Справа № 22-Ц-1277 2006р.                      Головуючий у 1-й інстанції   Бондар С.О.

Категорія 40                                          Суддя-доповідач                 Данильченко Л.О.

УХВАЛА іменем України

31 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Данильченко Л.О., Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.

та осіб, які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_1,

його адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О.. пояснення позивача та його адвоката, підтримавших доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах скарги апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що хоча він працював менеджером, а потім комерційним директором, йому не запропонували жодну з вакантних посад підприємства «Центр обслуговування абонентів», яке утворилось на місці ліквідованої філії ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком» та в інших центрах, відкритих ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком», хоча повинні були запропонувати, зважаючи на тривалий трудовий стаж та високу його кваліфікацію.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з слідуючого.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи було встановлено, що згідно наказу № НОМЕР_1 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу комерційним директором філії ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком» в м. Суми по переводу з ТОВ «Техноком. Суми», де працював менеджером.

ОСОБА_1 має кваліфікацію інженера-механіка за спеціальністю ракетобудування та кваліфікацію юриста.

Відповідно до протоколу № НОМЕР_2 зборів учасників ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком» від 09 січня 2006 року та наказу голови ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком»  НОМЕР_3 було прийнято рішення про ліквідацію з 01 квітня 2006 року філії ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком» в м. Суми.

31 січня 2006 року ОСОБА_1 був письмово під його особистий підпис попереджений про наступне звільнення. Так як у відповідача не було вакантної посади комерційного директора чи інших вакантних посад, які б відповідали спеціальності ОСОБА_1, йому не запропонували іншу роботу одночасно з попередженням про вивільнення.

Згідно наказу  НОМЕР_4  ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників у зв'язку з ліквідацією філії ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон. Телеком» в м. Суми.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначении строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Норма щодо переважного права залишення на роботі не могла бути застосована до позивача, оскільки посада комерційного директора була єдина, і з неї звільнявся він один.

Уточнені вимоги про поновлення на посаді старшого менеджера по роботі з абонентами Центру Східної філії теж судом першої інстанції обговорювалось і досліджувалось.

При цьому судом було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 працювала в бухгалтерії філії ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» в м. Суми, навчалась на 4-му курсі (а.с.197) заочного відділення обліково-фінансового факультету по спеціальності «фінанси» Української академії банківської справи в м. Суми.

з

В зв'язку з реорганізацією в ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» і організацією Центру обслуговування абонентів Східної філії ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» в м. Суми замість бувшої філії ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» в м. Суми, змінився штатний розклад працівників і зменшилась кількість працівників з 34 чоловік до 21 чоловіка (а.с.103). Працівники, посади яких збереглись, були переведені на роботу в Центр. Посада позивача не збереглась (а.с.102), що підтверджується штатним розкладом.

Судом першої інстанції встановлено, що на посаді старшого менеджера по роботі з абонентами в філії працював ОСОБА_7 і наказом № НОМЕР_5 (а.с.57) він був звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Наказом № НОМЕР_7  по Східній філії ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» була прийнята на цю посаду з 03 квітня 2006 року ОСОБА_6

З пояснень представника відповідача вбачається, що по Сумській філії було звільнено без працевлаштування 13 чоловік, а не лише позивач по справі.

За таких підстав, суд першої дійшов висновку, що права позивача не були порушені під час його звільнення, і відмовив в задоволенні позову.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції вірно встановлено, що в ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме: зміна найменування філії в м. Харкові на Східну філію, визначення території діяльності Східної філії, ліквідація декількох філій в різних містах, в тому числі і в м. Суми, скорочення чисельності і штату працівників, а після цієї реорганізації було відкрито Центри обслуговування абонентів Східної філії в різних містах України.

ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» діяло у відповідності до норм трудового законодавства, персонально попередивши працівників про наступне вивільнення за два місяці, що підтверджується наявними в справі доказами.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта щодо того, що відповідач неправомірно не запропонував йому іншої роботи на новоствореному підприємстві, оскільки, як вбачається з наданих відповідачем документів (штатного розкладу), у Центрі обслуговування абонентів Східної філії ТОВ «ТК «Велтон. Телеком» в м. Суми була відсутня робота за спеціальністю позивача, його посада в новому штатному розкладі не передбачалась.

Крім того, колегія суддів вважає, що ствердження апелянта, що посада менеджера з прямих продаж, яка була запропонована іншій особі, а саме ОСОБА_7, повинна була запропонована йому, так як він має вищу кваліфікацію, не ґрунтується на законі, оскільки право прийому працівників в даному випадку належить керівникові підприємства.

В даному випадку відбувались зміни в організації виробництва і праці в ТОВ «ТК «Велтон. Телеком», при цьому відбулось скорочення штатів і чисельності працівників.

Наказ про звільнення ОСОБА_1, був виданий ТОВ «ТОК «Велтон. Телеком» в м. Харкові, а не філією в м. Суми, оскільки філія не має права юридичної особи.

Тому є слушними доводи апелянта з приводу того, що одночасно з попередженням про звільнення у звізку з мінами в організації виробництва і праці, йому повинні були запропонувати роботу за відповідною спеціальністю, а при її відсутності - іншу роботу на тому ж підприємстві, тобто в ТОВ «ТК «Велтон. Телеком», а не тільки у Центрі обслуговування абонентів в м. Суми.

В той же час відповідач як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції пояснював, що в ТОВ «ТК «Велтон.Телеком», як і в Центрі обслуговування абонентів в м. Суми та інших новостворених Центрах, не було вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу ОСОБА_1 за його фахом як при попередження про звільнення, так і при звільненні.

Протилежного позивач не довів.

Суд першої інстанції повно, всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 липня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Дана ухвала та рішення місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.