Справа №  1-132/11

Провадження №11/0390/480/11 Головуючий у 1 інстанції:Шарунович В.В.

Категорія:ч.3 ст.185 КК України      Доповідач: Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 серпня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді   Пазюка О. С.          

суддів -    Опейди В.О., Лозовського А.О.,     

при секретарі -  Уманській  Л.  С.

          за участю прокурора –  Плечій О.М.,   

засудженого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від   05 травня 2011   року  ,  яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою технічною освітою, неодружений, непрацюючий, пенсіонер, судимий 03.09.2004 року Ковельським міським судом за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.11.2004 року на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 02.06.2005 року Ковельським міськрайонним судом за ч.2 ст.309, ст.71 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 21.03.2008 року по відбуттю строку покарання,

          засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.357 КК України на 2 роки  обмеження волі.

          На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 4 роки позбавлення волі.

          На  підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов’язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися   в ці органи для реєстрації.

          Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити раніше обраний – підписку про невиїзд.

          Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 413 грн.16 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів. 

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 засуджений за те, що 5 січня 2011 року близько 2 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, через хвіртку проник на подвір'я будинку по АДРЕСА_2, де відчинивши незамкнені на замок дверцята автомобіля марки «Фіат-Дукато» р.н. НОМЕР_1, що знаходився у вказаному подвір'ї, за допомогою ножиців вийняв скляну перегородку між багажними відділеннями та салоном, і таємно викрав з кабіни даного автомобіля автомобільний інструмент, вороток (трещітку) вартістю 130 грн., подовжувач вартістю 30 грн., подовжувач вартістю 20 грн., шестигранник вартістю 10 грн., з’єднувач шестигранника  та подовжувача вартістю 25 грн., шкіряну чоловічу сумку вартістю 100 грн., шкіряний гаманець вартістю 50 грн., гроші в сумі 20 грн., 20 злотих, що еквівалентно 53 грн.20 коп.,  що належали ОСОБА_5, і матерчату чоловічу сумку  вартістю 65 грн., в якій знаходилось 5 пачок цигарок вартістю 8 грн.75 коп. кожна, що належали ОСОБА_3, а всього викрав майна та грошей  на загальну суму 546 грн. 95 коп., чим заподіяв вказаним особам майнову шкоду.

Крім цього, ОСОБА_1 засуджений за те, що в цей же час, при вчиненні крадіжки вищевказаних речей та коштів з автомобіля марки «Фіат-Дукато» р.н. НОМЕР_1 незаконно заволодів паспортами та іншими особистими документами, які зберігались в салоні даного автомобіля, а саме, паспортами громадянина України для виїзду за кордон на ім’я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, посвідченням водія на ім’я ОСОБА_4, посвідченням водія на ім’я ОСОБА_5, талоном попередження до посвідчення водія на імя ОСОБА_5, свідоцтвом про загальне обов’язкове державне соціальне страхування ОСОБА_5

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в своїй апеляції на вирок суду, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, вважає, що при призначенні  покарання із застосуванням ст.75 КК України суд не в повній мірі врахував тяжкість вчинених підсудним злочинів і те, що останній, будучи раніше судимий на вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став і знову вчинив корисливий злочин при обтяжуючих покарання обставинах, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи та неможливість виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства. З врахуванням зазначених обставин прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі без застосування ст.75 КК України.

Вислухавши доповідача, який виклав суть оскарженого вироку і доводи апеляції, міркування прокурора, який просив вирок скасувати і призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі без застосування ст.75 КК України,  засудженого ОСОБА_1, який просив вирок суду залишити без змін,  провівши частково судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, за вказаних у вироку обставин в апеляції не заперечується і відповідає фактичним обставинам справи.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 та ч.3 ст.357 КК України і в апеляції не оспорюються.

Посилання прокурора на м’якість призначеного покарання та необгрунтованість застосування щодо засудженого ст.75 КК України, на думку колегії суддів,  є непереконливими.   

Відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання в тому числі у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається зі змісту вироку, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, один з яких,  відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, а інший – невеликої тяжкості, дані про його особу, а саме те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час є пенсіонером та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Згідно з даними характеристики, скарги на ОСОБА_1 за місцем проживання відсутні, що свідчить про те, що він формально позитивно характеризується за  місцем проживання.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд обґрунтовано визнав, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та усунення заподіяної шкоди.

Врахував суд також обставини, що обтяжують покарання засудженого, а саме, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

Разом з тим, не було взято до уваги, що засуджений, як це вбачається з приєднаної судом до матеріалів справи медичної довідки №42 від 06.04.2011 року (а.с. 159), а також  медичної довідки №19 від 25.02.2011 року, хворіє на туберкульоз, в зв’язку з чим періодично проходить стаціонарне лікування.

З врахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що виправлення і перевиховання засудженого ОСОБА_1  можливе без ізоляції від суспільства, а тому  призначене йому судом першої інстанції покарання із  застосуванням ст.75 КК України, не суперечить вимогам закону.

Безпідставними є твердження в апеляції прокурора про те, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, оскільки з матеріалів справи (а.с.112 зворот-113) вбачається, що  його судимість за вчинення корисливих злочинів погашена. Разом з тим, як вже зазначалося вище, судом було враховано, що підсудний ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів не встановлено підстав, які б були перешкодою для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому максимального іспитового строку та свідчили про недоцільність застосування ст.75 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.ст.50, 65, 75, 76 КК України і воно є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.   

Підстав для скасування вироку внаслідок м’якості з наведених в апеляції прокурора мотивів колегія суддів не вбачає.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 5 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Головуючий                     

Судді