ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 15/531-44/599 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., -головуючого, |
Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року |
у справі господарського суду | м. Києва |
за позовом | ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” |
до | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
про | стягнення 288232,50 грн., |
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: | не з’явився, |
- відповідача: | Брег Т.М., |
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2004 року ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” звернулось до господарського суду з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 288232,50 грн.
У лютому 2005 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та стягнення штрафних санкцій в сумі 862222,19 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2005 року в задоволені первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2005 року рішення місцевого господарського суду від 21.06.2005 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, в скасованій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва. В іншій частині рішення місцевого господарського суду з даної справи залишено без змін.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.02.2006 року позов задоволено. Визнано недійсним з 26.05.2000 року п.4.3 договору № 109 від 01.08.1999 року укладеного між Державним комітетом України по матеріальних резервах і ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” в частині визначення способу відшкодування витрат по зберіганню. Стягнуто на користь ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” основний борг в розмірі 288232,50 грн. та 1818,00 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року рішення місцевого господарського суду від 21.02.2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Державного комітету України з державного матеріального резерву подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 21.02.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.1999 року між Державним комітетом України по матеріальних резервах та ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” було укладено договір № 109 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до п. 4.3. договору № 109 Державний комітет України по матеріальних резервах зобов’язаний відшкодовувати витрати зберігача по зберіганню, виходячи з розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між відповідачем та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року № 755 “Про утворення державного підприємства “Енергоринок” встановлено, що розрахунки за електричну енергію, придбаному на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про недійсність з 26.05.2000 року (момент набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 755 від 05.05.2000 року) п.4.3 укладеного договору в силу закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що в період з серпня 1999 оку по травень 2003 року включно позивачем належним чином виконувались зобов’язання за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей відповідача, загальна кількість становила 115293 тонн.
Відповідно до п.4.3. договору відповідач відшкодовує витрати позивача по зберіганню, виходячи з розрахунку 2,5 грн. за тонно-місяць зберігання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що п.4.3 договору недійсний лише в частині способу розрахунку за зберігання, а не вартості такого зберігання, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача 288232,50 грн. суми заборгованості за відповідальне зберігання матеріальних цінностей за період з 01.08.1999 року по 01.06.2003 року з розрахунку 2,5 грн. за тонну-місяць.
Посилання скаржника щодо необґрунтованості стягнення заборгованості за відповідальне зберігання матеріальних цінностей за період з 01.08.1999 року по 01.06.2000 року, враховуючи, що п.4.3 договору передбачає проведення заліку заборгованості є безпідставним. Оскільки на момент прийняття судового рішення чинне законодавство передбачало проведення розрахунків виключно у грошовій формі.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення прийнятті на підставі повного з'ясування всіх обставин, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року у справі № 15/531-44/599 залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко