ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
УХВАЛА
04.03.2008 | Справа №2-15/11813-2007 |
За позовом Першого заступника Військового прокурора Військово-Морських Сил України (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 41) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, АР Крим, м. Київ, пр. Повітряно флотський, 6) в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (98063, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3)
За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Науково-виробничої компанії «Кримінвестбуд» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 19/148; м. Сімферополь, пров. Заводський, 33)
Про стягнення 1813072,00 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Кузьменко Р.В., довіреність № 375 від 07.12.2007 р., у справі
Від відповідача – Шелков С.Г., довіреність б/н від 14.02.2008 р., у справі
Від третьої особи – не з’явився
Від прокуратури – Антоненко В.Ю., посвідчення № 255
Обставини справи: Перший заступник Військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» про стягнення 1813072,00 грн. заборгованості.
Позовні вимоги прокурор підтримав, мотивуючи тим, що 24 листопада 2006 року між Державним підприємства Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (відповідач) укладено договір купівлі-продажу права вимоги б/н.
Згідно умов договору до відповідача перейшло право вимоги щодо сплати НПУ «Кримінвестбуд» заборгованості, за що відповідач повинен був сплатити на користь позивача 1813072,00 грн. до 12.04.2007 р.
Однак відповідачем в порушення вимог договору у визначений договором строк вказана сума у розмірі 1813072,00 грн. сплачена не була, що і стало приводом на підставі статей 121 Конституції України, статей 20, 36 Закону України “Про прокуратуру” для звернення військового прокурора з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов заперечує та просить позов залишити без розгляду.
06.12.2007 р. до господарського суду надійшла заява від військового прокурора в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2568000,00 грн.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.12.2007 р. вказана заява прийнята до розгляду.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.12.2007 р. до участі у справі в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Науково-виробничу компанію «Кримінвестбуд».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, судом встановлено наступне.
24 листопада 2006 року між Державним підприємства Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (первісний кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (новий кредитор) укладено договір купівлі-продажу права вимоги. (а.с. 6)
Згідно умов договору первісний кредитор продає, а новий кредитор купує право вимоги, що належить первісному кредитору на підставі Договору ген підряду на проектні та будівельні роботи № 2730/05 від 28.11.2005 р., укладеного між первісним кредитором та Науково-виробничою компанією «Кримінвестбуд». (третя особа)
Пунктом 2.1. Договору відповідач зобов’язаний перерахувати за куплене право вимоги первісному кредиторові грошові кошти у розмірі 2568000,00 грн. в строк до 12.04.2007 р.
Однак позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог договору у визначений договором строк зазначені в договорі кошти перераховані не були, що є порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (часті 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний суд України в рішенні від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (далі рішення) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визначено, що під поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначених в частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, прокурор може бути представником у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.
Заявляючи позов про стягнення 1813072,00 грн. (2568000,00 грн. згідно заві № 3/3451 від 04.12.2007 р. заборгованості за договором б/н купівлі-продажу права вимоги від 24.11.06 р., укладеним між Державним підприємства Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» Перший заступник Військового прокурора Військово-Морських Сил України не обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим № 23-02.0/13.1-1445 від 27.02.2008 р., Державне підприємство Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» не було включено до мережі розпорядників (одержувачів) коштів державного бюджету у 2004-2007 роках і асигнування з державного бюджету у зазначений період через органи Державного казначейства АР Крим не отримувало.
При цьому треба зазначити, що згідно СТАТУТУ Державного підприємства Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (пункт 3.6) останній має право укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді. (а.с. 9-18)
Державне підприємство Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» веде самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків тощо.
Згідно пункту 4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.
Підприємство управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (стаття 122 Господарського кодексу України) і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Таким чином, Першим заступником Військового прокурора Військово-Морських Сил України пред’явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, що суперечить змісту статей 20, 36 Закону України “Про прокуратуру”.
Державне підприємство Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» є самостійним господарюючим суб’єктом, закрема і щодо договору купівлі-продажу права вимоги б/н від 24.11.2006 р.
Статтею 13 Конституції України задекларовано, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Частиною 4 статті 133 Господарського кодексу України встановлено, що Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Отже, Державне підприємство Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», виступаючи як самостійний господарюючий суб’єкт, на умовах рівності з іншими суб’єктами господарювання, не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду у разі порушення його прав та законних інтересів в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись пунктом 1 статті 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Залишити позов без розгляду.
Ухвалу суду направити на адресу сторін та військовому прокурору рекомендованою кореспонденцією
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.