Справа 11 - 603/2006 p. Головуючий 1 інстанції Валевач М.М.
Категорія - ч. 2 ст. 296 КК Доповідач Гром Л.М.
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
2006 року, вересня 11" дня колегія суддів судової палати з кримінальних
справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Гром Л.М.
суддів Трейтяк О.П., Акуленко C.O.
при секретарі Терешко В.В.
за участю прокурора Щербака О.В.
адвоката: ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну
справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та заступника прокурора м.
Чернігова на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29
червня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, не працюючий, раніше судимий: 06.12.2005 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. З ст. 185 КК України до З років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, засуджений за ч.2 ст. 296 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.12.2005 року - 1 місяць позбавлення волі і остаточно призначено покарання 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
Судом ОСОБА_2 було визнано винним та засуджено за те, що він, 11.02.2006 року, близько 21-00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з неповнолітнім ОСОБА_4, таОСОБА_5, знаходячись на території вечірньої середньої школи НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно розбили 10 різних за розміром вікон вечірньої середньої школи НОМЕР_1, чим завдали збитки на загальну суму 590 грн..
В апеляціях:
Засуджений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього скасувати та постановить новий вирок, яким виправдати його по ч. 2 ст. 296 КК України. Вважає, що вирок постановлений з порушенням норм матеріального права, а висновки суду, які викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд невірно кваліфікував його дії, оскільки інші учасники групи не досягли віку кримінальної відповідальності, не є суб'єктами злочину, а тому не можуть кваліфікуватися як вчинені групою осіб. Вважає, що за таких обставин він має нести відповідальність лише за власні дії, тобто за розбиття одного вікна, що з об'єктивної сторони та за характером завданої шкоди має кваліфікуватися як дрібне хуліганство, відповідальність за яке передбачено КУпАП. Також вказує, що ніякої домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у нього не було.
Заступник прокурора м. Чернігова, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини ОСОБА_2, просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 296 КК України та призначити покарання в межах даної статті. Вказує, що відповідно до положення ст. 28 КК України виконавцями злочину є лише суб'єкти злочину, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент скоєння злочину не були суб'єктами, оскільки не досягли віку кримінальної відповідальності, тому злочин не може бути кваліфіковано, як вчинений групою осіб.
Заслухавши доповідача , прокурора , що підтримав доводи апеляції частково , засудженого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_1 , законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 , що підтримали доводи апеляції засудженого , судова колегія приймаючи до уваги наведені обставини в поданих апеляціях в яких засуджений ОСОБА_2 ставить питання про неправильність кваліфікації його дій , та доводи ,що наведені в апеляції прокурора , які суттєво впливають на кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи при проведенні часткового судового слідства, вважає , що апеляції підлягають частковому задоволенню.
В апеляційному судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 показав , що він разом з друзями 11.02. 2006 р близько 21 години проходив повз ВСШ НОМЕР_1 де навчається і розбив одне віконне скло більше віконного скла не бив і пішов від школи. Хлопці неповнолітні , що були з ним , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , пішли далі і почали самі бити віконне скло. Чому хлопці били він не знає , він розбив одно скло тому , що був сердитий на директора школи. Вони між собою про таку поведінку не домовлялись і взагалі він не знає , чому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали бити вікна. В той час занять в школі не було та розбив він одне віконне скло в тій частині школи де раніше була перукарня і зараз там нічого не знаходиться і тією частиною приміщення не користуються.
Законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 показала , що їй стало відомо , що в школі побили віконне скло і їй син сказав , що розбив одне скло. Вона прийшла до директора школи довідатись яка заподіяна шкода та прийняти міри щоб її відшкодувати. Син розбив одне скло розміром десь 45 см. на 45 см. Директор показав їй розбиті вікна в тому числі , які були побиті ще раніше не її сином та не ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Вона принесла одне велике скло , а за інші заплатила гроші десь приблизно до 200 грн. Відшкодувала шкоду в повному обсязі в тому числі і за те скло , що діти не били. Те скло , що розбив її син . дійсно знаходилось в частині приміщень школи , які не використовуються і там була раніше перукарня. В школі заняття проводяться тільки до 18 години.
Пояснення засудженого ОСОБА_2 були підтверджені як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили , що після того , як ОСОБА_2 розбив одне віконне скло , останній пішов додому , а вони палкою побили інші вікна.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа , яка провадить дізнання , зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного , повного і об'єктивного дослідження обставин справи , виявити як ті обставини , що викривають , так і ті , що виправдовують обвинуваченого , а також ті обставини , що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд , прокурор , слідчий і особа , яка провадить дізнання , не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
Дані вимоги закону органами досудового слідства не були дотримані, а суд першої інстанції не звернув уваги на суттєву неповноту та необ'єктивність досудового слідства.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи , під час досудового слідства було встановлено , що дійсно ОСОБА_2 підійшов до школи та безпричинно розбив одне віконне скло . Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 взявши палку почали бити вікна в будівлі зайшовши з іншої сторони. Також було встановлено , що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є суб'єктами кримінальної відповідальності за ст. 296 КК України , оскільки не досягли віку , з якого може настати кримінальна відповідальність. У зв'язку з цим не може бути підстав для кваліфікації злочину за ч.2 ст. 296 КК України . Тому судова колегія вважає , що апеляція заступника прокурора м. Чернігова в тій частині , що дії ОСОБА_2 не можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України є обґрунтованими.
Згідно ст.. 296 КК України хуліганство є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства , що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. І об'єктивна сторона хуліганства характеризується діями , що грубо порушують громадський порядок і відзначаються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
На підставі наведеного органами досудового слідства підлягає обов'язковому встановленню та доведенню обставини які вважаються грубим порушенням громадського порядку , особливою зухвалістю та винятковим цинізмом та відповідно зазначенню цих обставин в постанові про притягнення в якості обвинуваченого. Але органи досудового слідства обмежились тільки констатацією того , що в діях ОСОБА_2 мало місце грубе порушення громадського порядку , що супроводжувалось особливою зухвалістю. Наведені докази в обвинувальному висновку суперечать встановленим обставинам по справі.
Але суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи на дані помилки досудового слідства не звернув уваги та не надав належної оцінки встановленим суперечностям. Крім того , суд кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України не звернув увагу , що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не досягли віку за яким настає кримінальна відповідальність.
В апеляційному судовому засіданні прокурор , який приймав участь у дослідженні та перевірки доводів апеляції засудженого , на підстави встановленої неповноти та необ'єктивності досудового слідства , вважав , що вирок суду підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи на додаткове розслідування , оскільки вважав , що в матеріалах справи відсутня яка небудь перевірка в тому сенсі чи є в діях ОСОБА_2 склад злочину , передбачений ст. 296 КК України , або в його діях і є ознаки грубого порушення громадського порядку , які не відзначаються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Перевіривши під час часткового судового слідства докази по справі , судова колегія вважає , що вирок підлягає скасуванню , а справа поверненню на додаткове розслідування на підставі неповноти досудового слідства , коли під час його провадження всупереч вимогам ст. 22 КПК України не були досліджені та досліджені поверхово і однобічно , які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 365 , 366 КПК України судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_3, заступника прокурора м. Чернігова задовольнити частково.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2006 р. щодо ОСОБА_2 скасувати та справу направити прокурору м. Чернігова для провадження додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про не виїзд.