Справа № 11-638/2006 p. Головуючий 1 інстанції: Гордієць Л.В.
Категорія: ст. 286 ч 1 КК Укр. Доповідач: Кузюра M.M.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
07 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Козака В.І.
суддів: Кузюри М.М., Оседача М.М.
з участю прокурора Скрипки Б.М.
потерпілої ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 липня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, освіта середня-спеціальна, не одружений, має на утриманні доньку 1997 року народження, не судимий, -
засуджений:
· за ст. 135 ч. 1 КК України до 1-го року 6-ти місяців обмеження волі;
· за ст. 286 ч. 1 КК України до 2-х років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання - 2 роки обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_3:
- на користь потерпілої ОСОБА_4 - 177 грн 80 коп
матеріальної шкоди та 2 000 грн моральної шкоди, а всього - 2 177 грн 80 коп;
- на користь потерпілої ОСОБА_1 - 11 грн 05 коп
матеріальної шкоди та 4 000 грн моральної шкоди, а всього - 4 011 грн 05 коп;
- на користь Ніжинської міської лікарні: 362 грн 71 коп за лікування
ОСОБА_1 та 349 грн 92 коп за лікування ОСОБА_4;
· на користь Чернігівської обласної лікарні - 197 грн 12 коп за лікування ОСОБА_1;
· на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області - 364 грн 56 коп за проведення судових експертиз.
ОСОБА_3 визнаний судом винним та засуджений за те, що 12 січня 2004 року близько 17 год 30 хв в темний час доби, в умовах недостатньої видимості, керуючи автомобілем марки ЗАЗ-1102 „Таврія", державний знак НОМЕР_1, та рухаючись по АДРЕСА_2 в напрямку центра міста із швидкістю близько 40 км/год, грубо порушив п.п. 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України та, не врахувавши дорожню обстановку, при виникненні небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті чого скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які рухалися в попутному напрямку по проїзній частині дороги вздовж правого узбіччя. Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження, які, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, ймовірно потягли за собою виникнення захворювання на нецукровий діабет і відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою стійкої втрати професійної працездатності, а потерпіла ОСОБА_4 отримала легкі тілесні ушкодження.
Після вчинення ДТП засуджений ОСОБА_3 не надав потерпілим медичну допомогу та з місця пригоди зник, залишивши у небезпечному для життя стані потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які на певний час втратили свідомість та внаслідок травм були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 вказує на незаконність вироку та просить його скасувати, а справу щодо нього закрити за недоведеністю його вини в інкримінованих йому діяннях.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію та просять її задовольнити з вказаних у ній підстав, думку потерпілої та міркування прокурора, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, тому просять залишити його без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція є частково обґрунтованою, а вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи до Ніжинського міськрайонного суду на новий судовий розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Відповідно до ст. 374 ч. 2 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, зокрема, порушення, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6-10, 13 частини другої ст. 370 КПК України.
Так, згідно протоколу судового засідання, підсудний визнав свою вину частково, однак з ініціативи прокурора, підтриманої іншими учасниками процесу, суд постановив провести скорочений розгляд кримінальної справи.
При цьому, всупереч вимог ст. 299 ч. З КПК України, відповідно до яких необхідно було визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд не з'ясував, в чому саме підсудний визнає себе винним частково, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Суд обмежився лише роз'ясненням підсудному того, що він не вправі оспорити в апеляційному суді обсяг доказів, що є в матеріалах кримінальної справи. Разом з тим, в подальшому суд, без будь-якого обґрунтування, провів розгляд справи у повному обсязі, дослідивши всі докази в справі.
Таким чином, обмеживши права підсудного при судовому розгляді та фактично позбавивши його права на оскарження вироку, суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, передбачене п. З ч. 2 ст. 370 КПК України. При апеляційному розгляді справи засуджений заперечував, що йому роз'яснювались будь-які обмеження про оскарження в подальшому фактичних обставин справи, тому просить розглянути його апеляцію по суті.
В ході судового розгляду 03 липня 2006 року потерпіла ОСОБА_1 письмово заявила відвід головуючій по справі Гордієць Л.В., який постановою в.о. голови суду відхилено. Як свідчить протокол судового засідання, 10 липня 2006 року зазначена постанова оголошена учасникам процесу, після чого було оголошено додаток до заяви про відвід, датований 10 липня 2006 року. Заслухавши думку учасників процесу, суд постановив відмовити потерпілій в задоволенні доповнення до заяви, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено така форма заяви про відвід.
Фактично в доповненні до заяви містяться інші підстави для відводу, ніж ті, що були заявлені в заяві від 03 липня 2006 року, в зв'язку з чим питання відводу не було вирішено згідно ст. 57 КПК України, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 370 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку.
Обговоривши в судовому засіданні клопотання потерпілої ОСОБА_1 про призначення по справі судово-медичної експертизи, суд, без видалення до нарадчої кімнати, на місці постановив відмовити потерпілій в задоволенні її клопотання, чим також порушив вимоги ст. 273 ч. 1 КПК України.
Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є такими, що перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову, тому, відповідно до ст. ст. 367 ч. 1, 374 ч. 2, п. З КПК України, вони є безумовною підставою для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
При новому розгляді справи суду належить розглянути її відповідно до вимог чинного законодавства, з усуненням зазначених процесуальних недоліків,
а також перевірити фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення питання про правильність кваліфікації дій засудженого.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 липня 2006 року щодо ОСОБА_3 скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
СУДДІ: КУЗЮРА М.М. КОЗАК В.І. ОСЕДАЧ М.М.