ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.02.2008 | Справа №2-16/16079-2007А |
За позовом – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця» (97501, Сімферопольський район, с.м.т. Молодіжне, 11 км. Московського шосе)
До відповідача - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК (97503, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Бєлова,2)
Про визнання протиправним та скасування рішення
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Костюков І.М., довіреність № 09/750 від 30.11.07, представник;
Від відповідача – не з’явився ,
Суть спору - Позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця» звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до відповідача Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в Сімферопольському районі АРК від 01.08.2007 року № 0002102330 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 136 995 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі необґрунтовано, та є таким, що не відповідає діючому законодавству.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, просить у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 08.02.2008 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд виходив для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представника позивача, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі була проведена виїзна планова перевірка СТОВ «Кримтепліца» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року за результатами якої складено акт № 581/23-02/0468722901 від 20.07.2007 року.
На підставі вказаного акту перевірки яким встановлено порушення п. 1 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну службу в Україні» та згідно до п. 1 ст. 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 141 375 та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) від 01.08.2007 року № 0002102330 .
Як вбачається з акту перевірки позивач в порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” від 6.07.95р. № 265/95-ВР, із змінами і доповненнями, здійснював торгівлю без застосування РРО, книг обліку розрахункових операцій і розрахункових квитанцій на загальну суму 28.275,00 грн..
Вказаний висновок зроблений на підставі описаних операцій, що мали місце, з продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, розрахунки по яких відповідно до ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” (далі – Закон), на думку відповідача, повинні здійснюватися із застосуванням РРО:
1. Продаж Макарової Т.В. металоконструкцій на суму 15.000 грн.
2. Продаж ящиків учбово-дослідницькому господарству „Комунар” на суму 800 грн.
3. Продаж Дроздової В.А. арахісу на суму 876 грн.
4. Продаж обідів робочим підприємства на суму 11.599 грн.
Не погодившись з актом перевірки від 20.07.2007 року та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.08.2007 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в АР Крим з скаргою про скасування рішення № 0002102330 від 01.08.2007 року.
За результатами оскарження рішенням ДПА в АР Крим скасувала рішення від 01.08.2007 року в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 4 380,00 грн. (876,0 грн. х 5), а скаргу позивача задовольнила частково.
Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій, визначена позивачу не скасованою частиною рішення складає 136.995 грн. (141 375 грн. – 4380,0 грн.).
Штрафна (фінансова) санкція в цьому розмірі застосована за наступні операції (з урахуванням рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду скарги позивача):
1. Продаж Макарової Т.В. металоконструкцій на суму 15.000 грн.
2. Продаж ящиків учбово-дослідницькому господарству „Комунар” на суму 800 грн.
3. Продаж обідів робітникам підприємства на суму 11.599 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач не здійснював розрахункові операції при проведенні яких згідно норм Закону було потрібне застосування РРО.
Відповідно до наказу позивача від 21.06.04р. №62-а демонтовані теплиці в ході реконструкції блоку № 1. Металоконструкції, що вивільняються в результаті демонтажу, вагою 8571 кг на суму 15.000 грн. реалізовані громадянці Макарової Т.В., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 18.01.06р. № 25 і накладною від 18.01.0р. № 12.
Металоконструкції були основними засобами позивача і не були товаром, призначеним для оптової або роздрібної торгівлі. Операція з продажу металоконструкцій як основних засобів не може розглядатися як операція з продажу товарів у сфері торгівлі.
Таким чином, дія норм Закону України «Про застосування розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» на операцію з продажу 18.01.06р. металоконструкцій Макарової Т.В. не розповсюджується.
Що стосується разової операції з продажу 100 ящиків на суму 800 грн. Учбово-дослідницькому господарству „Комунар”, то незначна частина непотрібної позивачу оборотної тари ні за яких умов не може розглядатися як товар, тобто продукт діяльності позивача, призначений для реалізації, а разова операція по її відчуженню не може кваліфікуватися як цілеспрямована і системна діяльність у сфері торгівлі.
