ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.02.2008 | Справа №2-16/14290-2007А |
За позовом – Закритого акціонерного товариства «УКпостач» 96000, АРК, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1 а 8(06565) 2-54-77, 2-17-35)
До відповідача - Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АРК 996000, АРК, м. Красноперекопськ, вул.. Північна, 2, тел 8(06565) 2-18-31, факс 8(06565)2-19-00)
Про незаконною бездіяльності
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
ПРЕДСТАВНИКИ:
07.02.2008 року
від позивача – Попова А.М., довіреність № 07-003/20 від 09.07.07, представник;
від відповідача - Літовченко І.В., довіреність № 7424/10/10-0 від 28.12.07, гол. держ. под. інспектор;
21.02.2008 року
Від позивача – Попова А.М., довіреність № 07-003\20 від 09.07.07, представник;
Від відповідача - Літовченко І.В., довіреність № 7424/10/10-0 від 28.12.07, гол. держ. под. інспектор; Кулікова Л.І. дов. № 544/10/10-0 від 20.02.2008 року, начальник відділу.
Суть спору – Позивач – Закрите акціонерне товариство «Укпостач» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Красноперекопської ОДПІ про визнання нечинним рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000102200 від 17.09.2007р. в частині безпідставного нарахування пені у розмірі 56 372,52грн.
Заявою від 03.12.2007р. № 003/18-264 позивач доповнив позовну заяву і просить суд визнати нечинним рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000102200 від 17.09.2007р. в частині безпідставного нарахування пені у розмірі 58 151,77грн.
Доповнивши позовну заяву 11.12.2007р., позивач просить суд визнати нечинним рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000102200 від 17.09.2007р. в частині безпідставного нарахування пені у розмірі 56 391,48грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що із загального розміру нарахованої йому спірним рішенням пені (92600,69грн.) спірний розмір пені (56 391,48грн.) нараховано йому необґрунтовано.
Так, зокрема, зазначає, що по зовнішньоекономічному контракту № 04/02 від 04.02.2005р. з UKRAINIAN BEER COMPANY INC (Канада) йому нарахована пеня в розмірі 47869,93грн. Згідно з наданим контррозрахунком пені, позивач погоджується з нарахуванням за цим контрактом 75,16грн. пені. В решті суми вважає, що нарахування пені суперечить п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 від 23.09.1994р., відповідно до якої в разі прийняття судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Крім того, вказує, що за контрактом № 003/20-60 від 17.10.2006р., укладеним з ТОВ «Ю БІ СІ КУЛ-Б» (Росія), йому нарахована пеня в розмірі 6334,23грн. За контррозрахунком позивача, правомірно нарахована пеня в розмірі 5851,07грн. Решта пені, на думку позивача, суперечить п. 2.3 Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензії по експортних, імпортних і лізингових операціях», затвердженої Постановою правління НБУ № 136 від 24.03.1999р. та п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, і вважає, що при визначенні пені за даним епізодом відповідач необґрунтовано врахував день надходження валютної виручки як день прострочення.
Позивач вважає, що за контрактом № 01 від 09.02.2007р. з ТОВ «UBC COOL ASTANA» (Казахстан) правильно розрахована пеня складає 12 258,74грн., в той час як йому нараховано за цим контрактом 14340,58грн. пені.
У позовній заяві позивач також вказав, що за контрактом № 003/20-98 від 10.11.2006р., укладеним ним з CHANGSHU TANRA IMP & EXP.CO (Китай), йому нарахована пеня в розмірі 17665,06грн., в той час як за його контррозрахунком, пеня повинна була складати 11633,35грн., а в решті суми пеня нарахована неправильно внаслідок того, що відповідач неправильно визначив дату перетину товаром митного кордону України та не врахував відмітки на коносаментах Південної регіональної митниці від 12.04.2007р., а в основу розрахунку пені поклав дату відмітки митниці на ВМД – 18.04.2007р.
Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що пеня спірним рішенням нарахована позивачу обґрунтовано та на підставі податкового та валютного законодавства. Зокрема, вважає, що пеня правильно нарахована ним до дати винесення господарським судом ухвал про прийняття позовів до нерезидентів до розгляду та порушення провадження по справам, а не до дат надходження позовів до суду. Крім того, посилаючись на Митний кодекс, Положення про вантажну митну декларацію та Лист ДПА України № N 9433/7/22-6017 від 11.05.2007 р., вказує, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування").
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 21.02.2008 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд виходив для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
20.08-30.09.2007р. Красноперекопською ОДПІ проведена виїзна позапланова перевірка Закритого акціонерного товариства «Укпостач» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2007р. по 20.08.2007р., під час якої встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 від 23.09.1994р. з наступними змінами і доповненнями, в частині порушення термінів розрахунків за експортними контрактами та в частині порушення термінів розрахунків за імпортними контрактами, за результатами якої складено акт перевірки № 605/22-0/30169718 від 04.09.2007р.
Вказаний акт перевірки був покладений в основу рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000102200 від 17.09.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким на підставі ст. 4 вищевказаного Закону позивачу нарахована пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми недоотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, в розмірі 92600,69грн.
