ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 лютого 2008 р.

№ 20/126

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В., Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві   касаційну скаргу Приватного підприємства "ЮВК" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2007р. та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2007р. у справі за позовом Підприємства "НІКА" Товариства інвалідів "ШАНС" до Приватного підприємства "ЮВК" про стягнення сум

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У травні 2007р. Підприємство "НІКА" Товариства інвалідів "ШАНС"  пред’явило в господарському суді позов до Приватного підприємства "ЮВК" про стягнення 8052,81 грн. основного боргу за поставлений товар, 2370,55 грн. пені, 104,69 грн. інфляційних та 403,16 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2007р. (суддя Пархоменко Н.В.), залишеним без змін постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2007р. (судді Джихур О.В. –головуючий, Лисенко О.М., Виноградник О.М.), позов було задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплено і ст. 526 ЦК України.

Як встановлено судом, 06.03.2006р. між Підприємством "Ніка" Товариства інвалідів "ШАНС"  та Приватним підприємством "ЮВК" (дистриб’ютор) було укладено договір №106/2005ДБ (далі –Договір).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33784,01 грн.

Відповідно до возвратної накладної №34 від 15.10.2006р. позивачу було повернуто товар на суму 431,20 грн.

При цьому судом також встановлено, що відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару виконав частково, мав заборгованість в розмірі 8052,81 грн.

Розмір боргу підтверджено позивачем наданими доказами і не спростовано боржником у встановленому процесуальним законом порядку.

Відповідач належним чином повідомлявся про слухання справи як судом першої, так і другої інстанції, на протязі розгляду даної справи (травень-вересень 2007р.) ним ні відзиву, ні доказів, які б спростували заявлену до стягнення суму боргу представлено не було.

Отже, суд мав підстави для стягнення заявленої суми боргу, а також 3% та інфляційних, з чим обґрунтовано погодився і апеляційний суд.

В цій частині судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Проте не можна погодитись з вирішенням спору в частині стягнення пені, а звідси і з розподілом судових витрат.

При вирішенні цього питання суд послався на те, що стягнення пені за неналежне виконання зобов’язання передбачалось п. 9.2 Договору.

Проте ні пунктом 9.2 або іншими положеннями Договору сторони не обумовлювали за неналежне виконання зобов’язання застосування штрафних санкцій і, зокрема, стягнення пені.

Таким чином у суду не було підстав для стягнення пені в сумі 2370,55 грн.                Суд другої інстанції на зазначене теж належної уваги не звернув.

За таких обставин судові рішення в цій частині та розподілу судових витрат підлягають скасуванню, з відмовою у позові щодо стягнення пені.

У зв’язку з цим  підлягають перерозподілу і судові витрати.

Заявлена до стягнення сума складає 10931,21 грн., проте позов задоволено на 8560,66 грн. Задоволена сума від заявленої у позові у пропорції складає 78 %.

Отже до стягнення з відповідача на користь державного бюджету підлягає 177,31 грн. (78 % від 227,31 грн.)

Водночас, з огляду припису ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита, а тому підлягає поверненню і відповідачу сплачене ним державне мито, пропорційно доведеному, в сумі 25,96 грн. (22 % від 118 грн).

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЮВК" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2007р.  в частині стягнення пені в сумі 2370,55 грн. та судових витрат скасувати.

Відмовити  Підприємству "НІКА" Товариства інвалідів "ШАНС" у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 2370,55 грн.

Стягнути з  Приватного підприємства "ЮВК"  на користь державного бюджету 177,31 (сто сімдесят сім ) грн. 31 коп.

Стягнути з  Підприємства "НІКА" Товариства інвалідів "ШАНС" на користь  Приватного підприємства "ЮВК" 25 (двадцять п’ять) грн. 96 коп.

В решті постанову та рішення суду залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                        

                                                                                              П.Гончарук