Таким чином, норми Закону України «Про застосування розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг»не розповсюджуються на операцію з продажу оборотної тари учбово-дослідницькому господарству „Комунар”.
Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції за розрахунками не здійснюються (оптова торгівля і т.п.).
Іншими словами, якщо місце отримання товарів (надання послуг) не співпадає з місцем, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) і зберігаються одержані за реалізовані товари (надані послуги) наявні кошти, то реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовуються.
У випадках з продажу позивачем металоконструкцій Макарової Т.В. та ящиків учбово-дослідницькому господарству „Комунар” місця отримання вказаного майна (складські приміщення Позивача) не співпадали з місцем розрахунків в наявній формі (каса Позивача), у зв'язку з чим реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки обґрунтовано та правомірно не застосовувалися.
Згідно ст. 10 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
Пунктом 4 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 (далі – Перелік), дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО при роздрібній торгівлі і громадському харчуванні на території села, які здійснюються підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, що використовують продукцію власного виробництва.
Відповідно до наказу позивача від 19.12.05р. № 156 з січня по травень 2006р. проводилося харчування його працівників, зайнятих на польових роботах в с. Урожайне.
При організації такого харчування на території села, позивачем, що є сільськогосподарським товаровиробником, і що використовує в діяльності, пов'язаній з громадським харчуванням, продукцію власного виробництва, правомірно не використовувався РРО, що повністю відповідає норми ст. 10 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» та п. 4 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій
Таким чином, позивач не порушував норм Закону при здійсненні розрахункових операцій у сфері громадського харчування своєї їдальні.
Не відповідає Рішення і нормам господарського права.
1 січня 2004р. набрав чинності Господарський кодекс України (ГК України). Цим Кодексом в порядок застосування штрафних санкцій за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності внесені певні зміни.
Зокрема, вказаний Кодекс визначає такі санкції як адміністративно-господарські (п.3 ст.217 ГК України).
Згідно ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані суб'єктами владних повноважень адміністративно-господарські санкції.
Види таких санкцій вказані в ст. 239 ГК України, серед них - адміністративно-господарський штраф і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом і іншими законами.
Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету при порушенні їм встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягається штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, регулюючими податкові і інші відносини, в яких допущені правопорушення.
Ці положення Господарського кодексу України означають, що штрафи за порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції і є такими санкціями по своїй юридичній суті.
Терміни реалізації господарський правової відповідальності визначені ст. 223 ГК України, згідно якої, терміни застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом, зокрема ст. 250 ГК України.
Приписами ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Рішення від 01.08.2007 року ухвалене на підставі акту перевірки від 20.07.2007 року який був оформлений і підписаний 20 липня 2007р. Тобто нібито факт порушень норм Закону, що мав місце, був встановлений відповідачем 20 липня 2007р.
Рішення прийнято 1 серпня 2007р. з дотриманням шестимісячного терміну, встановленого ст. 250 ГК України.
Разом з цим відповідачем порушений річний термін застосування адміністративно-господарської санкції, передбачений тією ж статтею Господарського кодексу України.
Так, продаж Макарової Т.В. металоконструкцій на суму 15.000 грн. здійснений 15 січня 2006р. на день прийняття рішення 1 серпня 2007р. – пройшло більше року.
Продаж обідів робочим підприємства на суму 11.599 грн. проводилася позивачем (і це відображено в акті) з 10 січня 2006р. по 24 травня 2006р. Відлік з будь-якої дати – з 10.01.06р. або з 24.05.06р. – свідчить про те, що рішення від 01.08.2007 року ухвалене пізніше одного року.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 08.02.2008 р.
Постанова складена в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ та підписана 14.02.2008 року .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 –164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 1.08.07р. № 0002102330 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 136 995 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця» (97501, Сімферопольський район, с.м.т. Молодіжне, 11 км. Московського шосе) 03,40 грн. державного мита
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.