Справа №11-679Головуючий у І інстанціїЖуравський
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Бех
23.08.2011
УХВАЛА
Іменем України
30 червня 2011 року Апеляційний суд Київської області в складі:
головуючого –судді – Орла А.І.,
суддів –Бех М.О., Димарецького В.М.,
з участю прокурора –Стаховської Н.О.,
засудженого –ОСОБА_1, цивільного позивача –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2011 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, працюючий оператором «ЛукАвіаОйл», одружений, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий, –
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік, зобов’язавши засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи і з’являтися на реєстрацію в ці органи за місцем проживання в строки, визначені КВІ.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 19.12.2009 року, близько 17 годин 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Шкода Фабія», з реєстраційним номером НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ в напрямку м. Бориспіль, проявив злочинну самовпевненість, не вибрав безпечну швидкість та не врахувавши складні погодні умови, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Форд-Фієста»з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 під керування ОСОБА_3
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Шкода Фабія»ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
В прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали –спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 знаходиться порушенням водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3 «б», 12.1 вимог Правил дорожнього руху України.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, звільнивши його від основного покарання строком на 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України.
Прокурор вважає, що судом не було враховано характер злочину та його наслідки.
В апеляції цивільний позивач ОСОБА_2 просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_1, в частині відмови в задоволенні цивільного позову, та задовольнити її позовні вимоги. Цей апелянт зазначає, що висновки суду містять істотні суперечності та не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Т Зокрема, цивільний позивач посилається на те, що суд відмовляючи в задоволенні цивільного позову вказав, що її автомобіль був застрахований на повну його вартість і ЗАТ «Страхова компанія «Провідна»зобов’язана була здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми, що мала б відповідати дійсній вартості автомобіля, виплативши їй 27317 грн.18 коп. страхова компанія повністю відшкодувала заподіяну шкоду, а вона погодившись із розміром даного відшкодування, підтвердила вартість встановлення розміру шкоди.
На думку апелянта, цей висновок суду невірний, оскільки при укладенні 27 лютого 2009 року з ЗАТ «Страхова компанія «Провідна»договору добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу дійсна вартість транспортного засобу визначена в розмірі 65688 гривень. Ця сума була близькою до залишкового боргу по договору кредиту № 31-35/14-А від 25.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк», її ця сума влаштовувала, однак не визначила повної вартості автомобіля, в цьому позивач переконалася після проведення авто товарознавчої експертизи під час досудового слідства, в ході якої було встановлено, що вартість її автомобіля «Форд Фієста»складала 80570 гривень.
Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно послався на ст..53 КПК України та не взяв до уваги висновку авто товарознавчої експертизи від 2 березня 2010 року, який був зроблений в ході досудового слідства, яке проводилося у відповідності до діючого Кримінально-процесуального кодексу України.
Також, зазначає цивільний позивач, суд безпідставно вказав у вироку на відсутність доказів наявності чи відсутності автомобіля «Форд Фієста», що нібито позбавило суд прийняти рішення про долю автомобіля і з»ясувати його стан на час розгляду цивільного позову.
Заслухавши суть вироку, повідомлення ким і в якому обсязі він оскаржується, з»ясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляцію про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання та заперечує проти задоволення апеляції ОСОБА_2, цивільного позивача, яка просила вирок суду змінити та задовольнити її позовні вимоги, засудженого, який в поясненнях, дебатах та в останньому слові просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції прокурора та необхідність часткового задоволення апеляції цивільного позивача.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і сторонами не оспорюється.
Покарання ОСОБА_1 судом обрано відповідно до вимог ст.50, 65 Кримінального кодексу України у межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
Незастосування судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами судом у вироку належним чином мотивовано.
З огляду на це апеляція прокурора про необхідність застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання обґрунтованою вважатися не може, оскільки ті обставини на які посилається апелянт, як на підставу для застосування додаткового покарання –характер злочину та його наслідки,–враховані судом при постановленні вироку.
У відповідності до ст.64 КПК України характер і розмір шкоди, завданої злочином, підлягають доказуванню при розгляді кримінальної справи в суді.
Не дослідження обставин, з»ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування вироку (ст..367, 368 КПК).
Наведених норм закону суддею, при розгляді цивільного позову у кримінальній справі, дотримано не було.