Позивач за даним позовом оскаржує нарахування пені у розмірі 56 391,48грн.
Суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ „Укпостач” є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з п. 3.1 акту перевірки № 605/22-0/30169718 від 04.09.2007р., відповідачем перевірено виконання позивачем наступних експортних контрактів:
1) № 04/02 від 04.02.2005р. з UKRAINIAN BEER COMPANY INC (Канада), який укладено на продаж товару у кількості, в асортименті та на умовах постачання згідно Додатків (Специфікацій) до контракту на загальну вартість 5 000 000 дол. США.
Як свідчать матеріали справи, у перевіреному періоді на виконання контракту експортовано товарів на суму 300840,63 дол. США, оплата за товар надійшла в сумі 548 538,5 дол. США.
Станом на 01.01.2007р. дебетове сальдо розрахунків складало 199266,10 дол. США, граничний строк погашення: 39888,69 дол. США – 18.02.2007р., 69800,01 дол. США – 22.02.2007р., 50834,0 дол. США – 07.03.2007р., 23468,0 дол. США – 09.03.2007р., 565,0 дол. США – 15.03.2007р., 14710,40 дол. США – 22.03.2007р..
На вказані дати виручка поступила не в повному обсязі, що не заперечується сторонами по суті.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94 – ВР від 23.09.94 р. виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2007р. ЗАТ «Укпостач» звернувся до Господарського суду АРК з позовом про стягнення з UKRAINIAN BEER COMPANY INC (Канада) 74301,00 дол. США заборгованості за відвантажене обладнання, який ухвалою ГС АРК від 10.04.2007р. по справі № 2-15/5095-2007 прийнято до розгляду та порушено провадження.
Крім того, 16.02.2007р. позивач звернувся до ГС АРК з позовом до цього ж відповідача про стягнення 99000,00 дол. США заборгованості за відвантажене обладнання за спірним контрактом, який був прийнятий до розгляду ухвалою від 23.02.2007р. по справі № 2-25/3704-2007.
Як вказує позивач, вищевказані суми заборгованості погашені контрагентом під час розгляду даних справ у суді, що не заперечується ДПІ по суті.
Проте, як слідує з акту перевірки та аналізу виконання контракту, пеня за цим епізодом в розмірі 47869,93грн. нарахована позивачу до дня винесення судом відповідних ухвал про порушення провадження по справі.
Суд вважає, що вказані дії відповідача не грунтуються на вимогах законодавства, з наступних підстав.
Ч. 2 ст.. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначає, що у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Частинами третьою та четвертою ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
За таких обставин, фактично чинне законодавство України передбачає наступне:
1)строки відновлюються і нараховується пеня – коли за наслідками звернення до суду з позовом для резидента не настає позитивний результат і у нього за результатами розгляду позову так і не з’явились підстави для отримання виторгу від нерезидента (відмова в позові, припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду);
2)строки не відновлюються і пеня не сплачується – коли за наслідками звернення до суду з позовом для резидента настає позитивний результат і у нього за результатами розгляду позову з’являються підстави для отримання виторгу від нерезидента (наприклад, задоволення позову).
Отримання позивачем заборгованості за вищевказаними судовими спорами та їх зарахування на валютний рахунок позивача документально підтверджується та є позитивним результатом для позивача.
Пункт 4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 17.12.2004 р. № 04-5/3360 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” визначає, що датою прийняття судом позовної заяви, з якої терміни, передбачені ст.ст. 1 і 2 Закону України № 185/94-ВР зупиняються, слід вважати саме дату звернення резидента до господарського суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним договором (контрактом).
Крім того, Постанова Верховного суду України від 18.03.2003р. вказує на те, що юридичним фактом, який встановлює процесуальні відносини між сторонами спору і судом, є насамперед, факт звернення позивача до суду, а не факт відкриття провадження по справі.
З позовних заяв позивача до контрагента вбачається, що вони прийняті судом 16.02.2007р. та 06.03.2007р., тобто до настання граничних строків розрахунків нерезидентів з позивачем.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що фактично нарахуванню підлягала пеня в розмірі 75,16грн., а в решті нарахована безпідставно.
2) контрактом № 003/20-60 від 17.10.2006р., укладеним з ТОВ «Ю БІ СІ КУЛ-Б» (Росія), предметом якого є експорт шаф-вітрин холодильних компресорних згідно специфікації, загальна сума контракту 5 000 000 євро. Як вбачається з акту перевірки, за цим епізодом позивачу нарахована пеня в розмірі 6334,23грн.
Матеріали справи свідчать про те, що при визначенні пені за прострочення повернення валютних цінностей від нерезидента, ДПІ був врахований день надходження валютної виручки на банківський рахунок позивача як день прострочення, а саме: на суму дебіторської заборгованості 2 985,36 євро з 05.07.2007р. по 13.07.2007р., враховуючи 9 днів прострочення та на суму дебіторської заборгованості 20 399,96 євро з 06.07.2007р. по 18.07.2007р., враховуючи 13 днів прострочення.
