищевказаної квартирі з  1996 р.  по теперішній час, підтверджується актом, підписаним  сусідами, та затверджений  Громадським  комітетом  пос. «Гормаш».

    Позивачка просить на підставі  ст. ст. 71, 72 і 163 ЖК України  визнати  відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням  у житловому  АДРЕСА_1 у Кіровському районі м. Донецька.

     У судовому засіданні позивачка  підтримала свій позов повністю, дала суду пояснення, аналогічні вищевикладеному.

       3-і особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судове засідання не з*явились, про день слухання справи повідомлені  у встановленому законом порядку, письмово просять розглянути справу за їх відсутністю.

     Відповідач     у судове засідання  не з’явився, про день слухання справи  повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вважає можливим  розглянути справу на підставі  зібраних доказів у відсутності  відповідача у заочному порядку.

         Суд, вислухавши  пояснення позивачці, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не  підлягає задоволенню з наступних підстав:

      У судовому засіданні встановлено,   що  позивачка  знаходилась у зареєстрованному   шлюбі  з відповідачем з  1977 року.  Від шлюбу  у них народились діти:  дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  і син  ОСОБА_41981 року народження.

       Рішенням Кіровського райсуду м. Донецька  від 20.09.2010 року  шлюб  позивачці з відповідачем  розірваний.

       Ззгідно  договору купівлі –продажу від 10.05.1979 року, укладенного між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом 4-ої Донецької держнотконтори, у реєстрі № 2051,    відповідачу на праві   власності належить домоволодіння  за адресою АДРЕСА_1. Вказане  домоволодіння зареєстроване у КП «БТІ»м. Донецька 28.05.1979 року  за ОСОБА_2 на праве  приватної власності.

       Вішевказане домоволодіння складає з  житлового будинку, загальною площею 38,3 кв.м., з низ житловою площею 11,3 кв.м.( одна житлова кімната)., а такод х сараїв, погреба, убіралльні  і замощення.

      В наступний час у житловому  будинку зареєстровані позивачка,  відповідач та їх діти –3-і особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

       Відповідач   з 1996 р. не проживає на  вищевказаної житлової площі,  що підтверджується актом, підписаним  сусідами, та затверджений  Громадським  комітетом  пос. «Гормаш».

Статтею 47 Конституцій України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном,  та він користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Також у ст. 321 ЦК України вказане, що  право власності є непорушним. Ніхто не може бути  протиправно позбавлений  цього права, чи обмежений у його здійсненні.

     Ч. З ст. 358 ЦК України передбачає, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

      З наданих суду  документів вбачається, що  домаволодіння за вищевказаною адресою  придбано  відповідачем  на праві приватної власності. На  час придбання домоволодіння  подружжя ОСОБА_4 знаходились у зареєстрованному  шлюбі, однак данні щодо  право спільної сумісної власності на вказане домоволодіння  відсутні  Сторонами  не вирішено питання щодо розподілу  спільно нажитого майна.

      Таким  чином,    не можливо  визнати  відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у  житловому  будинку за адресою АДРЕСА_1.

      На підставі викладеного и керуючись ст.  71 ЖК України, ст.ст. 213, 215 ЦПК України,  суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-1 особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4,  про  визнання  особи таким, що  витратив  право користування  житловим  приміщенням за адресою АДРЕСА_1  відмовити.

         Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене  протягом  10 днів з дня  його оголошення.

Суддя:                                                         АНІСІМОВА  Н.Д.