Справа №22-ц-3006/11Головуючий у І інстанції Толкачова Л.А.

Категорія26Доповідач у 2 інстанціїКулішенко

18.08.2011

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

04 липня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Воробйової Н.С.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Рудніченко О.М.,

при секретарі : Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору кредиту №23 від 07 лютого 2007 року він отримав у відповідача кредит в сумі 3810000 доларів США для придбання земельних ділянок.

Для забезпечення зобов’язань було також укладено договір застави майнових прав № 05-02/06-07 від 08 лютого 2007 року та договір іпотеки від 23 лютого 2007 року.

Нотаріусом вчинено заборону на відчуження земельних ділянок, які є предметом договору іпотеки, в зв’язку з яким договір застави майнових прав за згодою сторін розірваний 23 лютого 2007 року.

Позивач вважав, що договір кредиту, як основне зобов’язання суперечить вимогам законодавства так як визначена валюта правочину невірно (здійснення валютних операцій заборонено) і є недійсним зобов’язанням, яке не підлягає виконанню і спричиняє недійсність правочину.

Посилався також на те, що вказаний кредитний договір за своєю суттю є договором споживчого кредиту і суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказував, що відповідач не має індивідуальної ліцензії на кредитування.

Просив вищевказані правочини визнати недійсними в судовому порядку.

Рішенням Вишгородського районного суду від 10 грудня 2010 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 лютого 2007 року між сторонами укладено договір кредиту №23, відповідно до якого відповідач надав позивачу грошові кошти в розмірі 3 млн. 810 тис. доларів США, а позивач прийняв на себе зобов’язання повернути кредит, використавши кошти банку належним чином.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд виходив з того, що договір кредиту не відповідає вимогам законодавства. Невірно, на думку суду, визначена валюта правочину, порушено Закон України «Про захист прав споживачів» і тому визнав недійсними основне зобов’язання, а також похідні від нього інші правочини.

З таким висновком суду погодитись неможливо. Згідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 відповідачу дозволено надавати кредити у валюті і оспорюваний договір кредиту в цій частині не суперечить вимогам законодавства України.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Банк правомірно надав кредит ОСОБА_2 в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках.

Приписи декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а також Закону України «Про банки і банківську діяльність»виконані.

Не порушені відповідачем і вимоги положень про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, про порядок видачі банком банківських ліцензій та письмових дозволів і ліцензій на виконання окремих операцій.

Згідно з банківською ліцензією №14 від 19.05.1993 року, Дозволу № 14-1 від 06.12.2001 року, додатку до нього від 05.04.2004 року  АКБ «Київ»надано право на здійснення операцій з валютними цінностями. Тому Закон України «Про захист прав споживачів»до вказаних правовідносин не застосовується.

Таким чином, висновки суду першої інстанції невірні, не ґрунтуються на матеріалах справи, суперечать вимогам чинного законодавства.

Визнання недійсним договору кредиту і похідних від нього договорів судом першої інстанції безпідставне, тому рішення повинно бути скасоване, а в задоволенні позову потрібно відмовити.

          Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів –відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді  :