Справа № 1/0312/154/11 Головуючий в 1 інстанції Свередюк А.В.
Провадження №11/0390/476/11
Категорія: ст.186ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2011 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Хлапук Л.І., Борсука П.П.,
з участю прокурора Артиш Н.В.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Нововолинського міського суду від 13 травня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий Нововолинським міським судом Волинської області:
1) 29 листопада 2005 року за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.ст.69, 75, 104 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого від покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
2) 01 вересня 2006 року за ч.1, ч.2 ст. 189, ст.ст. 70 ч.4, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково за постановою Миколаївського райсуду Львівської області від 20.03.2009 року на 8 місяців 7 днів;
3) 16 серпня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі:
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 16 серпня 2010 року –три роки позбавлення волі, - остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу ОСОБА_2 залишено —тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 11 квітня 2011 року.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що він 01 серпня 2010 року близько 04 години знаходячись біля ЗОШ № 1 м. Нововолинська, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого і виразилось у нанесенні удару по голові рукою потерпілому ОСОБА_3 в результаті чого, потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді гематоми на ділянці лоба та параорбітальної ділянки зліва, повторно, відкрито заволодів грошима в сумі 1200 грн., мобільним телефоном марки "Нокіа 5030" вартістю 480 грн. з сім карткою оператора мобільного зв’язку "Київстар" вартістю 20 грн. де на рахунку знаходились кошти в сумі 30 грн., що належать потерпілому ОСОБА_3, чим спричинив останньому майнову шкоду в розмірі 1730 грн.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції просить вирок суду змінити, вважає призначене йому покарання несправедливим внаслідок його суворості. Зазначає, що судом не враховано пом’якшуючі його вину обставини, а саме, явка з повинною, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який апеляцію засудженого просив залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_2, який подану ним апеляцію підтримав, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення її без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду від 13 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 –без зміни.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 злочину при вказаних у вироку обставинах стверджується зібраними по справі доказами, які ніким не оспорюються.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України, як повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, є правильною.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, тяжкість вчиненого ним злочину, який відносить до категорії тяжких злочинів, та дані про особу, який по місцю проживання характеризується посередньо, суспільно корисною працею не займається. Обставинами, що пом’якшують покарання засудженого суд визнав його явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, і тому суд призначив йому мінімальне покарання, яке передбачено санкцією статті КК України за якою він засуджений.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до вірного висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише за умови ізоляції від суспільства та правильно обрав покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу й на те, що ОСОБА_2 засуджувався за корисливі злочини, за що був засуджений і на даний час відбуває покарання в місцях позбавлення.
При таких обставинах, призначене судом мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.2 ст.186 КК України, не є надто суворим, а є необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду від 13 травня 2011 року щодо нього – без зміни.
Запропонувати суду першої інстанції в порядку ст.ст.409-411 КПК України вирішити питання про зарахування засудженому ОСОБА_2 в строк відбування покарання термін його перебування під вартою за вироком Нововолинського міського суду від 16 серпня 2010 року.
Головуючий:
Судді: