Справа 11 - 616 - 2006 р. Головуючий 1 інстанції: Малині В.В.
Категорія - ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач: Гром Л.М.
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
2006 р. вересня 1" дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Гром Л.М.
суддів Білоброва В.Д., Антипець В.М.
при секретарі: Глюк Н.М.
за участю прокурора Щербака О.В.
засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
цивільного відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну
справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Деснянського
районного суду м. Чернігова від 14 червня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,
українець, громадянин України, з професійно-
технічною освітою, одружений, не
працюючий, інвалід 2 групи,
зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3,
мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного судом покарання із іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покладений обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_1 635 грн. 76 коп. судових витрат на користь Чернігівського відділення Київського НДІСЕ за проведення автотехнічної експертизи, та 771 грн. 84 коп. на користь фінвідділу Чернігівської міської ради за лікування потерпілої.
Цим же вироком потерпілій ОСОБА_2 в задоволенні цивільного позову відмовлено
Судом ОСОБА_1 було визнано винним та засуджено за те, що він, 05 вересня 2005 року, о 12.10 годин, керуючи автомобілем „ Мерседес-Бенц", д.н.з.НОМЕР_1, рухаючись в ІНФОРМАЦІЯ_3 в напрямку ІНФОРМАЦІЯ_4 по другорядній дорозі, на перехресті нерівнозначних доріг, проявив неуважність, не надав дороги автомобілю ІЖ -412, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі, в зв'язку з чим відбулося зіткнення в результаті якого пасажир автомобіля ІЖ-412 ОСОБА_2 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції Потерпіла ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, задовольнити у повному обсязі її позовну заяву та виключити з вироку у частині призначеного покарання посилання на ст. 75 КК України. Вказує, що суд неправомірно відмовив їй в задоволенні цивільного позову
Також вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд не врахував наслідки скоєного злочину, те що вона стала інвалідом 2 групи, засуджений не вибачився за скоєння злочину, тому безпідставно застосував до нього ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, потерпілу, яка підтримала свою апеляцію, прокурора , що вважав апеляція потерпілої підлягає частковому задоволенню, засудженого ОСОБА_1, який вважав доводи апеляції безпідставними, ОСОБА_3 , що вважав рішення по цивільному позову відносно його правильним , та після проведення по справі часткового судового слідства, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Вина засудженого у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах наведених у вироку відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом І інстанції доказами.
Вирок суду грунтується на достатніх і достовірних доказах.
Щодо правильності висновків суду про доведеність вини та обґрунтованість доказів, правильності кваліфікації дій засудженого не має заперечень від самого засудженого та інших учасників судового розгляду.
Між тим судова колегія вважає, що при вирішенні питання про вид і міру покарання засудженому, суд припустився помилки, призначив покарання засудженому у вигляді обмеження волі не врахувавши вимоги ст. 61 КК України, відповідно до якої даний вид покарання не може бути застосований до інвалідів першої та другої групи.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено в судовому засіданні суду першої Інстанції, засуджений ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання, що підтверджується копією довідки Чернігівської МСЕК від 28.03.2006 року № НОМЕР_3 (а.с. 129).
За таких підстав, судова колегія вважає, що вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання є таким, що суперечить нормам кримінального законодавства України і підлягає зміні.
В апеляційному судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтвердив , що визнає свою вину а також визнав , що має відшкодовувати понесені потерпілою матеріальні витрати, та не заперечував щодо відшкодування моральної шкоди. Також ОСОБА_1 показав , що і в суді першої інстанції він погоджувався відшкодовувати по цивільному позову , але не був згоден з сумою моральної шкоди. Під час досудового слідства він намагався відшкодувати збитки , але потерпіла не могла визначити реальну для нього суму. Він на даний час не працює , має на утриманні малолітню дитину , дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною , тому сума моральної шкоди 45 тисяч грн., це така що не відповідає дійсності і він не має можливості її відшкодовувати. З зазначеними сумами по матеріальній шкоді що стосується витрат на лікування , він заперечень не має. Він інвалід 2 групи , зараз проживає з сім'єю в селі , просить не позбавляти його можливості працювати.
Потерпіла ОСОБА_2 в апеляційному судовому засіданні , показала , що вважає , ОСОБА_1 повинен нести реальну міру покарання , але не наполягає на тому , що це покарання повинне бути таким суворим , як позбавлення волі. В частині цивільного позову, вона просить стягнути витрати понесені на лікування та моральну шкоду , з урахуванням матеріального становища засудженого. В суді першої інстанції вона підтримуючи цивільний позов , просила його задовольнити і вважала , що сума підлягає стягненню з винної особи.
На підставі наведеного судова колегія вважає , що цивільні вимоги потерпілої підлягають задоволенню в частині матеріальних витрат в повному обсязі, оскільки вони підтверджені на суму 1636 грн.49 коп. та перевірені як в суді першої інстанції так і в апеляційному розгляді.
Також в суді першої інстанції і в апеляційному судовому розгляді встановлено , що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження та стала інвалідом , продовжує лікування. У зв'язку з цим змінився її звичний уклад життя, запланована на 10 жовтня 2005 р. реєстрація шлюбу не відбулася внаслідок травми, вона переживала моральні та фізичні страждання і тому судова колегія вважає підлягає стягненню моральна шкода розмірі 6 тисяч грн. Визначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_1 , як з винної особи , до якої були пред'явлені вимоги потерпілої ОСОБА_2.
При визначені міри покарання судова колегія вважає можливим визначити її в межах санкції статті 286 ч. 1 КК України врахувавши обставини скоєння злочину , визнання вини засудженим , його сімейного стану та стану здоров'я , наявності на утриманні малолітньої дитини. Також враховуючи , що злочин скоєно з необережності, відношення засудженого ОСОБА_1 до скоєного та враховуючи матеріальний стан останнього , судова колегія вважає можливим не застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 367, КПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково , а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2006 р. щодо ОСОБА_1 - змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.
Стягнута на корись потерпілої ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди
1636 грн.91 коп. та у відшкодування моральної шкоди - 6 тис. грн.., а всього 7636 грн. 91 коп.
В інший частині вирок залишити без змін.
Білобров В.Д. Гром Л.М. Антипець В.М.