Так відмовляючи у задоволенні заявлених цивільним позивачем –власником автомобіля «Форд-Фієста»ОСОБА_2 позовних вимог суд вважав, що висновок автотоварознавчої експертизи від 02 березня 2010 року, яким обґрунтовуються матеріальні збитки, завдані ДТП ОСОБА_2, є неналежним доказом, а виплачену позивачці ЗАТ «Страхова компанія «Провідна»суму в розмірі 27317 грн. 18 коп. - такою, що відповідає дійсній вартості автомобіля з врахуванням його залишкової вартості.
Поставлену в позові вимогу про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 787 грн.76 коп. суд вважає необґрунтованою, оскільки ця сума сплачена за роботу оцінювача, висновок якого суд вважає неналежним доказом.
Роблячи такі висновки суд посилається на ст..53 ЦПК України, ст.. 75 КПК України.
Разом з тим диспозиції цих норм витлумачені судом у спосіб, який суперечить їх точному змісту.
Як вбачається з матеріалів справи висновок автотоварознавчої експертизи від 2 березня 2010 року, проведений оцінювачем ОСОБА_5 на підставі відповідної постанови слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.71 т.1).
У відповідності до ст..75 КПК України як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.
Приватне підприємство «Авто-експрес», у відповідності до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»є суб’єктом оціночної діяльності і має право на оцінку майна, в тому числі і оцінку транспортних засобів.
За змістом ст..9 ЗУ «Про судову експертизу»досудове слідство може доручати проведення судових експертиз і фахівцям не внесеним до Реєстру атестованих судових експертів.
Таким чином висновок суду, що оцінка автомобіля «Форд-Фієста», проведена оцінювачем ОСОБА_5, який не внесений до реєстру судових експертів, в зв’язку з чим його висновк не може бути доказом по справі, не ґрунтується на законі.
На виконання вимоги ст..64 КПК України суд, у випадку сумнівів щодо об’єктивності, висновків про вартість пошкодженого в ДТП автомобіля, мав би призначити повторну авто - товарознавчу експертизу, належного ОСОБА_2, автомобіля.
Крім того, зіславшись у вироку на ст. 1192 ЦК України, суд одночасно зазначив, що відшкодування ОСОБА_2 27317 грн. 18 коп. відповідає дійсній вартості автомобіля.
Проте дійсна вартість автомобіля для цілей страхування, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (Національний стандарт, п.3) від 10 вересня 2003 р. N 1440», це вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування.
В контексті договору добровільного страхування автомобіля «Форд-Фієста»ОСОБА_2 такою вартістю є сума зазначена в договорі страхування - 65688 грн.
Разом з тим у ст.1192 ЦК України йдеться про реальну вартість втраченого майна на момент розгляду справи в суді.
Виходячи зі змісту ст..22 ЦК України реальною вартістю є фактична оцінка майна, яке було пошкоджене внаслідок неправомірних дій; додаткові витрати, яких зазнала чи може зазнати особа для поновлення свого цивільного права (повернення майна до первісного стану) та упущена вигода.
Однак суд не приймаючи до уваги висновок про суму матеріальних збитків власника автомобіля «Форд-Фієста», реальної вартості пошкодженого автомобіля не з»ясував, повного тексту договору добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу, укладеного між ОСОБА_2, СК «Провідна»та АКБ «Укрсоцбанк»не дослідив, даних про його виконання не врахував та однобічно і упереджено прийняв рішення про відмову в задоволенні заявленого позову, без належних правових доводів чого він вважає, що порушене право власності гр..ОСОБА_2 відновлено.
При вирішенні цивільного позову у кримінальній справі судом не враховано і положення ст..28 КПК України, згідно до якого особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі, при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов.
Отже заявляючи позов до ОСОБА_1 та ВАТ «Національна страхова компанія «Оранта»ОСОБА_2 діяла у відповідності до ст.. ст..22 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП майну третьої особи, відповідно до лімітів відповідальності, а різницю між страховою виплатою і фактичним розміром шкоди сплачує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність ( ст..1194 ЦК України).
Система порушень норм процесуального та матеріального права, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі, дають підстави вважати вирок щодо ОСОБА_1, в частині вирішення цивільного позову, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст..365, 366 КПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляції цивільного позивача ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити частково.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 березня 2011 року щодо ОСОБА_1, в частині вирішення цивільного позову –скасувати, і в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий –
Судді –