Суд дослідив контррозрахунок позивача і вважає його правильним, а також погоджується з доводами позивача про те, що день надходження валютної виручки не можна вважати при розрахунку пені днем прострочення, з огляду на наступне.
Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р., цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно з п.п. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 даного Закону нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.
В свою чергу, відповідно п. 2.3 Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензії по експортних, імпортних і лізингових операціях», затвердженої Постановою правління НБУ № 136 від 24.03.1999р., банк знімає з контролю експортнгу операцію резидента після зарахування виручки по даній операції (або її частини) на поточний рахунок резидента.
3) контрактом № 01 від 09.02.2007р. з ТОГВ «UBC COOL ASTANA» (Казахстан), предметом якого є експорт технологічних ліній для охолоджування і розливу напоїв відповідно до специфікації, загальна вартість контракту 5 000 000 євро.
Як свідчить акт перевірки, у перевіреному періоді на виконання контракту експортовано товарів на суму 2539735,54 євро, оплата надійшла у сумі 1825576,8 євро, у тому числі з порушенням термінів розрахунків, за що позивачу нараховано 14 340,58грн. пені виходячи з урахування дня надходження валютної виручки як дня прострочення, а саме: на суму дебіторської заборгованості 100 142,49 євро з 28.07.2007р. по 01.08.2007р., враховуючи 5 днів прострочення.
З урахуванням вищевикладених підстав, суд вважає, що відповідач необгрунтовано днем прострочення вважає день отримання позивачем оплати на свій рахунок, у зв”язку з чим погоджується з тим, що фактично прострочка склала 4 дні, а не 5, а тому правильно розрахована пеня складає 12 258,74грн.
4) контрактом № 003/20-98 від 10.11.2006р., укладеним позивачем з CHANGSHU TANRA IMP & EXP.CO (Китай), предметом якого є імпорт сталі оцинкованої в кількості 168,9тон, загальна вартість контракту 464477,77 євро.
Згідно акту перевірки, у перевіреному періоді на виконання контракту перераховано за межі України 464477,77 євро, імпортовано товарів на суму 464477,77 євро, у тому числі з порушенням термінів розрахунків, за що позивачу нарахована пеня в розмірі 17665,06грн.
Розбіжність з контррозрахунком позивача, який вважає, що нарахуванню підлягала пеня в розмірі 11633,35грн., виникла внаслідок того, що відповідач датою перетину товаром митного кордону України вважає дату завершення оформлення вантажно-митних декларацій (в даному випадку відмітка митниці на ВМД від 18.04.2007р.), а не відмітки на коносаментах Південної регіональної митниці від 12.04.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2006р. ЗАТ «Укпостач» здійснило попередню оплату за контрактом № 003/20-98 від 10.11.2006р. в сумі 57 987,38 доларів США, граничний термін розрахунків – 28.03.2007р. Станом на 29.03.2007р. нерезидентом був поставлений товар на загальну суму 8 224,88 доларів США, решта товару на суму 49 762,50 доларів США була поставлена на територію України 12.04.2007р., про що свідчать відмітки на коносаментах Південної регіональної митниці. Митне оформлення товару завершено 18.04.2007р., про що свідчать відмітки митниці на ВМД.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить з того, що згідно зі ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХІІ від 16.04.1991р., моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення – це виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів.
Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою КМУ від 09.06.1997р. № 574, вантажно-митна декларація (ВМД) – це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості про товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, в який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
ВМД, заповнена в звичайному порядку, - це ВМД зі встановленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів в заявлений митний режим.
Суд вважає, що момент перетину товаром митного кордону України та митне оформлення товару не є тотожними.
Тобто оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб’єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права та обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.
З Листа ДПА України № 2868/7/23-5317 від 18.02.2002р. „Щодо визначення дати імпорту товарів, що застосовується при проведення перевірок дотримання вимог валютного законодавства”, який в розумінні п. 4.4.2 ст. 4 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. є податковим роз’ясненням, слідує, що для практичного застосування ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на СМR, товаросупровідних документах.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що датою поставки товару на територію України слід вважати 12.04.2007р. - дату відмітки на коносаментах Південної регіональної митниці, а не 18.04.2007р. – дата закінчення митного оформлення товару згідно з відміткою митниці на ВМД.
Лист ДПА України № N 9433/7/22-6017 від 11.05.2007 р., на який посилається відповідач, суд не може прийняти до уваги, оскільки він датований пізніше періоду виникнення спірних правовідносин.
Суд дослідив контррозрахунок позивача і вважає його правильним, у зв’язку з чим пеня в розмірі 56 391,48грн (92600,69грн. - 36209,21грн.) нарахована відповідачем неправомірно.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЗАТ „Укпостач” є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частина постанови оголошені в судовому засіданні 21.02.2008 р.
Постанова складена в повному обсязі та підписана відповідно до ст. 160 КАС України 27.02.2008р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000102200 від 17.09.2007р. в частині нарахування пені у розмірі 56 391,48грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Закритого акціонерного товариства «Укпостач» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1а) витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 03,40грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.